29.11.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-2721/2012р. Головуючий у першій
Категорія 41 інстанції Лемешко А.С.
Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
29 листопада 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Сундукова В.М.,
суддів: Колбіної Т.П., Андрейченко А.А.,
при секретарі: Марушевській Т.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа 1997 відділення морської інженерної служби ЧФ РФ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення з наданням іншого жилого приміщення , -
У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа 1997 відділення морської інженерної служби ЧФ РФ) про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням та виселення з наданням іншого жилого приміщення.
Вимоги позову мотивував тим, що У зв'язку з відмовою відповідача позивач не може отримати довідку про здачу раніше займаного житла, яка необхідна для укладення договору соціального найму розподіленого житла в обраному постійному місці проживання - в м. Подольськ Московської області Російської Федерації. Тому позивач вважає дії відповідача протиправними, та такими, що порушують права та законні інтереси його та інших членів сім'ї.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25 вересня 2012 року у позові позивачу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову позивачу у позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом, та виселення, передбачених чинним житловим законодавством України, не вбачається.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині 627 64-М Чорноморського флоту Російської Федерації. В 1989 році за місцем служби позивач був забезпечений неслужбовою квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Позивачу та членам його сім'ї у зв'язку з майбутнім звільненням в запас по досягненню максимального віку перебування на військовій службі розподілено жиле приміщення в обраному місці проживання - в м.Подольськ Московської області Російської Федерації. Дана обставина підтверджується копією повідомлення Департаменту житлового забезпечення МО РФ за № 0005184 від 01.11.2010 року. Житлове приміщення надається на 4-х осіб (позивач, його дружина, двоє синів), на відповідача - ОСОБА_2 в цьому житлі жилої площі не передбачено.
Також судом встановлено, що будинок №22 по вул. Авіаторів до Переліку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення, збудованих та придбаних за рахунок коштів Російської Федерації на території України та підлягаючих оформленню у власність Російської Федерації», який є Додатком 1 до Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності Чорноморського флоту Російської Федерації на житловий фонд та об'єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації його військових формувань на території України, не входить.
Відповідно до ст.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Житловий кодекс України містить вичерпний перелік підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житлом та виселення.
Визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням можна лише з підстав передбачених ст.ст.71 та 107 ЖК України.
Позивач в позові посилався на ч.2 ст.107 ЖК України, відповідно до якої, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Однак даних про те, що відповідач вибула з спірного житла не надано, встановлено, що вона постійно мешкає за даною адресою.
Тому визнати її такою, що втратила право користування спірним житлом з підстав ст.107 не має.
На ст.71 СК України позивач в позові не посилається.
Відповідно до ст. 110 Житлового кодексу України громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий. Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи,відповідач ОСОБА_2 являється громадянкою України, зареєстрована та мешкає за даною адресою з 2004 року (а.с.18,19).
Відповідачу пропозиції від будь-якого органу чи посадової особи Чорноморського флоту РФ про надання іншого благоустроєного жилого приміщення не надходили.
Згідно ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що підстави передбачені законом України для виселення позивача відсутні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно з'ясував обставини, що мають значення для справи і обґрунтовано ухвалив рішення про відмову позивачу у позові.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ В.М.Сундуков
Судді: /підпис/ Т.П.Колбіна
/підпис/ А.А.Андрейченко
з оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.М.Сундуков