ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 грудня 2012 року № 2а-15170/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні
за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Мальва»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
№0002702230 від 29.05.2012
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Мальва», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002702230 від 29.05.2012 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про збільшення сум грошового зобов'язання ПрАТ «ВО «Мальва»з податку на додану вартість на 694054,50 (Шістсот дев'яносто чотири тисячі п'ятдесят чотири гривні 50 копійок).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує.
Відповідач в судове засідання не прибув, явку належним чином уповноваженого представника до суду не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до положень ст. ст. 35, 37 КАС України.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ «ВО «Мальва»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах ПРАТ «ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ»за грудень 2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.04.2012р. №346/22-30/24117037.
В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п. 44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на загальну суму 555 243,60 грн. та визнано угоди нікчемними між Позивачем та ПРАТ «ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ».
На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. №0002702230, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 694 054,50 грн. (555 243,60 грн. - основний платіж, 138 810,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням Позивачем було подано скаргу до ДПС у м. Києві та ДПС України, за результатом розгляду скарги було прийнято рішення ДПС у м. Києві від 23.08.2012 р. №5219/10/12-114, якими податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення та рішення ДПС України від 05.10.2012 р. №3111/0/61-12/10-2115, якими податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Позивачем (Замовником), з одного боку, та ПРАТ «ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ»(Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №ТС/12/24 від 24.12.2011 року (надалі по тексту Договір № ТС/12/24).
У відповідності до п. 1.1 Договору ТС/12/24, Замовник доручає, а Виконавець здійснює виконання робіт з адаптування базового програмного забезпечення під умови роботи Південної залізниці: ПЗ обліку наявності і конструктивного устрою пасажирських вагонів; ПЗ обліку знаходження і використання вагонів; ПЗ обліку пробігу пасажирських вагонів; ПЗ обліку ремонту і технічного обслуговування вагонів; ПЗ планування ремонту вагонів; ПЗ формування і передача інформації про парк пасажирських вагонів на рівень залізниці ПЗ обліку наявності, ремонту і пробігу колісних пар ПЗ контролю технічного стану пасажирських вагонів в експлуатації ПЗ серверу ЕРПВ лінійного рівня
Згідно п. 2.1 вищезазначеного Договору, за виконані роботи, що є предметом даного Договору Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з протоколом Про договірну ціну на роботи, Календарним планом: Вартість робіт - 157 240,00 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті сорок грн. 00 коп.); ПДВ 20% - 31 448,00 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сорок вісім грн. 00 коп.). Всього - 188 688,00 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.).
У відповідності до п.5.1 та п.5.2 даного Договору, перелік документації, що підлягає оформленню і наданню Виконавцем Замовнику згідно умов даного Договору, визначається Календарним планом. При завершенні робіт, Виконавець надає Замовнику Акт приймання-надання робіт з додатком до нього комплекту документації, визначеної Календарним планом.
Крім того в матеріалах справи містяться наступні договори, які було укладено між Позивачем та ПРАТ «ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ»: №ТС/12/22 від 22.12.2011 р.; №ТС-01-20 від 20.01.2011 р.; №ТС/09/14 від 14.09.2011 р., №ТС/08/17 від 17.08.2011 р., №ТС/09/23 від 23.09.2011 р., №ТС/12/01 від 01.12.2011 р., №ТС/09/27 від 27.09.2011 р., №ТС/12/23 від 23.12.2011 р., №ТС/12/24 від 24.12.2011 р.
Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі та надано наступні документи: Актами здачі-прийняття робіт, Протоколами про договірну ціну, календарними планами, видатковими накладними, ліцензією пов'язана із створенням об'єктів архітектури, Актами про завершення приймальних випробувань програмного забезпечення, автоматизованими системами обслуговування пасажирів приміського залізничного транспорту, податковими накладними, платіжними дорученнями (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано суду документів, які б засвідчували факт придбання товару та доказів виконання сторонами умов договорів.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: «ПРАТ «Транспортні системи»зареєстровано в Шевченківській РДА в місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.10.2001 №1074120000. Взято на податковий облік в. органах державної податкової служби 10.10.2001 за №13715. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 03.10.2008 № 100143189, індивідуальний податковий номер - 316295326145. Свідоцтво № 38999462 анульовано 03.10.2008 року. Підприємство має стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. За адресою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (04050 м. Київ, вул. Мельникова, д.12.) посадові особи ПРАТ «Транспортні системи»не знаходяться.
Інформація щодо наявності основних фондів відсутня. Чисельність працюючих, відповідно до звіту 1-ДФ за 2 квартал 2011р. складала: за штатом - 4 чол.; за цивільно-правовими договорами - 0. Остання податкова звітність (декларація з ПДВ за травень 2012 року подана з нульовими показниками.
В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПРАТ «Транспортні системи»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу га відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Відповідно до отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, здійснити опитування посадових осіб ПРАТ «Транспортні системи»та встановити фактичне місцезнаходження посадових осіб та підприємства не виявляється можливим.
З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПРАТ «Транспортні системи»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правої дієздатності ПРАТ «Транспорті системи», фінансово-господарські взаємовідносини між ПРАТ «Транспортні системи»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).».
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано (придбано) його контрагентом, та послуги, які були ним отримані, суд приходить до висновків, що контрагент позивача був позбавлені можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.
Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що отримані послуги в подальшому були ним реалізовані.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук