Копія
Іменем України
Справа № 2а-7751/11/0170/12
21.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Кондрак Н.Й.
секретар судового засідання Міщенко М.М.
за участю сторін:
представник відповідача, Військової частини А2320- Андросенко Андрій Віталійович, довіреність № 420 від 11.02.12
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 30.05.12 у справі № 2а-7751/11/0170/12
за позовом Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)
до Військової частини А2320 (вул. Жовтнева, с. Перевальне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97578)
заявник апеляційної скарги Сімферопольська міжрайонна Державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, буд.2, с. Мирне, Сімферопольський район АР Крим, 97503)
про стягнення 72403,00 грн.,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 адміністративний позов Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини А2320 за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до місцевого бюджету Добрівської селищної ради в сумі 72233,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду позивач, Сімферопольська міжрайонна Державна податкова інспекція в АР Крим ДПС, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 21.11.12 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач зареєстрований у ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим у якості платника податків і зборів (а.с.7).
27.03.09р. посадовими особами позивача проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності Військовою частиною А2320.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.03.09р. №3050/1504/24980339 (а.с. 9), яким встановлено порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме несвоєчасне надання податкових декларації з податку на прибуток за 2008 рік.
На підставі зазначеного акту перевірки, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.09р. №0001931504/0 на суму 170,00грн. (а.с. 8).
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000р. №2181 - ІІІ (Далі Закон №2181).
Відповідно до п. 1.11 ч.1 ст. 1 Закону України № 2181, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Пунктом 2 частиною 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування"встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 17 Закону України № 2181 встановлені штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства, зокрема підпунктом 17.1.1. п.17.1. цієї статті встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Згідно з п. 11.1. статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 334/94-ВР від 28.12.1994, року для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Здійснюючі господарську діяльність юридичні особи -платники податків, відповідно до пунктів 2, 3 частини1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування"№ 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів, відповідно до законів, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальними податковими законами.
Відповідно до п.п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон), податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Пунктом 6.1 статті 6 Закону України №2181 встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.04.09р. №0001931504/0 на суму 170,00грн., а отже не узгоджена зазначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення цієї частини позовних вимог.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, судова колегія зазначає наступне.
Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" встановлювався податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Відповідно до ст. 1 Закону, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (ст. 5 Закону).
Згідно статті 6 Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Судом встановлено, що згідно розрахунку суми податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, поданої позивачем до податкового органу 07.03.08р., сума заборгованості відповідача складала 96311,00грн. (а.с. 10).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості відповідача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік становить 72233,00грн (а.с. 4).
Відповідно до п.п. 6.2.1., 6.2.3. ст. 6 Закону України №2181, відповідачеві направлені перша податкова вимога №1/1042 від 15.04.08р. та друга податкова вимога №2/1715 від 19.06.08р., які були отримані відповідачем, про що свідчить підпис у поштовому повідомленні (оборот а.с. 11).
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г"підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону).
Судова колегія зазначає, що відповідно до вищезазначених норм, та як вбачається з самого розрахунку, строк сплати по зазначеним зобов'язанням починається: за ІІ квартал 2008 року -з 15.07.08р., за ІІІ квартал 2008 року -з 15.10.08р. та за ІV квартал 2008 року -з 15.01.09р.
Згідно з п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.11р., контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.11р. №203/11/13-11 зазначено, що системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку. Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що позивачем був дотриманий 1095-денний термін як на момент виникнення у відповідача податкового боргу, так і на момент звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з Військової частини А2320 відповідного податкового боргу.
Судова колегія вважає необхідним зазначити, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.07р., № 107-VI внесені зміни до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до яких, у тому числі, військові частини, позбавлені пільг в частині звільнення від сплати податків.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем самостійно було подано до податкового органу розрахунок суми податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, що свідчить про визнання ним свого обов'язку сплачувати податки.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, за умови подачі відповідачем розрахунку суми податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік, самостійно та визначення в ньому податкового зобов'язання, відповідач повинен його сплатити, незважаючи на те, що на час розгляду справи транспортні засоби не зареєстровані за відповідачем в органах ДАІ.
Закон України "Про державну податкову службу в Україні"передбачає стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.
Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Статтею 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Матеріалами справи встановлено та підтверджується, що відповідач має заборгованість з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік в сумі 72233,00грн.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність дій позивача.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку щодо наявності підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної Державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 30.05.12 у справі № 2а-7751/11/0170/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва