Справа № 2205/1423/12
Копія
28 грудня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого -судді Костенка А.М.,
суддів : Фанди В.П., Гринчука Р.С.,
при секретарі : Гриньовій А.М.
за участі: представника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду від 15 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Деражнянської районної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог -відділ Держкомзему в Деражнянському районі, Новосілецька сільська рада Деражнянського району про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,
У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним укладений 09.02.2006 року договір оренди земельної ділянки між ним та Деражнянською районною державною адміністрацією. Зазначав, що при укладені договору оренди не було дотримано істотних умов договору, зокрема, стосовно предмету та терміну дії; не складалися акт прийому -передачі орендодавцем об'єкту оренди, кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Вказував, що об'єктом оренди є земельна ділянка площею 26,1 га., яку складають не витребувані паї на території Новосілецької сільської ради. На частину орендованої земельної ділянки ОСОБА_3 23.09.2003 року було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,97 га.. Розпорядженням голови Деражнянської районної державної адміністрації йому було передано в оренду земельну ділянку на термін до появи власників земельної ділянки або їх спадкоємців. Проте договором визначено строк дії 20 років, що суперечить розпорядженню. Акт прийому-передачі земельної ділянки складався та підписувався не уповноваженою особою - головою Новосілецької сільської ради.
Рішенням Деражнянського районного суду від 15 листопада 2012 року в задоволені позову відмовлено за його недоведеністю.
В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Зазначає, що судом не було взято до уваги, що при укладені спірного договору сторонами в належній формі не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що унеможливлює його чинність.
На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що її слід задовольнити з підстав вказаних у апеляції.
Головуюча у першій інстанції -Лукіянець Т.В. Справа № 22ц/2290/2837/12
Доповідач -Фанда В.П. Категорія : 19
Відповідач, треті особи на перегляд справи не з'явилися, належним чином повідомленні про день, час і місце слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.12.2012 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що сторонами 09.02.2006 року укладено договір оренди не витребуваних одинадцяти земельних часток (паїв) разом з насадженнями (садом) загальною площею 26,1 га., які розташовані на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району.
Сторони 09.02.2006 року зареєстрували даний договір оренди у Деражнянському відділі ДП Держкоизему.
На дані не витребувані земельні частки (паї) Державні акти на право власності на земельну ділянку не видавалися, виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) не проводилися.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частинами 1-5 статті 203 ЦК України (в редакції на час укладення оспорюваного правочину) та ч. 1 ст. 215 ЦК України для визнання недійсним даного договору.
Разом з цим, суд першої інстанції не правильно встановив правовідносини, які виникли між сторони та застосував закон, який не регулює їх.
Суд помилково дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі»від 06.10.98 року, в тому числі і ст.15, оскільки відповідно до ст.3 цього закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Відповідно до ст.15 Закону від 06.10.98 року, з врахуванням вимог п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Деражнянська РДА, як тимчасовий розпорядник не витребуваних земельних часток (паїв), вправі укладати такі договори оренди земельних часток (паїв).
Суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до спірного договору у оренду позивачеві було передано саме не витребувані земельні частки (паї) разом з насадженнями (садом).
Дані правовідносини регулюються ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»від 05.06.2003 року, Указом Президента України від 03.12.1999 року №1529\99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», Типовим договором оренди земельної частки (паю) затвердженого наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 17.01.2000 року.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст.13 Закону України від 05.06.2003 року, Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529\99, Типового договору від 17.01.2000 року, істотними умовами договору оренди земельної частки (паю) є: об'єкт оренди (розмір і вартість земельної частки (паю), її місце розташування); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; цільове призначення земельної частки (паю) та мету її використання; умови збереження стану об'єкта оренди; умови та строк повернення земельної частки (паю); відповідальність сторін.
Як вбачається із спірного договору оренди, вищезазначені вимоги сторонами були дотримані, в тому числі і стосовно визначення строку дії даного договору.
Дані нормативні акти не визначають складання обов'язкових додатків до договору оренди земельної частки (паю), у тому числі акта приймання-передачі об'єкта оренди, кадастрового плану земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Досліджені у справі докази вказують на те, що при вчиненні оспорюваного правочину сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки протягом тривалого часу відбувалося виконання сторонами умов договору. Даний правочин за своїм змістом відповідає Типовому договору та пройшов відповідну державну реєстрацію.
Посилання позивача на незаконність оспорюваного правочину, виходячи з вимог Закону «Про оренду землі»є безпідставним, так як даний закон не регулює дані відносини.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта на порушення його прав отриманням ОСОБА_3 на земельну частку (пай) під №НОМЕР_1, яка передана у оренду позивачу, Державного акту про право приватної власності. При цьому колегія враховує, що позивач користувався та користується площею земельної ділянки, яка йому була передана у оренду, власник земельної ділянки не заперечував та не заперечує щодо такого користування земельною ділянкою, що підтверджується відсутністю будь-яких офіційних претензій до позивача.
Отримання Державного акту на одну земельну частку (пай), при наявності до цього волі власника, може потягнути припинення права оренди лише цієї земельної ділянки, а не визнання всього договору оренди недійсним.
Таким чином, позивачем не доведено у цій частині фактичне порушення його прав, що випливають із договору оренди, яке впливало б на дійсність договору оренди.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушено норми матеріального права, застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини і таке порушення є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деражнянського районного суду від 15 листопада 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Деражнянської районної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог -відділ Держкомзему в Деражнянському районі, Новосілецька сільська рада Деражнянського району про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий (підпис): Судді (підписи):
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.П. Фанда