23.04.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-ц/2790/402/2012р. Головуючий
в 1 інстанції Майданік А.П.
Категорія 19 Доповідач в апеляційній
інстанції Алєєва Н.Г.
23 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Алєєвої Н.Г.,
суддів - Колбіної Т.П., Зотова В.С.,
за участю:
секретаря - Зміївської В.С.,
позивача - ОСОБА_4
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Олійникової Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоприват" та Публічного акціонерного товариства „Приватбанк" в особі Севастопольської філії на ухвалу місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 02 листопада 2010 року та рішення місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 16 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоприват" (далі ТОВ „Автоприват"), Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" в особі Севастопольської філії, третя особа ОСОБА_7 про захист прав споживачів, стягнення штрафних санкцій та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" в особі Севастопольської філії (далі „Банк") до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_4 задоволений. Договір купівлі-продажу №СФ-0000229 від 11.01.2008р., укладений між ОСОБА_4 та ТОВ „Автоприват" розірваний починаючи з 12.03.2009р.. З ТОВ „Автоприват" на користь ОСОБА_4 стягнута вартість транспортного засобу в сумі 67200 грн., вартість вузлів та агрегатів в сумі 3188 грн., неустойка за неналежне виконання гарантійних зобов'язань - 123648 грн., моральна шкода - 1700 грн., та судові витрати в сумі 2005,34 грн..
Кредитно-заставний договір №SE00AN05775681 від 17.01.2008р., укладений між ОСОБА_4 та „Банком", розірваний починаючи з 12.03.2009р.. З „Банка" на користь позивача стягнуті сплачені внески в сумі 9180 грн.. В задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з „Банка" моральної шкоди відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову „Банка" до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвалою суду від 02.11.2010р. накладений арешт на грошові кошти ТОВ „Автоприват" у межах заявлених позовних вимог.
В апеляційних скаргах ставляться питання про скасування рішення та ухвали суду:
- ТОВ „Автоприват" вказує, що арешт тільки на грошові кошти товариства покладений необґрунтовано, так як позивач заявляв клопотання про накладення арешту на майно обох відповідачів по справі. Неустойка за неналежне виконання гарантійних робіт, також стягнута з відповідача необґрунтовано, так як встановлений договором місячний строк на виконання гарантійного ремонту автомобіля закінчувався 27.03.2009р., однак ОСОБА_4 до закінчення вказаного строку забрав автомобіль зі станції техобслуговування та 12.09.2009р. передав машину на зберігання „Банку", тобто право на стягнення неустойки за порушення строків проведення гарантійного ремонту у ОСОБА_4 не виникло. Факт спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди позивач не доказав. Висновок експерта про суттєві недоліки автомобіля має розбіжності;
-„Банк" вказує, що вимоги ст.11 закону України „Про захист прав споживачів" на правовідносини „Банка" і ОСОБА_4 не поширюються, так як з договору купівлі-продажу видно, що спірний автомобіль придбаний за власні кошти ОСОБА_4, в зв'язку з чим суд необґрунтовано розірвав кредитно-заставний договір та стягнув з „Банка" внески ОСОБА_4 в сумі 9180 грн., а також безпідставно відмовив „Банку" в задоволенні позову про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія вважає, що останні підлягають задоволенню частково.
Згідно ч.1 ст.8 закону України „Про захист прав споживачів", ч.1 ст.1054 ЦК України, - у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця. Споживач має право пред'явити одну з вимог, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу.
За кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивачальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зі справи видно, що 11.01.2008р. між ОСОБА_4 та ТОВ „Автоприват" укладений договір купівлі-продажу автомобіля марки „МАPLE", згідно якому ТОВ „Автоприват" зобов'язався передати, а ОСОБА_4 прийняти та оплатити вартість вказаного автомобіля в сумі 67200 грн. (а.с.142-143). Додатково між сторонами був укладений договір гарантійного обслуговування автомобіля №СФ-0000229 (а.с.146-147), умовами котрого ОСОБА_4 надавалась гарантія на вузли, деталі та агрегати строком на 18 місяців з моменту продажу автомобіля, з переліком станцій техобслуговування на яких проводиться гарантійний ремонт, в тому числі і СТО ПП „Сигнал". Крім того станція техобслуговування продавця зобов'язана безоплатно усунути виявлений покупцем дефект у місячний строк (п.1.2, 5.5 названого договору).
17.01.2008р. ОСОБА_4 уклав з „Банком" кредитно-заставний договір №SE00AN05775681, згідно якому позивачу надані кредитні кошти в сумі 12973,41 доларів США з цільовим призначенням - придбання автомобіля, зі строком повернення коштів 16.01.2013р. та сплатою 10,56% річних (п.17.1.1 договору). За вказівкою ОСОБА_4 вищеназвана сума перерахована „Банком" на поточний рахунок ТОВ „Автоприват". В забезпечення виконання умов кредитного договору, придбана машина передана у заставу „Банку" (п.8.1 договору а.с.211-218).
Крім того, 17.01.2008р. між „Банком" та ОСОБА_7 укладений договір поруки, згідно якому ОСОБА_7, як поручитель, несе солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.
