2/543/1786/2012
543/5291/2012
26 грудня 2012 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Ясинського О.В., при секретарі Наріжной О. Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Старенченко Ф. І., представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 приміщення Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «Україна»про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_4 28.11.2012 р. звернулася до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_4 зазначила, що з 01.02.1963 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, який тривалий час працював на вугледобувному підприємстві. Під впливом шкідливих виробничих факторів він отримав профзахворювання -коніотуберкульоз легенів. МСЕК 06.03.2003 року встановлено 90 відсотків втрати працездатності та визнано його інвалідом першої групи. Вказане професійне захворювання було причиною смерті її чоловіка, який померІНФОРМАЦІЯ_1.
Внаслідок передчасної смерті чоловіка вона перенесла найтяжку моральну та фізичну травму, яка має тривалий вплив та відчувається в повсякденному існуванні.
Просить суд визнати факт її моральних страждань у зв'язку з страховим випадком та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди на її користь 80000 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
Позивач, належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з підтриманням позовних вимог та проханням розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача - ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «Україна»у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що позивач є особою, яка підлягає обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року визначено, що до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не застосовується передбачене ст. 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один із засобів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом. Оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено відшкодування моральної шкоди, просить суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем не надано докази його моральних переживань, у зв,язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про одруження НОМЕР_2, виданого 01.02.1963 року Романковською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 01.02.1963 року, актовий запис № 3.
Відповідно копії трудової книжки ОСОБА_5 з 01.03.1982 року працював гірничоробочим з ремонту гірничих копалень на шахті «Селидівська»; наказом 425к ОСОБА_5 01.09.1994 року звільнено з ДП «Селидіввугілля»відповідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров,я.
На підставі копії акту розслідування професійного захворювання ОСОБА_5, складеного 08.08.1990 року, за участю завідуючого відділенням гігієни охорони праці Селидівської міської санепідемстанції, головного інженера шахти «Селидівська»в/о «Селидіввугілля», голови ПК, встановлено, що ОСОБА_5 протягом 17 років працював в умовах запиленості гірничоробочим з ремонту гірничих копалень, ОСОБА_5 встановлено діагноз: коніотуберкульоз, антрако-сілікоз І ступеню, інтерсціальна форма, очаговий туберкульоз. Дихальна недостатність І ступеню.
На підставі копії довідки Донецької обласної медико-соціальної експертної комісії серії ДОН-02 № 138117 ОСОБА_5 06.03.2003 року встановлено першу групу інвалідності у зв,язку з професійним захворюванням.
Відповідно копії довідки серії 2-18 АВ № 053120 ОСОБА_5 оглянуто 06.03.2003 р. та встановлено на підставі акту № 1051/11 з 06.03.2003 року безстроково стійку втрату професійної працездатності 90 відсотків безстроково.
Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 виконкомом Української міської ради м. Селидове Донецької області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 роки.
Висновком Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи встановлено причинно-наслідковий зв'язок з професійним захворюванням та смертю ОСОБА_5, підстава -акт № 878 від 17.07.2003 року.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26.12.2011 року встановлено, що ОСОБА_4 у зв,язку зі смертю чоловіка -ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, втратила джерело існування.
При вирішенні питання про право ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.
На підставі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв,язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд знаходить неспроможними заперечення представника відповідача на те, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено відшкодування моральної шкоди, оскільки, як зазначено у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-123 цс12 від 24.10.2012 року, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян -суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті професійного захворювання, отриманого на виробництві, і такі відносини регулюються ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов,язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 335 ЦПК України.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтована і підлягає задоволенню.
Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_4, їх тривалий характер, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, які вона зазнала у зв,язку з втратою її чоловіка.
Таким чином, з урахуванням вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 30000 грн., який повинен бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 є достатнім для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв,язку з їх необґрунтованістю.
На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я, а також смертю фізичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв,язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «Україна»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «Україна»на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) гривень.
У решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «Україна»судовий збір у розмірі 107 (сто сім)грн. 30 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя