Справа № 1-58/11
Провадження №1/2610/41/2012
іменем України
02 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Ретьман О.А.,
при секретарях Якубовій Е.К.,
Кравченко А.М.
Стельмах Д.Ю.,
Назаренко М.В.,
за участю прокурорів Соколовського Т.М.,
Колнишевої М.Г.,
Перловської Г.В.,
Беби Є.Г.,
Власова І.В.,
Голуба Є.В.,
Гашовської Ю.
Ковальова А.В.
захисників ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_12, перебуваючи 26 січня 2006 року приблизно о 19 год. 10 хв., на вул.Стеценка, 1 в м.Києві, побачив раніше незнайому ОСОБА_13, яка в правій руці тримала жіночу сумочку, після чого в нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_12 підбіг до ОСОБА_13 ззаду та застосував до неї насильство, яке не є небезпечним для її життя та здоров'я, завдавши один удар в область голови, після чого схопив сумочку, вартістю 85 грн., в якій знаходився мобільний телефон «Siemens SL 45», вартістю 300 грн., з сім-картою оператора мобільного зв'язку «UMC», яка для потерпілої матеріальної цінності не становить, на рахунку якої знаходилось 20 грн., гаманець вартістю 20 грн, в якому знаходились гроші в сумі 897 грн. та 50 доларів США, що за офіційним курсом НБ України станом на 26.10.2006 року становило 252 грн. 54 коп., та намагався її вирвати. Однак потерпіла продовжувала утримувати сумочку. З метою подолання опору ОСОБА_13, ОСОБА_12 штовхнув її, від чого вона впала на асфальт, після чого завдав їй удари руками та ногами в різні частини тіла, тобто знову застосував насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, та продовжив виривати сумку з рук потерпілої, внаслідок чого відірвав від сумки одну ручку. Помітивши наближення перехожого, ОСОБА_12, з метою уникнення затримання, почав утікати В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_12 намагався відкрито викрасти майно потерпілої ОСОБА_13 на загальну суму 1 574 грн. 54 коп., однак не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_14
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і показав, що у вечірній час приблизно о 19 год. 26 січня 2006 року він, повертаючись з навчання, знаходився на відстані 50-70 метрів від станції метро «Сирець», в цей час на нього напало двоє раніше незнайомих чоловіків, крупної тілобудови, які почали вимагати у нього гроші, після чого бити. Вони запитували чи є в нього гроші та казали, надати їм гроші, після чого вони його відпустять. В чому були одягнуті дані чоловіки він сказати не може. Однак один з них був в темних джинсах, це він розгледів, бо даний чоловік їхав з ним у машині до міліції. Все це відбувалось неподалік від автобусної зупинки, однак люди ніяким чином не відреагували. Освітлення було тусклим, фонарі світили біля проїжджої частини. Через невеликий проміжок часу під'їхала машина міліції, в яку його насильно заштовхнули. В цю машину сів один з тих двох чоловіків, які його почали бити на зупинці, а другий десь втік. Після чого його доставили до райвідділу, де продовжували бити близько п'яти людей, з метою примусити його написати явку з повинною, про те, що він вчинив злочин. Оскільки його сильно побили та він себе почував дуже погано, то вимушений був підписати явку з повинною. В райвідділі у нього вилучили особисті речі, це все було оформлено відповідним протоколом, який він підписував, однак у справі даного документу не має та йому не були повернуті його особисті речі. З цього приводу його рідні писали скарги до прокуратури.
Потерпілу він раніше не знав, вперше її побачив в судовому засіданні через сім місяців.
В момент, коли на нього напали незнайомі чоловіки, після чого його доставили до райвідділу, він був одягнутий в білий піджак, чорні брюки та дублянку чорного кольору, довжиною вище колін.
В міліції його протримали до 18 год. наступного дня, після чого відпустили до дому, при цьому ніякого запобіжного заходу йому обрано не було, зобов'язання про явку також не відбиралось. Повістки про виклик до слідчого не надходили та ніхто з сусідів не повідомляв, що його розшукує міліція. Взагалі про те, що відносно нього порушена кримінальна справа він дізнався, після затримання та взяття під варту.
Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_13, даними на досудовому слідстві та в судовому засіданні про те, що 26.01.2006 року вона поверталась з роботи додому та йшла з боку станції метро «Сирецька»по вул.Стеценка в напрямку вул. Саратовської. Почувши позаду себе кроки, вона, зрозуміла, що за нею хтось йде, тому пришвидшила крок. Особа, що йшла позаду, почала теж йти швидше, а тому вона побігла. Однак особа, чоловічої статі, що йшла позаду неї наздогнала її та намагався вирвати сумку, від чого вона підсковзнулась та впала. Після чого дана особа почала наносити удари ногами по тулубу та її ногам. В цей час неподалік на зупинці громадського транспорту знаходився чоловік, який побачив, що відбувається, наздогнав нападника та затримав його. Оскільки вона отримала забої та перебувала у шоковому стані, то сиділа та плакала, а тому що відбувалось потім не бачила. Потім приїхали співробітники міліції та повезли її та нападника до райвідділу у різних машинах. Чоловік, що нападав був худорлявої тілобудови, начебто одягнутий в коричневе пальто, однак у що саме він був одягнутий вона точно не пам'ятає. На місці вчинення злочину вона нападника не розгледіла. У райвідділі слідчий її опитав з приводу того, що трапилось, також були оглянуті її речі. Через тиждень слідчий зателефонував їй та назвав ім'я нападника. Вказала, що вона також приймала участь у огляді місця події, однак, коли це було на час допиту у суді не пам'ятає;
- показаннями свідка ОСОБА_14, даними ним на досудовому слідстві та в судовому засіданні про те, що він станом на січень 2006 року працював продавцем у ПП «Шамрай»на вул. Саратівській в м.Києві та після закінчення робочого дня приблизно о 19 год. направився на зупинку громадського транспорту, що розташована за адресою вул.Стеценка, 1 в м.Києві. Знаходячись на зупинці громадського транспорту він побачив, як, жінку вдарив чоловік, який був одягнутий в чорне пальто, зростом близько 170 см, вік 25 років по голові, збивши останню з ніг, бив та відбирав її жіночу сумку. При його наближенні чоловік почав тікати в сторону «Сирця», а жінка побігла по дорозі в бік вул.Саратовської та стала біля зупинки. Наздогнавши чоловіка та збивши з ніг останнього, він, наніс йому удар та почав утримувати на землі. В цей час повз них збоку вул.Саратовської до метро Сирець проїжджав автомобіль зі співробітником міліції, який зупинився та почав з'ясовувати, що сталося. Після того, як він співробітнику міліції пояснив, що сталось, останній сказав, щоб вони вдвох з затриманим сідали до його автомобіля. Після чого вони також, наскільки він пам'ятає, підібрали жінку -потерпілу, та всіх разом було доставлено до райвідділу, де у нього було відібрано пояснення;
- показаннями свідка ОСОБА_1 даними ним на досудовому слідстві та частково в судовому засіданні, про те, що станом на 26 січня 2006 рік він працював в Шевченківському РУ ГУ МВС України в м.Києві на посаді міліціонера-водія. 26 січня 2006 року на службовому автомобілі «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_1 направлявся в службових справах на масив «Нивки». Приблизно о 19 год. 35 хв., він проїжджав по вул.Стеценка в м.Києві та неподалік зупинки громадського транспорту вул. Саратовська в напрямку станції метро «Сирецька»побачив, що на тротуарі бійка між двома чоловіками. Під'їхавши до них, щоб їх розборонити, він з'ясував, що один з цих чоловіків -ОСОБА_15 підбіг до жінки та, застосувавши до неї насильство, намагався її пограбувати, а саме забрати її жіночу сумку, а інший -ОСОБА_14 завадив йому вчинити злочин, затримавши його. Після цього він на службовому автомобілі доправив вказаних осіб до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві ( а.с. 45-46).
Дані показання суд визнає правдивими, оскільки вони були надані свідком через декілька днів після подій, тобто через незначний проміжок часу та дані показання узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме з показаннями свідка ОСОБА_14 та потерпілої ОСОБА_13, які давали показання чіткі та послідовні.
