20.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-ц/2790/2026/2012р. Головуючий
в 1 інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 2227 Доповідач в апеляційній
інстанції Алєєва Н.Г.
20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Алєєвої Н.Г.,
суддів - Водяхіної Л.М., Клочка В.П.,
за участю
секретаря - Івченка М.О.,
представника відповідачки
ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 12 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту та договорів довічного утримання і дарування,
Оскаржуваним рішенням, з урахуванням додаткового рішення суду від 22.06.2012р., ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, договорів довічного утримання та дарування.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову. ОСОБА_5 вказує, що станом на день складання заповіту та договору довічного утримання її батько, померлий ОСОБА_7, за станом здоров'я не розумів характеру вчинюваних ним дій та не міг керувати ними. Відмовляючи в позові, суд належної оцінки цим фактам не дав, посмертну судово-психіатричну експертизу не призначив.
Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 09.08.2012р. по справі призначена посмертна судова-психіатрична експертиза щодо психічного стану спадкодавця ОСОБА_7. Оплата експертизи названою ухвалою покладена на позивачку ОСОБА_5, копія вказаної ухвали вручена ОСОБА_5 13.08.2012р. (а.с.79).
ОСОБА_8 міської психіатричної лікарні від 22.11.2012р. №116/1726 ухвала суду про призначення експертизи повернута в апеляційний суд без виконання, так як ОСОБА_5 проведення експертизи не оплатила (а.с.87).
Оскільки вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України судом виконані, клопотання ОСОБА_5 про призначення експертизи задоволено, остання призначена, але не проведена з вини позивачки, яка ухилилась від оплати експертизи, колегія вважає можливим розглянути справу по наявним в справі матеріалам.
Згідно ст.1233, ч.ч.1,2 ст.1235, ч.ч.2,4 ст.1257, ч.3 ст.1268, ст.744 ЦК України, - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 являвся власником квартири АДРЕСА_1. За життя 31.03.2003р. склав заповіт, яким у випадку своєї смерті заповідав вказану квартиру, а також інше майно ОСОБА_6, котрий проживав в спірній квартирі разом з ОСОБА_7 на підставі договору найму, укладеного між ним та ОСОБА_7 (а.с.37). Названий заповіт підписаний ОСОБА_7, нотаріально посвідчений, та на день смерті ОСОБА_7 не змінений і не скасований.
29.08.2009р. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали договір довічного утримання, згідно якому ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_7, забезпечувати його одягом, харчуванням, доглядом, необхідною допомогою, в тому числі лікувальними засобами та медичною допомогою. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами у розмірі 150 грн. щомісячно. При цьому в договорі обумовлено, що у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду питання вирішується у порядку ч.2 ст.749 ЦК України (а.с.35).
ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 помер (а.с.6).
26.06.2010р. ОСОБА_6 уклав договір дарування, згідно якому ОСОБА_6 подарував, а його донька ОСОБА_3 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с.36).
09.09.2010р. донька спадкодавця ОСОБА_7 - позивачка по справі ОСОБА_5 (раніше ОСОБА_5 а.с.9), спадкоємиця першої черги за законом після смерті ОСОБА_7, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про спадщину останній було відмовлено, оскільки згідно заповіту померлий ОСОБА_7 позбавив її права на спадщину та заповів вищевказану квартиру ОСОБА_6. В зв'язку з чим ОСОБА_5 22.09.2010р. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, договорів довічного утримання і дарування (а.с.4,26-27).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а.с.58).
Вирішуючи спір суд правильно зробив висновок про те, що волевиявлення ОСОБА_7 було направлено на відчуження спірної квартири ОСОБА_6, про що свідчать як заповіт від 31.03.2003р., так і договір довічного утримання від 29.08.2009р.. При цьому, суд обґрунтовано прийняв до уваги ті факти, що станом на день смерті ОСОБА_7 заповіт не був змінений або скасований спадкодавцем; ОСОБА_6 прийняв спадщину, так як станом на ІНФОРМАЦІЯ_1. (день відкриття спадщини) проживав разом з спадкодавцем та протягом наступних шести місяців від спадщини не відмовився (ч.1 ст.1273 ЦК України). Більш того, на день смерті ОСОБА_7 діяв та не був оспорений договір довічного утримання.
Суд правильно оцінив названі обставини і ті факти, що дія договору довічного утримання припиняється смертю відчужувача; набувач майна має право після смерті відчужувача продавати, міняти, дарувати майно, передане по договору довічного утримання (ч.2 ст.755, ч.1 ст.754 ЦК України); спірна квартира подарована ОСОБА_3 по закінченню трьох місяців після смерті ОСОБА_7 і, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про визнання недійсними заповіту, договорів довічного утримання і дарування.
Доводи ОСОБА_11 про те, що станом 31.03.2003р. та 29.08.2009р. ОСОБА_7 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, так як переніс ішемічний інсульт правої півкулі головного мозку, - не можуть бути прийняти до уваги колегією, як не підтверджені відповідними доказами.
Так, з досліджених апеляційним судом медичних документів, на які посилається ОСОБА_5, в тому числі історії хвороби ОСОБА_7 від 23.10.2008р., акту огляду МСЕК від 05.01.2009р. (а.с.51-52) видно, що 15.09.2008р. ОСОБА_7 переніс ішемічний інсульт правої півкулі головного мозку, з 30.09.2008р. по 23.10.2008р. знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні (неврологічна койка) в Третій міській лікарні м.Севастополя з приводу перенесеного інсульту, лівостороннього геміпареза з різко вираженим порушенням функцій кінцівок, акту ходьби. Неврологічний статус - свідомість ясна, орієнтований (а.с.52). Згідно виписного епікрізу: стан хворого поліпшився, збільшилась сила в лівих нозі та руці до 4 та 2-х балів відповідно. Хворий самостійно сідає, сидить в ліжку, пересувається з сторонньою допомогою. Виписаний 24.10.2008р. на амбулаторне лікування невропатолога, терапевта (а.с.52).
Згідно довідки Центральної міської МСЕК, ОСОБА_7 освідчений 05.01.2009р., визнаний інвалідом І групи (а.с.33). Будь-яких даних про психічні порушення у ОСОБА_7 вказані документи не містять.
Відомості, наявні в указаних документах, підтверджуються іншими доказами по справі, дослідженими судом показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, згідно яким ОСОБА_7 за життя хворів, погано пересувався, але значення своїх дій розумів, на обліку у психіатра не перебував, ознак психічного розладу не проявляв. Відносини батька та доньки за життя ОСОБА_7 були напружені, ОСОБА_5 з батьком не спілкувалась, його життям та станом здоров'я не цікавилась, участі в похоронах ОСОБА_7 не приймала.
Підстав для скасування, зміни рішення суду колегія не убачає, так як останнє не суперечить вимогам ст.1233, ч.ч.1,2 ст.1235, ч.ч.2,4 ст.1257, ч.3 ст.1268, ст.744 ЦК України. Доводи позивачки висновків суду не спростовують, підставою для скасування рішення не являються.
Керуючись викладеним, ч.1 ст.308 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 12 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в 20 денний строк.
Головуючий: /підпис/ Н.Г. Алєєва
Судді: /підпис/ Л.М. Водяхіна
/підпис/ В.П. Клочко
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду Н.Г. Алєєва