Справа № 2610/24359/2012
Провадження №2-а/2610/1002/2012
іменем України
03 грудня 2012 року
м. Київ
Шевченківський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Івченко В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1;
до Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України;
про скасування постанови, -
У жовтні 2012 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України про скасування постанови головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з митними правопорушеннями та міжнародної взаємодії Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України Смолянюка Т.Ю. від 27.09.2012 року.
Позивач зазначив, 01.08.2012 року старшим інспектором м/п «Платонове»Південної митниці Мельником Володимиром Васильовичем складено протокол № 1383/50015/12 про порушення ОСОБА_1 митних правил, а саме, порушення п. 4 ст. 380 МК України. 22.08.2012 року постановою заступника начальника Південної митниці Харечком С.М., визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил передбачених ч. 2 ст. 469 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 н.м.д.г., що складає 8500,00 грн. Постановою Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 27.09.2012 року залишено без змін постанову Південної митниці від 22.08.2012 року. Проте, позивач зазначає, що митних правил не порушував та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні позивач та його представники підтримали позов та просили його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2012 в зоні діяльності Південної митниці (пункт пропуску «Платонове») громадянин Республіки Молдова ОСОБА_6 в митному режимі «тимчасове ввезення»перемістив на митну територію України автомобіль «NISSAN», 2007 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2
01.08.2012 в зону митного контролю на митному посту «Платонове» Південної митниці в напрямку виїзду з митної території України до Молдови заїхав вищевказаний автомобіль під керуванням громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 МК України передбачена відповідальність за користування товарами, митне оформлення яких не закінчено, без дозволу митного органу.
Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Таким чином, до поняття товари включаються будь-які речі, у тому числі транспортні засоби особистого користування.
Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 МК України сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, є митними формальностями.
У свою чергу виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до п. 23 ст. 4 МК України визначається як митне оформлення.
Згідно з ч. 4 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.
Таким чином, у разі невиконання необхідних митних формальностей митне оформлення не може вважатись закінченим.
Суд погоджується з висновком Південної митниці, щодо встановлення факту користування громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1 без дозволу митного органу транспортним засобом особистого користування (автомобілем «NISSAN», 2007 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2), митне оформлення якого не закінчено, кваліфіковано Південною митницею за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 469 МК України. У зв'язку із викладеним, Південною митницею складено протокол про порушення митних правил № 1383/50015/12.
22.08.2012 Постановою Південної митниці громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.
Постановою Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 27.09.2012 року постанову Південної митниці від 22.08.2012 в справі про порушення митних правил № 1383/50015/12 залишено без змін, а скаргу громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 від 05.09.2012 року без задоволення.
Щодо доводів позивача та його представників що статті Митного кодексу України, які стосуються виключно громадян України, позивача не стосуються, а транспортний засіб не використовувався для здійснення комерційної діяльності, а лише для особистого пересування з Молдови в Україну і в зворотньому напрямку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 МК України боротьба з порушеннями митних правил -один із заходів, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, які в сукупності становлять державну митну справу.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 8 МК України державна митна справа здійснюється на основі принципу відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 459 МК України визначено, що суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 МК України громадяни - це фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства.
Згідно з п. 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.
Таким чином, вимоги МК України поширюються у тому числі й на нерезидентів, які користуються тимчасово ввезеними на митну територію України транспортними засобами особистого користування, чим твердження Позивача стосовно того, що на нього не розповсюджуються вимоги статей Митного кодексу України, спростовується.
Як зазначено вище, до поняття товари включаються будь-які речі, у тому числі транспортні засоби особистого користування.
Тим самим, доводи позивача, що транспортний засіб використовувався для особистого пересування підтверджуються, проте, такі доводи не впливають на перегляд постанови Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України, оскільки ніяким чином не змінюють суті вчиненого правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, постанова Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 27.09.2012 року винесена в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Отже, доводи Позивача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування постанови Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 27.09.2012 у справі про порушення митних правил № 1383/50015/12.
Керуючись статтями 11, 14, 18, 69, 70, 71, 158-163, 167, 171-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України про скасування постанови -відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Саадулаєв