Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 703/4920/12
Категорія 4
03.01.2013 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі С.С.Онисько, за участю позивача та його представника ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 та представника відділу ДВС Виноградівського Районного Управління Юстиції по дорученню Є.В.Бабинець, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, відділу ДВС Виноградівського РУЮ, третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог- ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту,
Позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу автомобіля від 11.08.2009р., згідно якого ОСОБА_2 продала позивачу автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», 2007 р.в., шасі НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_1, який зареєстрований РЕП Виноградівського МРВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області 22.12.2007р. та зобов'язувалася підписати з позивачем основний договір купівлі-продажу автомобіля і оформити відповідні реєстраційні документи на вищевказаний автомобіль.
Далі позивач зазначає, що він надав аванс в сумі 15.000,00 грн., про що свідчить розписка відповідачки, і йому було передано вищевказаний автомобіль разом із технічним паспортом у володіння та користування, про що свідчить розписка про отримання даного автомобіля. Окрім того, позивачу було передано нотаріально засвідчену довіреність від 11.08.2009р. за ВМ №722867 ОСОБА_2 на представлення її інтересів в органах МРЕВ ДАІ та інших органах у звязку з із експлуатацією, користуванням автотранспортним засобом марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», р.н. НОМЕР_1. Він же оплачував подальші поточні рахунки відповіадчки по кредитному договору №_014| 4036173137480 від 24.12.2007р. з всіма можливими змінами і доповненнями, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», про що свідчать квитанції, а загалом позивачем було сплачено по кредитному договору №_014| 4036173137480 суму 64 655 грн., а відтак він вважає, що ним було погашено кредит в повному обсязі, про що свідчить довідка ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про погашення кредиту в цілому від 15.О8.2012р. за №169.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що звернувшись до ОСОБА_2 про укладення основного договору купівлі-продажу на автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», р.н. НОМЕР_1 та провести переєстрацію в органах МРЕВ останя його повідомила, що ДВС Виноградівського РУЮ накладено арешт на даний автомобіль на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2010р. за ВП №22460843, а відтак накладення арешту на вказаний автомобіль перешкоджає позивачу по оформленню документів на право власності.
Позивач, оскільки ним повністю виплачений автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», вважає, що даний автомобіль належить йому на праві приватної власності, а відтак, посилаючись на приписи ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд визнати за ним право власності на автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», р.. НОМЕР_1, який зареєстрований РЕП Виноградівського МРВ ДАІ УМВС України в Закарпатській області 22.12.2007р. та, відповідно, звільнити його з-під арешту.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсягу з підстав, наведених у позовній заяві та просив такі задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2, будучи присутньою в попередніх судових засіданнях, заявлені до неї позовні вимоги визнала повністю та не заперечувала проти їх задоволення.
Представник відділу ДВС Виноградівського РУЮ в судовому засіданні позовні вимоги позивача також визнав та не заперечував проти задоволення таких.
Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Е.Л.Гут-Кульчицький в судове засідання не з»явився, проте подав 03.01.2012р. до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності. Одночасно заперечував проти задоволення даного позову, посилаючись на те, що ДВС Виноградівського РУЮ на законних підставах вчинили виконавчі дії на користь ПАТ КБ «Приватбанк», а саме наклали арешт на все майно, яке знаходиться у власності відповідачки ОСОБА_2, в тому числі і на спірний автомобіль, який перебуває у її власності. Даний автомобіль вона передала по дорученню позивачу, проте договір купівлі-продажу між ними не укладався, а відтак право власності на підставі доручення не переходить до позивача.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, визнання відповідачами позовних вимог, а також дослідивши письмові докази у їх сукупності та взаємозв»язку, суд приходить до наступного.
Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим (ст.213 ЦПК України), а відтак визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту на підставі лише визнання позову відповідачами суперечить вимогам закону, оскільки у разі визнання відповідачами позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадку наявності для цього законних підстав. Якщо визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачами позову і продовжує розгляд справи (ч.4 ст.174 ЦПК).
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України. У відповідності до вимог ст.ст.10,11,59,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглядаючи дану цивільну справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що правовідносини між сторонами врегульовані нормами ЦК України.
