ун. № 2608/17805/12
пр. № 2/2608/7340/12
05 грудня 2012 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кривов'яза А.П.
при секретарі - Чірковій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов»язання до виконання дій за договором, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати за ним право власності на нежилу будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 1.07.2011р. між ним і ОСОБА_2 укладено договір будівельного підряду №01-07-2011, згідно якого відповідач як підрядник зобов'язувався виконати роботи з будівництва нежилої будівлі загальною площею 1200 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також нежилої будівлі загальною площею 834,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, строк закінчення яких погоджено сторонами 1.11.2012р.
Відповідно до додатку №1 до договору будівельного підряду від 01.07.2011р., сторони погодили між собою склад та зміст проектно-кошторисної документації. Відповідач виконав будівельні роботи на об'єкті по АДРЕСА_2, у зв'язку з чим між ними був підписаний акт виконаних робіт від 01.11.2011р., в якому, також, зазначено про оплату робіт і відсутність претензій один до одного та економічну недоцільність продовження будівельних робіт на об'єкті по АДРЕСА_1.
Позивач, отримав від відповідача лист-вимогу від 15.08.2012р., в якому останній вказував про те, що у разі не оплати його роботи в сумі 4 000 000грн., до нього, відповідача, переходить право власності на об'єкти будівництва згідно договору будівельного підряду, чим порушує і не визнає його, позивача право власності на спірне нерухоме майно.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення і не визнання права власності позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2000 року та Державного акту на право приватної власності на землю.
01.07.2011р. між позивачем і відповідачем було укладено договір будівельного підряду №01-07-2011, згідно якого відповідач як підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва з будівництва нежилої будівлі загальною площею 1200 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також нежилої будівлі загальною площею 834,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до погодженої між сторонами проектно-кошторисної документації, а позивач, як замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці будівельні роботи, строк закінчення яких погоджено сторонами 01.11.2011р.
Відповідно до додатку №1 до договору будівельного підряду від 01.07.2011р. сторони погодили між собою склад та зміст проектно-кошторисної документації, яка по об'єкту по АДРЕСА_1 становить 2 000 000 грн., а по об'єкту по АДРЕСА_2 2 000 000 грн.
Відповідач виконав будівельні роботи на об'єкті по АДРЕСА_2, у зв'язку з чим між ним був підписаний акт виконаних робіт від 01.11.2011р., в якому, також, зазначено про оплату робіт і відсутність претензій один до одного та економічну недоцільність продовження будівельних робіт на об'єкті по АДРЕСА_1.
У подальшому позивач отримав від відповідача лист-вимогу від 15.08.2012р., в якому останній вказував про те, що у разі не оплати його роботи до нього переходить право власності об'єкту будівництва згідно договору будівельного підряду.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.
Частина 1 ст. 331 ЦК України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Згідно частини 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Частина 1 ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ст. 876 ЦК України, власником об*єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Оцінюючи зібрані по справі докази в частині позовних вимог про визнання права власності на об'єкт будівництва по АДРЕСА_2 в їх сукупності та співставленні, враховуючи, що це право оспорюється і не визнається відповідачем, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні дані позовні вимоги є доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позивачем не надано суду належних і достовірних доказів про будівництво нежилої будівлі загальною площею 1200 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне у задоволенні позову у цій частині відмовити як недоведеному.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 320, 321, 328, 386, 392, 876 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223-228 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на нежилу будівлю загальною площею 834,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: