ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2012 року № 2а-16749/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КИР-Х»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2012 р. №0013402203,№0013412203 та №0004511705
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «КИР-Х», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0013402203 від 04.12.2012 р., яким ТОВ «КИР-Х» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 105 073 грн., з яких основний платіж - 1 684 058 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 421 015 грн.; визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0013412203 від 04.12.2012 р., яким ТОВ «КИР-Х»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 123 333 грн.; визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0004511705 від 04.12.2012 р., яким ТОВ «КИР-Х»визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 509 грн., з яких основний платіж - 4 407 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1102 грн., в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 624 грн., з яких основний платіж - 2099,40 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 525 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Відповідач в судове засідання не прибув, явку належним чином уповноваженого представника до суду не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 35, 37 КАС України.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КИР-Х» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. За результатами якої складено акт перевірки від 19.11.2012р. №1038/22-3/22973312.
В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п.п.14.1.27. п.п.14.1.185 п. 14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1. пп. 138.10.2 п.138.10, п. 138.4 ст.138 Податковою кодексу України від 02.12.2010 року №755-ІУ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2012р. у сумі 1 684 058 грн.; п.п. "в" п. 186.3 ст. 186. п.п. 14 п. 196.1 ст.196 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-УІ із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено завищення залишка від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податковою періоду за червень 2012р. у сумі 123 333 грн.; пп. «є»14.1.54п.14.1 ст.14. пп.«е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164,пп. «г»164.2.17п. 164.2 ст. 164 п. 171.2 «а»ст. 171 п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями в результаті чого допущено порушення вимог податковою законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 4 407 грн. у т.ч. у 2011р. на суму - 2 675 грн.; у 2012р. на суму 1732 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду заперечення Податковим органом листом від 29.11.2012 р. №10470/10/22-310 було залишено висновки Акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 р. №0013402203, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 2 105 073 (1 684 058,00 грн. - основний платіж, 421 015,00грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 р. №0004511705, яким позивачу визначено суму податкове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5509,00 (4407,00 грн. - основний платіж, 1102,00грн. - штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 р. №0013412203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 123 333,00 грн.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
В частині щодо віднесення до складу адміністративних витрат нарахованих суми комісії в розмірі 7 750 000 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між Позивачем (Позичальником) та ПАТ «АВАНТ-БАНК»(Банком) 26.12.2011 р. був укладений Договір про надання кредиту № К-Ю/11/048 (надалі по тексту Кредитний договір).
У відповідності до умов Кредитного договору, сторонами погоджено, що ПАТ «АВАНТ-БАНК»зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі за текстом - Кредит). Кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом є 14 грудня 2012 року (включно).
В пункті 1.1.1. Договору зазначено, що надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами (грантами) зі сплатою 23% річних у гривні або 15% річних у доларах США, в межах максимального ліміту заборгованості, що еквівалентна 38 000 000,00 грн., та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною та складовою частиною цього Договору.
Між сторонами було укладено Додаткову угоду за №9 від 20.06.2012 р. до Кредитного договору сторони погодили, що надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 21% річних у гривні або 18% річних у доларах США в межах максимального ліміту заборгованості, що еквівалентна 50 000 000,00 грн., та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до Договору.
У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що у зв'язку із збільшенням Банком ліміту кредитування за Кредитним договором, Позивачем була сплачена комісія у розмірі тарифу 15,5% від ліміту за надання Банком послуг з обслуговування Кредиту.
Відповідно до абзацу «є»підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, включається плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.
Як було зазначено вище, укладеним між Банком та Позивачем Кредитним договором передбачено зобов'язання ПАТ «АВАНТ-БАНК»надати ТОВ «КИР-Х»кредит та пов'язанні з наданням кредиту послуги (передбачені в Додатку № 1 до Договору), а також зобов'язання Підприємства сплатити за користування кредитом відповідні проценти та оплатити надані супутні послуги за тарифами, передбаченими в Додатку № 1.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України, датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Пунктом 138.2 статті 138 ПКУ передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.
Відповідно до Кредитного договору із змінами, внесеними Додатковою угодою №9 від 20.06.2012 р., було передбачено надання ПАТ «АВАНТ-БАНК»такої послуги, як збільшення ліміту, за що передбачена оплата в розмірі 15,5 % від встановленого ліміту.
ПАТ «АВАНТ-БАНК»було надано дану послугу Підприємству у вигляді збільшення ліміту кредиту до 50 000 000 грн., що підтверджується наступними первинними документами: Додатковою угодою №9 від 20.06.2012 р. до Кредитного договору, яким було встановлено збільшений розмір ліміту кредиту та Актом наданих послуг від 20.06.2012 р., відповідно до якого ПАТ «АВАНТ-БАНК»та Підприємство підтвердили факт надання послуги у вигляді збільшення ліміту.
З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що в даному випадку Банк фактично здійснив господарську операцію у вигляді надання послуги по збільшенню ліміту кредиту для свого Позичальника, що і підтверджується первинними документами.
В зв'язку з чим, у Позивача, в свою чергу, виникло зобов'язання щодо сплати ПАТ «АВАНТ-БАНК»комісії за збільшення ліміту кредиту в розмірі 15,5% від встановленого ліміту 50 000 000 грн., що становило 7 750 000 грн. Факт оплати Товариством комісії за збільшення ліміту кредиту підтверджується платіжним дорученням № 1021 від 30.08.2012 р.