Так, згідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. Статтями 6 та 627 зазначеного Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору (ч.1 ст.628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 658 цього Кодексу визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Право власності на майно за договором відповідно до вимог ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_2 уклали 11.08.2009р. попередній договір купівлі-продажу автомобіля, згідно якого ОСОБА_2 продала позивачу автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», 2007 р.в., шасі НОМЕР_2, д.р.н. АО 7666 АК, який зареєстрований РЕП Виноградівського МРВ ДАІ УМВС України 22.12.2007р. та зобов'язувалася підписати з позивачем основний договір купівлі-продажу автомобіля і оформити відповідні реєстраційні документи на вищевказаний автомобіль. Позивачем було надано аванс в сумі 15.000,00 грн., йому було передано нотаріально засвідчену довіреність від 11.08.2009р. за ВМ №722867 ОСОБА_2 на представлення її інтересів в органах МРЕВ ДАІ та інших органах у зв»язку експлуатацією і користуванням спірним транспортним засобом. Позивачем сплачувалися подальші поточні рахунки по кредитному договору №014 4036173137480 від 24.12.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», про що свідчать квитанції, а загалом позивачем було сплачено по кредитному договору суму 64 655 грн. Так, відповідно до довідки ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про погашення кредиту в цілому від 15.О8.2012р. за №169. Звернувшись до ОСОБА_2 про укладення основного договору купівлі-продажу на автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», р.н. НОМЕР_1 та проведення переєстрації в органах МРЕВ останя його повідомила, що ДВС Виноградівського РУЮ накладено арешт на даний автомобіль на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2010р. за ВП №22460843, а відтак накладення арешту на вказаний автомобіль перешкоджає позивачу по оформленню документів на право власності.
На підставі наведеного позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, просить суду визнати за ним право власності на даний автомобіль та звільнити його з-під арешту, проте суд не може погодитись з доводами позивача з наступних підстав.
Згідно ст.59 Закону України від 21.04.199р. №606-ХІV «про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.
Отже суд, розглядаючи такий спір, повинен повно і всебічно встановити обставини, на які посилається позивач, щодо виникнення права власності на спірне майно, і ці обставини саме позивач має довести належними і допустимими доказами відповідно до приписів ст.60 ЦПК.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги та у суді, посилався на те, що в матеріалах справи є розписка, згідно якої він передав 15.000,00 грн. відповідачці ОСОБА_2, однак нотаріально не оформив договір купівлі-продажу спірного автомобіля, а також виданою ОСОБА_2 йому доручення на розпорядження даним автомобілем, яка відповідно також свідчить про укладення між сторонами договору купівлі-продажу автомобіля.
Суд також не може взяти до уваги ці обгрунтування, оскільки визнати факт укладення між сторонами угоди купівлі-продажу спірного автомобіля при наявності не скасованої довіреності, виданої ОСОБА_2 на право керування та розпорядження спірним автомобілем, у суда не має правових підстав.
Окрім того, ДВС Виноградівського РУЮ на законних підставах вчинили виконавчі дії на користь ПАТ КБ «Приватбанк», а саме наклали арешт на все майно, яке знаходиться у власності відповідачки ОСОБА_2, в тому числі і на спірний автомобіль марки «CHEVROLET Aveo SF69Y», р.н. НОМЕР_1, який перебуває у її власності. Достовірно встановлено, що даний автомобіль вона передала позивачу по дорученню, проте договір купівлі-продажу між ними не укладався, а відтак право власності на підставі доручення не переходить до позивача.
Між тим, відповідно до вимог ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 655 ЦК передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві). Право продажу товару (ст.658 ЦК), крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що продавцем за договором купівлі-продажу може бути будь-який учасник цивільних відносин, який відчужує майно, що знаходиться в його власності. Тільки власник майна має право розпоряджатись ним на власний розсуд, в тому числі й укладати договір купівлі-продажу цього майна. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Зокрема, в порушення вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, позивач не надав суду належних та достовірних доказів, належного обгрунтування своїх вимог щодо звільнення спірного автомобіля з-під арешту, накладеного згідно до постанови державного виконавця відділу ДВС Виноградівського РУЮ, винесеної на підставі виконавчого листа, виданого Виноградівським районним судом про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору.
Що ж стосується тверджень позивача про те, що він вносив щомісячні платежі в рахунок погашення відповідачкою ОСОБА_2 кредиту перед ВАТ «РайфайзенБанкАваль», то суд вважає, що вони не можуть слугувати належними та достовірними доводами позовних вимог, оскільки суперечать вищеприведеному. Окрім того, законодавство України не забороняє будь-якій третій особі вносити місячні платежі в рахунок погашення боргу по кредиту, однак це не може бути законною підставою для набуття права власності.
Отже, вирішуючи даний спір з огляду на викладене, суд вважає, що за встановлених у судовому засіданні обставин, не має передбачених законом підстав для задоволення вимог позивача в повному обсягу, а відтак в позві слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.ст.6,214,220,319,626-628,638-640,655,658,1212 ЦК України та керуючись ст.ст.10,11,59,60,84,88,209,212-213,215,218 ЦПК України, суд-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, відділу ДВС Виноградівського РУЮ, третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог- ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повне рішення суду виготовлене 04.01.2013р.
ГоловуючийА. А. Надопта