2-416/11
2/1533/55/2012
20.12.2012 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області в складі :
головуючого судді : Котова В.Г.
при секретарі : Слісаренко Г.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Южного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя , -
Позивач звернулася до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, при цьому пояснивши, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу є неповнолітня дитина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
24.06.2009 року позивачем у власність за 70000 грн. була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 37 кв. метрів, житлової площею 24.4 кв. метрів. Загальна вартість квартири відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Южненське міське бюро технічної інвентаризації»22.06.2009 року за № 23083092 складала 51615,00 грн.
Спільне життя у сторін не склалося та подружні стосунки між ними було припинено. Після розлучення позивач з дитиною переїхала для постійного проживання у вищевказану квартиру, де вони на даний час зареєстровані та мешкають.
08.12.2010 року рішенням Южного міського суду Одеської області за відповідачем було визнане право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 2 цієї статті об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 4 ст. 71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Частиною 1 ст. 365 ЦК України унормовано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
На даний час позивач з малолітнім сином зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1. Іншого житла у них з сином немає. В той же час відповідачу на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2. У цьому будинку відповідач зареєстрований та постійно мешкає.
Належна сторонам на праві сумісної власності вищевказана квартира є неподільною, оскільки вона однокімнатна, має малу площу та з технічної точки зору розділити її на дві окремі квартири неможливо. Проте спільне із відповідачем володіння і користування цією квартирою є неможливим, оскільки між ними склалися вкрай негативні стосунки, і це призводить до постійних суперечок між ними, з'ясування стосунків та навіть лайок. Втім відповідач постійно мешкає в іншому населеному пункті, має там роботу і переїздити для постійного проживання в місто Южне не має наміру. Натомість позивач з дитиною проживають в місті Южне у вищевказаній квартирі, працює у комунальному закладі «Южненська авторська М.П. Гузика експериментальна спеціалізована загальноосвітня школа-комплекс І-ІІІ ступенів Южненської міської ради Одеської області»та в цій же школі навчається її дитина.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд поділити майно, що було набуте під час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2, присудивши їй однокімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 загальною площею 37,0 кв.м, вартістю 70000 (сімдесят тисяч) гривень, присудивши відповідачу грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру в сумі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень та припинивши право власності відповідача на ? частку спірної квартири.
В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги, включивши до обсягу спільно нажитого майна, яке підлягає поділу між сторонами:
- автомобіль Tiida», д.н.з. НОМЕР_5, вартістю 103641 грн., який був відчужений відповідачем згідно договору дарування ОСОБА_6;
- нежитлову будівлю, магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, вартістю 279755 грн., який належить сторонам по справі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.12.2008 р. на підставі рішення виконавчого комітету Родниківської сільської ради від 26.12.2008 р. № 159, що зареєстроване в Уманському виробничому відділку КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», в книзі № 2, запис № 470, за реєстраційним № 25993114, так як даний магазин будувався за спільні з відповідачем кошти, при здійсненні будівництва значну участь приймав батько позивача, який своїми коштами та трудовою участю надавав позивачу та відповідачу істотну допомогу;
- пральну машину вартістю 2500 грн.;
- холодильник вартістю 3500 грн.;
- телевізор вартістю 1500 грн.;
- музичний центр вартістю 1700 грн.;
- ноутбук вартістю 6000 грн.;
- фотоапарат вартістю 2500 грн.;
- пилосос вартістю 1000 грн.;
- міні хлібопекарню вартістю 500 грн.;
- мікрохвильову піч вартістю 500 грн.;
- кухонний комбайн вартістю 1500 грн.;
- соковижималку вартістю 500 грн.;
- електрообігрівач вартістю 600 грн.;
- кухонні меблі (м'якого кутка, шкафчиків, стола, стільців) вартістю 5000 грн.;
- м'який куток -диван у гостинну вартістю 4500 грн.;
- меблі до вітальні вартістю 2500 грн.