Враховуючи вищевикладене, Позивачем було правомірно здійснено оплату банківської послуги ПАТ «АВАНТ-БАНК» щодо збільшення ліміту кредиту та включено плату за дану послугу банку до складу адміністративних витрат.
В частині щодо віднесення до складу адміністративних витрат вартості комунальних послуг на загальну суму 269 322 грн. суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 15 листопада 2011 р. між ТОВ «КИР-Х»(Споживачем) та ПАТ «Київський завод «Радар»(Надавачем) був укладений Договір на надання комунальних послуг (електроенергії, холодного водопостачання) за адресою: місто Київ, вул. Плещеєва, 10.
На виконання умов вищезазначеного Договору Позивач оплачував надані йому комунальні послуги відповідно до рахунків, виставлених ПАТ «Київський завод «Радар», що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до абзацу «в»підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу адміністративних витрат відносяться витрати на утримання основних засобів, зокрема опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення.
Згідно з частиною другою пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів у цьому періоді.
В Акті перевірки зазначено, що Підприємство у періоді з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. здійснювало організацію будівництва об'єкта нерухомості за адресою м. Київ, вул. Плещеєва, 10.
З аналізу матеріалів справи та норм законів суд приходить до висновку, що Позивачем було правомірно віднесено адміністративні витрати на загальну суму 269 322 грн. в періоді, в якому вони виникли.
В обґрунтування правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 123 333 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 14 лютого 2011 р. між Позивачем (Замовником) та ТОВ «Нерухомість-Центр»(Проектувальником) був укладений Договір №12 на виконання проектних робіт, за умовами якого Проектувальник зобов'язується своїми силами і засобами виконати проектні роботи та розробити проектну документацію стадії «Р»по об'єкту «Адміністративно - складський корпус по вул. Плещеєва, 10 в Голосіївському районі м. Києва», а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи по акту (-ам) здачі-приймання виконаних робіт та оплатити їх на умовах, визначених Договором (п.п. 1.1. Договору).
Згідно ст. 892 ЦК України передбачено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Згідно з пунктом 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45, проектні роботи - це роботи, пов'язанні зі створенням проектної документації. Відповідно статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»передбачено, що проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Таким чином, складання проектних пропозицій та виконання проектних робіт є різною діяльністю по своїй правовій природі і вони не можуть бути тотожними.
Відповідно до положень підпункту «б»пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 194.1 ст. 194 ПК України визначено, що до операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою, віднесено операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка. Такі операції оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а»пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Статтями 196 та 197 ПК України визначено операції, які не є об'єктом оподаткування, та операції, що звільняються від оподаткування, до числа яких не віднесено послуги з розроблення проектної документації для будівництва (архітектурно-проектні роботи), у зв'язку з чим такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.
Враховуючи вищевикладене, Позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму в розмірі 123 333 грн., оскільки операція з постачанням послуг щодо виконання проектних робіт є об'єктом оподаткування на загальних підставах відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ.
В частині невключення до складу загального місячного оподаткованого доходу суми, що були отримані як додаткове благо працівником ОСОБА_2, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі Наказу №22-К від 14.12.2011 р. ОСОБА_2 з 14 грудня 2011 року прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу ТОВ «КИР-Х».
Між Позивачем та працівником ОСОБА_2, було укладено Договір від 30.01.2012 р., у відповідності до умов Договору, передбачено зобов'язання Підприємства компенсувати ОСОБА_2 витрати, пов'язані з використанням автомобіля, що на законних підставах перебував у користуванні ОСОБА_2
В Договорі зазначено, що компенсація здійснюється на підставі статті 125 Кодексу законів про працю України, що передбачає право працівника, який використовує свій інструмент для потреб підприємства, на отримання компенсації за його зношування.
В зв'язку з цим, даний договір підтверджує факт використання ОСОБА_2 належного йому автомобіля для службових цілей, що в свою чергу означає, що Товариство на законних підставах забезпечувало автомобіль паливом для здійснення службових поїздок.
Судом встановлено, що Позивачем оформлялися подорожні листи складеними за типовою формою № 3, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74, з яких вбачається що використовувався автомобілем в службових цілях і відповідно використання палива Товариства на дані цілі підтверджується.
Позивач зазначає, що всього згідно подорожніх листів легкового автомобіля DAEWOO NEXIA (державний номер НОМЕР_1) Товариством було списано пального на загальну суму 13 996 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем було здійснено списання пального правомірно, оскільки списане пальне використовувалося в господарській діяльності Позивача
Згідно з п/п. 14.1.27. ПК України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
При цьому, з метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п/п. 14.1.36. ПК України).
Відповідно до п/п. 134.1.1. ПК України у розділі III ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Згідно з п. 138.1. ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
При цьому, згідно з п/п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п/п. 138.4. ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. В контексті наведеного п/п. 137.1. ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
У той же час, згідно з п/п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу викладених в Акті перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0013402203 від 04.12.2012 р., яким ТОВ «КИР-Х»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 105 073 грн., з яких основний платіж - 1 684 058 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 421 015 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0013412203 від 04.12.2012 р., яким ТОВ «КИР-Х»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 123 333 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0004511705 від 04.12.2012 р., яким ТОВ «КИР-Х»визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 509 грн., з яких основний платіж - 4 407 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1102 грн., в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 624 грн., з яких основний платіж - 2099,40 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 525 грн.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук