Копія
Іменем України
Справа № 2а-10328/12/0170/9
27.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кучерука О.В. ,
Кукти М.В.
секретар судового засідання Гоголева І.А.
за участю сторін:
представник відповідача - Третього міжрайонного відділення міліції міграційного контролю Відділу міліції міграційного контролю при ГУ МВС України в АР Крим, Рябченко Ігор Борисович, довіреність № 0114/753 від 21.11.12
розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 01.11.12 у справі № 2а-10328/12/0170/9
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
до Третього міжрайонного відділення міліції міграційного контролю Відділу міліції міграційного контролю при ГУ МВС України в АР Крим (вул. Революції, 34,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)
треті особи:
Державна прикордонна служба України (вул. Володимирська, 26,Київ 34,01034)
про визнання протиправними та скасування п. 1 і 2 рішення, спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 року у задоволені позовних вимог представника ОСОБА_3 до Третього міжрайонного відділення міліції міграційного контролю Відділу міліції міграційного контролю при ГУ МВС України в АР Крим про визнання протиправними та скасування п. 1 і 2 рішення, спонукання до виконання певних дій, відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.11.2012 року, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 27.11.12 представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Інші сторони та третя особа не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_3, громадянка Республіки Вірменія, прибула в Україну 02.10.2011 року через КПП "Сімферополь" з метою відпочинку.
26.06.2012 року співробітниками СГІРФО Євпаторійського МВ спільно з працівниками Третього міжрайонного відділення міліції міграційного контролю в ході проведення спільних заходів по АДРЕСА_1, була встановлена громадянка Вірменії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на території України по закінченню строків реєстрації.
Відносно ОСОБА_3 26.06.2012 року було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення строків перебування на території України понад 90 діб.
Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 04.07.2012 року по справі № 106/7083/2012 ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 510 гривень.
Судова колегія зазначає, що вищезазначений штраф позивачем сплачений у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.
З постанови Євпаторійського міського суду АР Крим від 04.07.2012 року вбачається, що 26.06.2012 року у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим була встановлена громадянка Вірменії ОСОБА_3, яка з 31.12.2011 року без реєстрації мешкає у вказаній квартирі, чим порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 2012 року.
Колегія суддів зазначає, що 02.08.2012 року начальником Третього міжрайонного відділення ММК відділу міліції міграційного контролю при ГУ МВС України в АР Крим Курносенко Е.В. прийнято рішення про примусове повернення громадянки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за порушення порядку перебування іноземних громадян в Україні, в країну походження або третю країну до 12.08.2012 року; заборонено ОСОБА_3 в'їзд на територію України на три роки, для чого в національному паспорті серії АР № НОМЕР_1, виданому 06.10.1999 року, проставлено штамп "В'їзд до України заборонений" на три роки до 02.08.2015 року; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 35-2001 року направлено доручення в органи державної прикордонної служби про заборону в'їзду на територію України громадянці Вірменії ОСОБА_3 на термін до 02.08.2015 року.
Зазначене рішення було затверджено т.в.о. начальника Євпаторійського МВ ГУ ДМС України в АР Крим Леоновою М.В.
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття рішення про примусове повернення ОСОБА_3, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-УІ (далі Закон № 3773), контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону № 3773, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з частинами 1-3 ст. 9 Закону № 3773, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
В'їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (ч. 1 ст. 15 Закону № 3773).
Статтею 16 Закону № 3773 передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 3773, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 2 ст.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Згідно з п. 3 вищезазначеного Порядку, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" звільняються від реєстрації або паспортні документи яких реєструються у МЗС та його представництвах, здійснюється в пункті пропуску через державний кордон посадовою особою Держприкордонслужби.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3773, нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про порушення позивачем порядку перебування іноземних громадян на території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 року "Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України".
Судова колегія приходить до висновку, що позивач порушила законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Ст. 2 Закону України від 11.12.03 року № 1282-ГУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
В силу дії ст. ст. 12, 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", свобода пересування та вільного вибору місця проживання обмежується, у тому числі, щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України. Рішення правообмежуючого характеру можуть бути оскаржені відповідно до положень ст. 14 Закону.
Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства згідно ст. 5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
З положень ч. 3 ст. З Закону України " № 3773 вбачається, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Судова колегія звертає увагу на те, що факт правопорушення законодавства України громадянкою Вірменії ОСОБА_3 був виявлений 26.06.2012р., але доказів щодо вживання будь-яких заходів щодо продовження строку перебування на території України, на законних підставах суду не надано.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 3773, рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку про правомірність рішення відповідача в частині примусового повернення ОСОБА_3, та заборони їй в'їзду на територію України на три роки, з проставленням в національному паспорті серії АЕ № НОМЕР_1, виданого 06.10.1999 року, штампу "В'їзд до України заборонений" на три роки до 02.08.2015 року.
Таким чином, підстав для зобов'язання відповідача скасувати в національному паспорті громадянки Республіки Вірменія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. уродженки Республіки Вірменія, м. Єреван, серії АЕ № НОМЕР_1, виданому 06.10.1999 року, дійсному до 27.09.2014 року, відмітку про заборону в'їзду зазначеної особи в Україну строком на 3 (три) роки до 02.08.2015 року, немає.
Отже, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 01.11.12 у справі № 2а-10328/12/0170/9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис М.В. Кукта
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва