печерський районний суд міста києва
Справа № 2-3814/12
12 грудня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Соколова О.М.,
при секретарі: Кінаш О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним, -
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить в порядку відшкодування майнової шкоди стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби грошові кошти в розмірі 25280 грн. 25 коп. та 252 грн. 80 коп. судового збору мотивуючи свої вимоги тим, що він є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Білій Церкві Київської області. У відповідності до вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком для осіб, віднесених до категорії 4 та на доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмір 1 мипмальної заробітної плати.
Відповідно до пп. 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI до стати 54 Закону № 796-ХП внесені зміни, відповідно до яких позивачу як постраждалій особі внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, почала виплачуватись додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та підвищення пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 5 грн. 20 коп.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 12, підпункту 15, пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI. За наведених обставин з посиланням на ст.ст. 1173, 1175 ЦК України просить задовольнити позов в заявлений ним спосіб..
В судове засідання позивач та його представник не з'явились про місце, день і час розгляду справи повідомлялись належним, проте на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.
Державна казначейська служба України свого представника в судове засідання не направила про місце, день і час розгляду справи повідомлялась належним, причин неявки представника суду не повідомила.
Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві свого представника в судове засідання не направило про місце, день і час розгляду справи повідомлялось належним, причин неявки представника суду не повідомило.
За наведених обставин враховуючи положення ч. 2 ст. 169 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Білій Церкві Київської області і має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком для осіб, віднесених до категорії 4 та на доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві.
Підпунктом 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визначено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пп. 13 п. 28 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Дія даної норми була зупинена на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V «Про державний бюджет на 2007 рік».
Проте, таке зупинення дії ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007).
Вищевказані обставини, і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, згідно з приписом ч. З ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії.
Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Ст. 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Відповідно до ст.ст. 170, 176 ЦК України держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов'язання держави виконує Державне Казначейство України, на яке постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року у покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України.
Окрім того, аналізуючи положення ст.ст. 1173, 175 ЦК України, суду при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, слід встановити наявність заподіяної шкоди, протиправність діяння заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Саме по собі визнання положення Закону неконституційним не свідчить про наявність заподіяння позивачу матеріальної шкоди у визначеному нею розмірі.
Крім того, позивачем не доведено факту заподіяння шкоди законами, положення які в подальшому були визнані неконституційними, причинний зв'язок між шкодою та законами, положення які в подальшому були визнані неконституційними та вини відповідача у її заподіянні.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 1173, 1175 ЦК України, ст.ст. 10,57,60,209,212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.М. Соколов