Справа № 2- 4498/11
17 вересня 2012 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Ханберовій Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, виконавчому комітету Дніпропетровської міської ради, комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності, зобов»язання здійснити державну реєстрацію права власності, -
Позивач звернулася ло суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням уточнень посилалася на те, що на підставі посвідчення за реєстром №4648, виданого Дніпропетровським округовим Виконавчим комітетом ради рай.селянських та Червоноармійських депутатів Дніпропетровського комунального господарства, датованого 13.08.1928 року, ОСОБА_4 отримала по денаціоналізації в приватну власність домоволодіння по АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_4 по договору купівлі-продажу від 06.09.1928 року передала 1/3 частину вищевказаного домоволодіння ОСОБА_5 Відповідно до виписки з актів реєстрації, датованої 25.09.1942 року, виданої Дніпропетровсьим міськомунгоспом, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 значаться співкористувачами земельної ділянки за новою адресою АДРЕСА_2 з посиланням на Посвідчення про денаціоналізацію № 4648, де вказано стару адресу АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_6 успадкував належну їй частину домоволодіння по АДРЕСА_2 та одержав 27.07.1951 року Свідоцтво про право на спадщину, в свою чергу після його смерті в право спадкування вступила його дружина -ОСОБА_7 Позивачка посилається на те, що в зв»язку з особливостями земельного рельєфу частина житлового будинку (квартира №3), в якому вона раніше мешкала, зруйнувалась в наслідок підтоплення та стала непридатною для проживання, вона була змушена звертатися за допомогою до голови Бабушкінського райвиконкому у м.Дніпропетровську, який обмежився виключно обіцянками щодо її відселення, в результаті чого вона змушена була у 1981 році придбати у ОСОБА_7 за усною домовленістю, за цією ж адресою: АДРЕСА_2, частину житлової будівлі А-1, а саме -приміщення 6-2, 6-3, площею 17,5 кв.м., сіни а 1-1, а також господарські будівлі: тамбур а 3-1, літня кухня -Г.г, сарай -Е, сарай -К, сарай -О, які знаходились у занедбаному стані і ОСОБА_7 були не потрібні. Нотаріально оформити купівлю-продаж частини домоволодіння не було можливим, оскільки у ОСОБА_7 були відсутні правовстановлюючи документи, а їй вкрай було необхідне житло для проживання. ОСОБА_7 залишилася проживати у цьому ж домоволодінні на належній їй частині житлової площі.
Позивачка зазначає, що факт її проживання за адресою по АДРЕСА_2 підтверджує довідка, видана Головою квартального комітету №1 Бабушкінського райвиконкому, пропискою у домовій книзі за вказаною адресою, проте документів, підтверджуючих її право власності на частину житлового будинку, де вона проживає, у неї немає. На підтвердження факту наявності у неї частини домоволодіння позивач посилається у позові на рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради № 664 від 15.09.2000 року про затвердження у домоволодінні по АДРЕСА_2 Акту про перерозподіл ідеальних частин: за ОСОБА_1 -19/100 частин, відповідно до якого у її користуванні знаходяться: у житловому будинку А-1, приміщення 6-2, 6-3, площею 17,5 кв.м., сіни а 1-1, тамбур а 3-1, літня кухня -Г.г, сарай -Е, сарай -К, сарай -О.
Позивач, посилаючись на положення ст.ст.344, 364, 376, 392 ЦК України, просить визнати за нею право власності на 19/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, які складаються з житлової будівлі А-1, а саме: приміщення 6-2, 6-3, площею 17,5 кв.м., сіни а 1-1 та господарських будівель, а саме: тамбура а 3-1, літньої кухні -Г.г, сараю -Е, сараю -К, сараю -О; зобов»язати КП «ДМБТІ»здійснити державну реєстрацію її права власності на вказану частину домоволодіння без введення в експлуатацію.
В судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені в уточненому позові, позовні вимоги підтримали, пояснили, що свої позовні вимоги позивач виклала в уточненій позовній заяві від 02.08.2012 року, та просили визнати за нею право власності на 19/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, які складаються з житлової будівлі А-1, а саме: приміщення 6-2, 6-3, площею 17,5 кв.м., сіни а 1-1 та господарських будівель, а саме: тамбура а 3-1, літньої кухні -Г.г, сараю -Е, сараю -К, сараю -О; та зобов»язати КП «ДМБТІ»здійснити державну реєстрацію її права власності на вказану частину домоволодіння без введення в експлуатацію.