Показання свідка ОСОБА_16 в судовому під час розгляду справи в попередньому складі суду під головуванням суді Кормушина К.О. ( т.1 а.с. 153-154) та в судовому засіданні під час судового слідства по даній кримінальній справі в частині, що він був безпосереднім свідком нападу суд сприймає критично, оскільки на момент давання показань свідком під часу судового слідства пройшло декілька років з моменту подій та свідок заявивши, що вже подробиць не пам'ятає, підтвердив свої показання дані на досудовому слідстві. Так він заявив, що точно пам'ятає, як невідомий чоловік невисокий, худенький, темненький намагався вчинити пограбування жінки, а тому він керуючи транспортним засобом та рухаючись з боку метро Сирець в напрямку вул. Саратовської, швидко розвернувся на проїжджій частині. В цей час він відволікся від ситуації свідком якої він був та дивився за дорожньою ситуацією, щоб розвернутись, після чого під'їхав до місця, де все відбувалось. Припустив, що був ще якийсь чоловік, який приймав участь у затриманні ОСОБА_12, однак на даний час не пам'ятає;
- показаннями свідка ОСОБА_18 даними ним в судовому засіданні про те, що станом на 2006 рік він працював слідчим в Шевченківському РУ ГУ МВС України в м.Києві та в його провадженні перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_12, яку він порушував, проводив слідчі дії та складав обвинувальний висновок. Зазначив, що не вважав за доцільне проводити таку слідчу дію як впізнання, оскільки ОСОБА_12 був затриманий безпосередньо під час вчинення ним злочину та на нього вказали як потерпіла та свідок, що саме він намагався пограбувати потерпілу. Скарг на застосування незаконних методів ведення дізнання та досудового слідства від ОСОБА_12 не надходило;
- показаннями свідка ОСОБА_19 даними ним в судовому засіданні , про те, що у даній справі йому відомо, що взимку на вул. Стеценко в м.Києві гр. ОСОБА_12 збив жінку з ніг, шляхом нанесення сильного удару в область голови та намагався вирвати з рук даної жінки її сумку. ОСОБА_12 та потерпіла були доставлені до ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві для написання пояснень. В подальшому сумка була вилучена та оглянута. ОСОБА_12 зізнався у вчиненому, пояснював, що він вчинив даний злочин, про що дуже шкодує, оскільки він з багатодітної сім'ї та йому необхідні були гроші. Він написав з цього приводу власноручно явку з повинною, яка були прийнята ним. Пояснив, що при проставлені дати прийняття явки з повинною ним було допущено механічну помилку та помилкова вказано замість 2006 року 2007 рік, оскільки це було добове чергування та він був втомлений. Те, що стоїть дата 27 січня а не 26 січня січня пояснюється тим, що явка писалась після 00 год. 00 хв. На ОСОБА_12 ніхто з працівників міліції тиску не здійснював. Йому нічого не відомо з приводу обставин виклику швидкої медичної допомоги ОСОБА_12 У потерпілої були збиті коліна та їй було виписано направлення на експертизу. Вподальшому йому стало відомо, що ОСОБА_12 був оголошеним у розшук, у зв'язку з чим він приймав участь у його затриманні навесні чи влітку того ж року. При затриманні ОСОБА_12 намагався втекти виліз через балкон та заліз до квартири сусідки, що мешкає поверхом нижче, де і був в подальшому затриманим.
Крім того вина підсудного підтверджується даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 26.01.2006 року та фототаблиці, відповідно до якого 26.01.2006 року з 19 год. 40 хв. по 20 год. 20 хв. оглядалось місце події, а саме ділянка місцевості вздовж вул. Стеценка біля парку «Дубки»між зупинками тролейбуса № 23 маршруту вул.Саратовської та зупинки Сирець, яка знаходиться приблизно 100 метрів від зупинки «Саратовська»на узбіччі дороги, на відстані 1 метру від пішохідної доріжки та виявлено ремінець від жіночої сумки чорного кольору, виготовлений зі шкіряного матеріалу, який було вилучено з місця події ( а.с. 27-29).
Даними, що містяться в протоколі огляду та влучення від 26.01.2006 року та фототаблиці, відповідно до якого 26.01.2006 року у гр. ОСОБА_13 було вилучено сумочку замшеву чорного кольору, телефон Siemens SL45»ІМЕІ: НОМЕР_3, паспорт на ім'я ОСОБА_13 СО НОМЕР_2, гаманець коричневого кольору з написом «Вoss», гроші в сумі 897 грн. купюрами номіналом : 7 купюр по 100 грн. (1-АЦ 6365905; 2-АД 7838966; 3-АН 2659525; 4-АЕ 4194189; 5-АВ 5886893; 6-АП 7631929; 7-АМ 0894343) 2 купюри номіналом по 50 грн. ( 1-АЮ 3066133; 2-АФ 9831059), 4-ри купюри номіналом по 20 грн. (1-ДП 5831107; 2-ВР 8427592; 3-ЩЕ 8194267; 4-ШИ 6892337), 1 купюру номіналом 10 грн. (ЮБ 2354369); 2 купюри номіналом по 2 гривні (1-ПЕ 1121599; 2-ЧП 6403514), 3 купюри номіналом по 1 грн. (1-343320691; 2-ЧП 2371325; 3-ЄП 9702453) та купюру номіналом 50 доларів США серії АВ 2497728 XС. Під час вилучення ОСОБА_13 пояснила, що дану сумочку з вказаними речами та грошима у неї намагався вирвати невідомий. (т.1 а.с. 31-32).