Таким чином, з урахуванням заявлених раніше позовних вимог, позивач просила суд поділити майно, що було набуте під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, присудивши ОСОБА_1 однокімнатну квартиру під номером 9 в житловому будинку під номером АДРЕСА_1, загальною площею 37,0 кв. м. вартістю 70000 грн., та грошову компенсацію з ОСОБА_2 в розмірі 173848 (сто сімдесят три тисячі вісімсот сорок вісім грн.); присудивши ОСОБА_2 нежитлову будівлю, магазин, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, вартістю 279755 грн., пральну машину вартістю 2500 грн., холодильник вартістю 3500 грн., телевізор вартістю 1500 грн., музичний центр, вартістю 1700 грн., ноутбук, вартістю 6000 грн., фотоапарат, вартістю 2500 грн., пилосос, вартістю 1000 грн., мініхлібопекарню, вартістю 500 грн., мікрохвильову піч, вартістю 500 грн., кухонний комбайн, вартістю 1500 грн., соковижималку, вартістю 500 грн., електрообігрівач, вартістю 600 грн., кухонні меблі (м'який куток, шкафчики, стіл, стільці), вартістю 5000 грн., м'який куток - диван у гостинну, вартістю 4500 грн., меблі до вітальні, вартістю 2500 грн., а з урахуванням автомобіля «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_5, 2008 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, вартістю 103641 (сто три тисячі шістсот сорок одна) грн., яким відповідач розпорядився на свій розсуд проти її волі, всього на загальну суму 417696 (чотириста сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн.; припинити право ОСОБА_2 на 1/2 частку однокімнатної квартири під номером 9 в житловому будинку під номером АДРЕСА_1, загальною площею 37,0 кв. м.; припинити право ОСОБА_1 на 1/2 частку магазину, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_6.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову, мотивуючи це тим, автомобіль Tiida», д.н.з. НОМЕР_5 та нежитлова будівля, магазин, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 не входить до спільно нажитого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не підлягає поділу, оскільки вищевказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_6 згідно договору дарування, який не оскаржений в судовому порядку, тому є дійсним, та ствердження позивача, що за адресою АДРЕСА_2 знаходиться нежитлова будівля, магазин, який належить сторонам по справі, не відповідає дійсності, адже за цією адресою знаходиться літня кухня, яка належить відповідачу разом з житловою будівлею, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на праві особистої приватної власності згідно договору дарування від 22.12.2003 року.
Також не може бути предметом розподілу між сторонами квартира під номером АДРЕСА_1, оскільки згідно рішення Южного міського суду Одеської області від 08.12.2010 року, яке набрало законної сили, дана квартира вже розподілена між сторонами.
Стосовно побутової техніки та меблів, які позивач включив в обсяг спільно нажитого майна, яке підлягає поділу між сторонами, то позивач не надала до суду жодних доказів придбання цього майна саме під час шлюбу та місця знаходження майна.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований 11.07.1998 року.
Від даного шлюбу є неповнолітня дитина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач стверджує, що під час шлюбу сторонами було набуто спільне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1; автомобіль Tiida», д.н.з. НОМЕР_5; нежитлова будівля, магазин, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2; холодильник, телевізор, музичний центр, ноутбук, фотоапарат, пилосос, міні хлібопекарня, мікрохвильова піч, кухонний комбайн, соковижималка, електрообігрівач, кухонні меблі (м'якого кутка, шкафчиків, стола, стільців), м'який куток -диван у гостинну, меблі до вітальні.
Однак судом встановлено, що згідно рішення Южного міського суду Одеської області від 08.12.2010 року, яке набрало законної сили 20.12.2010 року, визначено право власності сторін на квартиру АДРЕСА_1, таким чином заявлені вимоги в цієї часті позову вирішені судом в іншому позовному проваджені.
Також згідно відповіді на запит Уманського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУМС України ГУ УМВС України в Черкаській області №270 від 25.11.2010 року автомобіль Tiida», д.н.з. НОМЕР_5 не належить сторонам по справі на праві приватної власності, в зв'язку чим позовні вимоги стосовно вищезазначеного майна не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що нежитлова будівля, магазин, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та майно, а саме: холодильник, телевізор, музичний центр, ноутбук, фотоапарат, пилосос, міні хлібопекарня, мікрохвильова піч, кухонний комбайн, соковижималка, електрообігрівач, кухонні меблі (м'якого кутка, шкафчиків, стола, стільців), м'який куток -диван у гостинну, меблі до вітальні належить сторонам по справі на праві приватної власності, в зв'язку чим позовні вимоги стосовно вищезазначеного майна не підлягають задоволенню.
Вимога позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки суд вважає недоцільним залучення ОСОБА_6 до участі в справі в якості третьої особи, так як вона не має відношення до предмету спору за поданим позовом.
Згідно ч. З ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя необхідно відмовити в повному обсязі
Керуючись ст.ст.10,60,212,215 ЦПК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк -з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Г.Котов