Представник виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
В судовому засіданні ОСОБА_8 вважала позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Представник КП «ДМБТІ», ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши осіб, які з»явилися, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі посвідчення за реєстром №4648, виданого Дніпропетровським округовим Виконавчим комітетом ради рай.селянських та Червоноармійських депутатів Дніпропетровського комунального господарства від 13.08.1928 року ОСОБА_4 отримала по денаціоналізації в приватну власність домоволодіння по АДРЕСА_2. За договором купівлі-продажу від 06.09.1928 року ОСОБА_4 передала 1/3 частину вищевказаного домоволодіння ОСОБА_5
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 27.07.1951 року син ОСОБА_4 ОСОБА_6 після її смерті успадкував належні їй 2/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_2.
Як вбачається із довідки КП «Дніпропетровське МБТІ»від 02.06.2010 року, право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстроване за:
- ОСОБА_9 (померлий) (житловий будинок літ.Ж-1) на підставі свідоцтва про право власності від 16.03.1992р., виданого Бабушкінським відділом комунального господарства згідно рішення виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська №1346 від 20.12.1991р. (частка не перереєстрована);
- на 13/100 частин за ОСОБА_10 (померлий) на підставі свідоцтва про право власності від 22.11.2000р., виданого згідно рішення виконкому Бабушкінської районної ради згідно рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради №664 від 15.09.2000 року;
- на 9/100 частин за ОСОБА_11 на підставі рішення народного суду Бабушкінського району м.Дніпропетровська від 18.06.1992р.;
- на 16/100 частин за ОСОБА_2.
Також зазначається, що реєстрація права власності на інші частки домоволодіння не проводилася. За цим листом, згідно рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська № 664 від 15.09.2000 року «Про узаконення житлового будинку за ОСОБА_10 та затвердження акту ідеальних частин у домоволодінні по вул.Виконкомівській, 65»затверджено акт перерозподілу ідеальних частин, за яким:
- за ОСОБА_9 (померлим) затверджено -10/100 частин;
- за ОСОБА_12 (померлим) -9/100 частин;
- за ОСОБА_1 -19/100 частин;
- за ОСОБА_13 -15/100 частин;
- за ОСОБА_3 -18/100 частин.
У відповідності до листа Сьомої Днпропетровської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14 спадкові справи не заводилися.
Відповідно до зазначеного Акту ідеальних часток від 14.06.2000 року, затвердженого начальником Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації, домоволодіння АДРЕСА_2 складається з чотирьох житлових будинків: літ.А-1, Б.-1, Ж-1, господарчих будівель та споруд і відповідно до цього Акту у користуванні ОСОБА_15 (документи не оформлені) знаходиться: у житловому будинку А-1 приміщення 6-2, 6-3, площею 17,5 кв.м., сіни а 1-1, тамбур а 3-1, літня кухня -Г.г, сарай -Е, сарай -К, сарай -О, у загальному користуванні: огорожа №2, 3, водоколонка № І, що складає 19/100 частин домоволодіння.
Як вбачається із копій паспорта позивача, домової книги, довідки квартального комітету №1 виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 з 1971 року, зареєстрована в квартирі №6 в спірному домоволодінні з 14.12.1981 року, в якій проживає, а також вона користується господарськими будівлями, розташованими у межах вказаного домоволодіння, а саме: тамбуром а 3-1, літньою кухнею -Г.г, сараєм -Е, сараєм -К, сараєм -О, що підтверджено в судовому засіданні ОСОБА_3
Відповідно до даних Технічного паспорта на домоволодіння по АДРЕСА_2, складеного міжміським бюро технічної інвентаризації, тамбур а 3-1, літня кухня літ. Г,г, сараї літ.К, О є самочинним будівництвом.
Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська Дніпропетровської області № 402 від 27.03.1992 року затверджені Акти прийняття до експлуатації індивідуального жилого будинку літ. А-1 по АДРЕСА_2, який складається з чотирьох квартир, восьми кімнат жилою площею 79,3 кв.м., загальною корисною площею 119,7 кв.м., сараї літ. К, літ.О, літ.Д, літ.М, літ. Р, літ.Н, літ.Л, літню кухню літ. Г,г, та рекомендовано заінтересованим особам звернутися до суду за визнання права власності.
Відповідно до Технічного звіту про результатам обстеження будівельних конструкцій приміщень № 6-2, 6-3 в житловому будинку літ.А-1 та будівель, розташованих по АДРЕСА_2, складеному в 2010 році ТОВ фірма «Технологія» (ліцензія, діюча з 28.12.2006 по 28.12.2011 року), зазначені приміщення та споруди перебувають у задовільному стані та придатні до експлуатації.
