15.03.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-75/2012р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 30 Доповідач у апеляційної
інстанції Клочко В.П.
15 березня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Клочка В.П.,
суддів: Водяхіної Л.М., Сундукова В.М.,
при секретарі: Зміївської В.С.,
за участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 травня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування збитку, заподіяного дорожньо-транспортною пригодою,
У грудні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, у якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 4 992 грн., у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн., на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. Крім того, позивачі просили вирішити питання про судові витрати.
Вимоги мотивовані тим, що у результаті дорожньо-транспортної події, яка відбулася 19 травня 2009 року з вини ОСОБА_6, автомобілю позивача ОСОБА_3 марки „Фольксваген", державний номер НОМЕР_1, були задані технічні пошкодження, у зв'язку з чим позивачу були спричинені матеріальна та моральна шкоди. Крім того, моральна шкода була спричинена і позивачу ОСОБА_4, якій під час дорожньо-транспортної події керував автомобілем ОСОБА_3
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 травня 2011 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 4 992 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. На користь ОСОБА_4 з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 1 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в результаті дорожньо-транспортної події, що сталася з вини відповідача, позивачам завдана шкода в певному розмірі, яка на підставі ст.1188 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_6, а також спричинена моральна шкода, яка також підлягає відшкодуванню.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки визначено ст. 1188 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Таким чином, законодавство пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоду з наявністю вини особи, яка цю шкоду завдала.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 19 травня 2009 року о 19 годині 10 хвилин на Камишовському шосе у м.Севастополі ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Фольксваген», держномер НОМЕР_1, при виїзді на автодорогу з території, що примикає до ГК «Цистон», та повороті ліворуч не уступив дорогу автомобілю „ВАЗ", держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, що рухався в попутному напрямку по тій же смузі, в результаті чого відбулося зіткнення двох транспортних засобів, що призвело до пошкодження автомобілів.
Власником транспортного засобу «Фольксваген», держномер НОМЕР_1, є ОСОБА_3 (арк.с.14).
Постановою судді Гагарінського районного суду м. Севастополя від 06 липня 2009 року встановлено, що в діях водія ОСОБА_4 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, що були б с технічної точки зору у причинному зв'язку с наслідками дорожньо-транспортної події, не має; дії водія ОСОБА_6 не відповідають вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху та перебувають у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної події. У зв'язку з чим провадження по адміністративному матеріалу відносно ОСОБА_4 за ст.124 КпАП України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, тобто з реабілітуючих підстав. (арк.с.11).
З матеріалів адміністративної справи №3-2554/2009 вбачається, що вказана постанова оскаржена не була.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Частина 4 цієї статті передбачає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи, проведеної в рамках справи за адміністративним правопорушенням, водій ОСОБА_6 мав можливість запобігти зіткнення з моменту виникнення небезпеки руху, для чого він повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.4 Правил дорожнього руху України. Його дії перебувають у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної події (арк.с.17 адмін.матеріалу №3-2554/2009).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність вини відповідача в скоєні ДТП.
Частина 2 ст.1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до звіту про оцінку, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 4487,00 грн. (арк.с.15-27).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суми матеріального збитку в розмірі 4487 грн. та 435 грн. витрат на проведення оцінки (арк.с.10), а всього - 4922 грн.
Відповідно до ч.1,2(п.3) ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних доказів, колегія суддів вважає доведеним факт спричинення неправомірними діями відповідача моральних страждань позивачам. Розмір суми моральної шкоди, визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та тривалості моральних страждань, порушення звичного укладу життя, а також з врахуванням вимог розумності і справедливості (ст.23 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 24 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ В.П. Клочко
Судді: /підпис/ Л.М. Водяхіна
/підпис/ В.М. Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.П. Клочко