В процесі експлуатації автомобіля були виявлені суттєві несправності останнього, в зв'язку з чим 26.02.2009р. ОСОБА_4 звернувся на станцію техобслуговування ПП „Сигнал", з заявою про проведення гарантійного ремонту, в ході котрого був складений акт про несправності автомашини, що підлягали усуненню (а.с.9). Оскільки станом на 12.03.2009р. гарантійні роботи по ремонту машини виконані не були, перелік інших станцій техобслуговування для проведення ремонту автомобіля ТОВ „Автоприват" позивачу не представило, - ОСОБА_4 забрав спірний автомобіль зі станції техобслуговування, передав останній на зберігання „Банку" (а.с.11) та, 20.03.2009р. звернувся до ТОВ „Автоприват" з пропозицією розірвати договір купівлі-продажу (а.с.12). Проте, від розірвання договору ТОВ „Автоприват" відмовилось (а.с.150).
16.06.2009р. ОСОБА_4 надав до „Банку" заяву про розірвання кредитно-заставного договору, при цьому просив вважати 12.03.2009р. датою повернення автомашини як заставного майна.
З 21.07.2009р. позивач перестав робити внески по кредитно-заставному договору (а.с.123).
Задовольняючи позов ОСОБА_4 частково та роблячи висновок про надання „Банком" ОСОБА_4 споживчого кредиту, суд не дав належної оцінки тим фактам, що договір купівлі-продажу від 11.01.2008р. даних про продаж автомобіля в кредит не містить; вказаний товар, згідно договору, придбаний за власні кошти ОСОБА_4; кредитно-заставний договір на день придбання автомобіля не був укладений взагалі. Більш того, укладення ОСОБА_4 17.01.2008р. кредитно-заставного договору, згідно котрому, за вказівкою ОСОБА_4, одержана ним сума кредиту перерахована продавцю - ТОВ „Автоприват", також не підтверджує факт надання позивачу споживчого кредиту.
При таких обставинах у суду не було підстав для застосування правил ст.11 закону України „Про захист прав споживача", і розірвання кредитно-заставного договору, укладеного між „Банком" та ОСОБА_4, стягнення з „Банка" внесків в сумі 9180 грн., а також для відмови останньому в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості.
Оскільки ОСОБА_4 забрав автомобіль з станції техобслуговування ПП „Сигнал" до закінчення строку гарантійного ремонту, більш того, згідно п.13 ст.10 закону України „Про захист прав споживачів", правила названої статті про те, що споживач має право на стягнення пені за порушення строків виконання ремонтних робіт, - не поширюються на виконання робіт з гарантійного ремонту, - суд не мав підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення неустойки.
Згідно ст.20 закону України „Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено договором. При таких обставинах - передача ОСОБА_4 автомобіля на зберігання „Банку" не являється зверненням стягнення на заставне майно. Оскільки моральна шкода, заподіяна придбанням товару неналежної якості, підлягає відшкодуванню у випадках, якщо останніми (товарами) спричинена шкода здоров'ю споживача (п.5 ст.4 закону України „Про захист прав споживачів"), ОСОБА_4 не представив доказів, підтверджуючих заподіяння такої шкоди здоров'ю - суд також не мав підстав для стягнення моральної шкоди та відмови в задоволенні зустрічного позову „Банку" про стягнення заборгованості по кредитному договору.
В зв'язку з викладеним рішення суду в частині розірвання кредитно-заставного договору від 17.01.2008р., укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ „Приватбанк", стягнення з „Банку" внесків в сумі 9180 грн., а також в частині стягнення з ТОВ „Автоприват" неустойки в сумі 123648 грн. та моральної шкоди в сумі 1700 грн., підлягає скасуванню з ухваленням в цієї частині нового рішення про відмову в задоволенні названих вимог.
Рішення суду в частині відмови „Банку" в задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитно-заставним договором в сумі 108010,58 грн. також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову.
Підстав для скасування ухвали суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Автоприват", колегія не убачає, так як згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього. При цьому колегія враховує і той факт, що вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили (п.6 ст.154 ЦПК України).
В іншої частині рішення суду є законним, обґрунтованим і сторонами не оскаржено.
Керуючись викладеним, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоприват" та Публічного акціонерного товариства „Приватбанк" в особі Севастопольської філії на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 16 травня 2011 року - задовольнити частково.
Рішення місцевого суду Гагарінського району м.Севастополя від 16 травня 2011 року в частині розірвання кредитно-заставного договору від 17.01.2008р., укладеного між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк", в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на користь ОСОБА_4 внесків в сумі 9180 грн., відмови в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_4, а також в частині стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю „Автоприват" на користь ОСОБА_4 неустойки в сумі 123648 грн., моральної шкоди - 1700 грн. скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову в указаній частині. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_7 - задовольнити, стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" заборгованість по кредитно-заставному договору в сумі 108010,58 грн. та судові витрати в сумі 2794,25 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоприват" на ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 02 листопада 2011 року - відхилити. Ухвалу місцевого суду Гагарінського району від 02 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у 20 денний строк.
Головуючий: /підпис/ Н.Г. Алєєва
Судді: /підпис/ Т.П. Колбіна
/підпис/ В.С. Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Н.Г. Алєєва