Позивач у позовній заяві з урахуванням уточнення та в судовому засіданні її представники зазначають, що позивачкою за усною домовленістю з ОСОБА_7 за домашньою угодою у 1981 році були придбані вказані частина домоволодіння та зазначені господарські будівлі, а отже дане спірне питання має вирішуватися за нормами Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.227 вказаного кодексу договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, а згідно ч.1 ст.47 цього ж кодексу недотримання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди. Частиною 2 цієї норми закону передбачено, що якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від його нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною.
Разом з тим, позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що вона у встановленому законом порядку придбала зазначену нею частину домоволодіння, не надано доказів виділення їй спірної частини домоволодіння, яку вона нібито придбала у ОСОБА_7, не вказано дати укладення будь-якого договору, за яким вона ніби-то придбала частину домоволодіння та доказів того, що між нею і продавцем було досягнуто усіх істотних умов, що вимагаються для договору купівлі-продажу, а також того, що фактично відбулося виконання такої угоди, а інша сторона договору, тобто продавець, ухилялася від його нотаріального посвідчення.
Крім того, статтею 225 ЦК УРСР визначено, що право продажу майна належить власнику. В даному ж випадку позивачка зазначає, що придбала спірну частину домоволодіння у ОСОБА_7, яка отримала її у спадок після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 Разом з тим жодних правовстановлюючих документів на підтвердження того, що продавець ОСОБА_7 була власником цієї частини будинку, яку вона нібито продала позивачці, суду не надано і, як зазначили в судовому засіданні представники позивача та позивач в позові, такі документи у неї відсутні, як відсутні у позивача і документи щодо правомірності набуття нею права власності на спірне нерухоме майно.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7, не будучи власником спірної частини домоволодіння, не мала права його продавати.
Як вбачається з листа виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №К-673 від 03.07.2012 року, до КП «ДМБТІ», до повноважень якого відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»входить проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 з відповідною заявою та правовстановлюючими документами щодо проведення державної реєстрації не зверталася.
Розглядаючи позовні вимоги позивачки в межах заявлених нею позовних вимог, суд вважає відсутніми передбачені законом підстави для визнання за позивачкою права власності на окремі приміщення в будинку А-1 та господарські споруди, оскільки такі є приналежністю будинку і окремо не можуть бути предметом права власності.
Крім того, зазначені в техпаспорті на домоволодіння як самовільно побудовані - тамбур літ.а 3-1, літня кухня літ. Г,г, сараї літ. К, літ.О, право власності на які просить визнати за собою позивачка, як встановлено, були побудовані без належного дозволу та необхідної проектно-кошторисної документації, у тому у відповідності до ст. 376 ЦК України вважаються самочинним будівництвом.
У відповідності до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
У відповідності до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача земельної ділянки) суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Разом з тим в даному судовому засіданні ОСОБА_3, у користуванні якої також знаходиться частина вказаного домоволодіння, вважала позовні вимоги не обґрунтованими, що свідчить про те, що вказаним самовільним будівництвом порушено її права.
Крім того, позивачем також не надано жодних доказів тому, що під самочинно збудоване вищевказане нерухоме майно у встановленому законом порядку було виділено земельну ділянку, зважаючи на те, що представник Дніпропетровської міської ради, як розпорядника землі, в даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на вимоги ст.ст. 364, 367, 392 ЦК України на обґрунтування своїх вимог, оскільки положення цих статтей Цивільного Кодексу регулюють права власника майна, а в даному ж судовому засіданні не знайшло підтвердження законності набуття позивачкою право власності на зазначену нею частину домоволодіння.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 19/100 частин домоволодіння адресою АДРЕСА_2, які складаються з житлової будівлі А-1, а саме: приміщення 6-2, 6-3, площею 17,5 кв.м., сіни а 1-1 та господарських будівель, а саме: тамбура а 3-1, літньої кухні -Г.г, сараю -Е, сараю -К, сараю -О; та зобов»язаня КП «ДМБТІ»здійснити державну реєстрацію її права власності на вказану частину домоволодіння без введення в експлуатацію, задоволенню не підлягають у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Дніпропетровської міської ради, виконавчому комітету Дніпропетровської міської ради, комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності, зобов»язання здійснити державну реєстрацію права власності.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення.
Суддя (підпис) Т.О. Кудрявцева
Рішення вступило в законну силу 28.09.2012 року
З оригіналом згідно:
Секретар с/з Н.О. Ханберова
Суддя Т.О.Кудрявцева