Категорія №10.2.4
Іменем України
03 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9674/2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Клєванна Ганна Юріївна до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, про стягнення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9167,80грн., -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, про стягнення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9167,80грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.06.2012р. при реєстрації транспортного засобу, було перераховано збір у сумі 9167,80грн. до Державного бюджету Артемівського району м. Луганська, що складає 3% від вартості придбаного автомобіля.
Листом від 05 грудня 2012р. ОСОБА_1 звернулося до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська з проханням здійснити подання до органів Державної казначейської служби України про повернення грошових коштів у сумі 9167,80грн. - 3% вартості автомобіля збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
05.12.2012р. за вих. №5635 04/24 Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська на адресу позивача надійшло повідомлення, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих господарських операцій, визначених у статті Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» регулюється Порядком, який затверджено постановою КМУ від 03.11.1998р. № 1740.
Позивач вважає, що дії управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська є незаконними, так як законодавством передбачене сплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в конкретних випадках, в тому числі при відчуженні легкових автомобілів. Проте позивач не відчужував, а купував транспортний засіб, тому не повинен був сплачувати вищезазначений збір.
На підставі чого просив суд стягнути на його користь пенсійний збір в сумі 9167грн.80коп.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.
УПФУ в Артемівському районі м. Луганська надало письмові заперечення, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість нормам діючого законодавства, розглянути справу без його участі.
В запереченнях зазначив, що порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремимх видів господарських операцій затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 № 1740. Відповідно до цього Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом:
- купівлі легкових автомобілів, у т.ч. у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);
- міни;
- дарування (безоплатної передачі);
- успадкування (безоплатної передачі);
- успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом);
- інших підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 13 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі -продажу, довідок -рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Також п. 14 Порядку визначено, що органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Представник ГУ ДКСУ в Луганській області в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав заперечення, яке обґрунтував наступним.
Відповідно до п. 13 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі -продажу, довідок -рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Згідно п. 14 Порядку визначено, що органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Також зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, щодо сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування
Суд заслухавши пояснення представника ГУ ДКСУ в Луганській області, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
25.05.2012 року між позивачем - ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Дом Вікторія» був укладений контракт поставки та передання товару №12-24, відповідно до якого, позивачем придбано автомобіль марки BMW E 84 Х1 xDrive 18d/Е84, 2012 року випуску за ціною 366 711,91грн.91коп., у тому числі ПДВ - 61 118,65грн.65коп.
При реєстрації зазначеного вище автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено 3% збір на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України при придбанні автомобіля, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «Правекс-банк» від 02.06.2012 №5552/з135 в сумі 9167,80 грн.
05 червня 2012 року позивач звернувся до відповідача - УПФУ в Артемівському районі м. Луганська із заявою про повернення 3 відсотків збору до Пенсійного фонду України при реєстрації транспортного засобу BMW E 84, пославшись на норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 05.12.2012 за №5635 04/24 управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська відмовлено позивачу у поверненні вказаних коштів, зазначивши, що сплата збору при купівлі-продажу автомобіля передбачена нормами Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740.
Спірним питанням цієї справи є наявність чи відсутність правових підстав для повернення позивачу суми сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9167,80грн. у зв'язку з із придбанням позивачем автомобілю BMW E 84 Х1 xDrive 18d/Е84.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 26.06.1997 № 400/97 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 400/97), у п.7 ст.1 якого зазначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Згідно з п.6 ст.2 Закону № 400/97 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.7 ст.1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
Відповідно до ст.4 Закону № 400/97 для платників збору, визначених п.7 ст.1 цього Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставка збору у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного п.6 ст.2 цього Закону.
Статтею 3 Закону № 400/97 встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
На виконання вимог Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 затверджено «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (надалі - Порядок № 1740), п.1, якого визначено, що цей порядок регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.12 Порядку № 1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п.13-15 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених п.12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Слід зазначити, що в силу ст.346 Цивільного кодексу України, підставами припинення права власності, зокрема є: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності.
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного позивачем з торгівельною організацією, позивач придбав автомобіль, тобто набув право власності на автомобіль.
Наведені норми Закону № 400/97 передбачають обов'язок сплачувати збір при відчуженні автомобіля, а не при його придбанні. При цьому вимоги Порядку встановлюють обов'язок щодо сплати збору покупцем автомобіля.
Тобто, з вищевикладеного вбачається невідповідність вимог Порядку приписам Закону.
Частиною 4 статті 9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якою надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У постанові Пленуму Верховного Суду України, від 01.11.1996 № 9 зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, зважаючи на невідповідність підзаконного акту нормам Закону, який не передбачає обов'язку щодо сплати збору при відчуженні автомобіля, до спірних правовідносин слід застосовувати саме норми Закону, який має вищу, у порівнянні з Порядком, юридичну силу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 червня 2008 року у справі за позовом особи до управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач не є платником збору з відчуження автомобіля, тому вимоги позивача, на думку суду, є правомірними.
За нормами п.15 Порядку № 1740 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Питання повернення помилково зарахованих до бюджету коштів врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п.п.3-7 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконують на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України та у порядку черговості надходження виконавчих документів. Виконавчі документи пред'являються до виконання органам Казначейства протягом одного року з наступного дня після набрання чинності рішеннями про стягнення коштів, якщо інше не встановлено законом. У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органу Казначейства заяву про виконання такого рішення із зазначенням банківських реквізитів, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів. До заяви додаються інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення.
Таким чином, з урахуванням висновку суду про безпідставність сплати позивачем збору, сума цього збору підлягає поверненню платнику через органи Казначейства.
Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене не користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська, управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, про стягнення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9167,80грн. - задовольнити.
Cтягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля у розмірі 9167,80 (дев'ять тисяч сто шістдесят сім гривень 80 копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 107,30 грн. (Сто сім грн. 30 коп.) гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 03 січня 2013 року
СуддяІ.В.Тихонов