Даними, що містяться у висновку експерта № 37/И від 07.05.2007 року, згідно якого у ОСОБА_13 були виявлені тілесні ушкодження, які є легкими тілесними ушкодженнями, а саме: два крововиливи синьо-бурого кольору, які знаходяться на тильній частині лівої кисті та правої тім'яної області голови, розміром 2х1см та 5х4 см., які не є небезпечними для життя потерпілої. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень виключає можливість їх утворення від самої потерпілою (т.1 а.с. 40-41).
Даними, що містяться в протоколі усної заяви про злочин від 26.10.2006 року, з якого вбачається, що ОСОБА_13 повідомила, що 26.10.2006 року близько 19 год. 10 хв. по вул.Стеценка, 1 в м.Києві, невідомий чоловік намагався відкрито викрасти її сумку з особистими речами.
Даними, що містяться у явці з повинною ОСОБА_12, що написана ним власноручно та прийнята оперуповноваженим ВКР ОСОБА_19 27.01.2007 року, в якій ОСОБА_12 повідомив, що 26.01.2006 року у вечірній час після 19-00 год. направлявся до свого товариша. Вийшовши зі станції метро Сирецька він, направився у бік вул.Стеценка, де побачив незнайому жінку та, з метою здійснення грабунку почав виривати її сумочку, але побачивши, що у їх бік наближається чоловік намагався втекти, однак був затриманий останнім. Після чого був доставлений до міліції. У скоєному розкаявся.
Крім того ОСОБА_12 детально описав обставини вчиненого ним злочину в своїх першочергових поясненнях від 27.01.2006 року.
Так дані вказані в явці з повинною та поясненнях ОСОБА_12 узгоджуються з показаннями потерпілої та свідків, іншими наявними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності, а тому суд приходить до висновку про їх правдивість.
В подальшому будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_12 відмовився давати показання, користуючись своїми правами передбаченими ст.63 Конституцією України, що судом розцінюється як спосіб його захисту.
Суд критично оцінює доводи захисту про непричетність ОСОБА_12 до інкриміновано злочину, дані доводи не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються вищенаведеними доказами. У суду не має підстав ставити під сумнів показання потерпілої ОСОБА_13, та свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_14, які раніше не були знайомі з підсудним, що виключає можливість його обмови з їх боку. Досліджені під час судового слідства докази у їх сукупності свідчать про те, що ОСОБА_12 був затриманий на місці вчинення злочину, очевидцем цього злочину та разом з потерпілою і речовими доказами відразу доставлений до відділення міліції, що також спростовує показання підсудного про те, що він не вчиняв замаху на грабіж. Показання підсудного в судовому засіданні не ґрунтуються на матеріалах справи і не узгоджуються з жодним доказом, окрім обставин його затримання, що він був затриманий двома чоловіками та доставлений до райвідділу. В цій частині його показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_14, свідка ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_13 Отже, такі показання підсудного під час судового слідства, його позицію щодо відмови від дачі показань на досудовому слідстві на підставі ст.63 Конституції України суд розцінює, як спосіб захисту та як намагання ОСОБА_12 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Твердження підсудного ОСОБА_12 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства, не знайшли свого підтвердження, оскільки за даним фактом прокуратурою Шевченківського району м.Києва проводилась перевірка, за наслідками якої постановою від 13.12.2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 364, 365 КК України, в зв'язку з відсутністю складу злочину. Крім того підсудний, перебуваючи на свободі з 27 січня 2006 року не звертався ні за медичною допомогою, ні з відповідними скаргами на дії працівників міліції, перші заяви про застосування до нього незаконних методів ведення дізнання та досудового слідства зробив при розгляді справи під головуванням судді Кормушина К.О., що також вказує на надуманість таких заяв.
Оцінивши зібрані на досудовому слідстві та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України повністю доведена. Дії підсудного ОСОБА_12 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.
З обвинувачення ОСОБА_12 слід виключити вказівку про вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки об'єктивних доказів, які б підтверджували цей факт, матеріали справи не містяться. Не здобуто таких доказів і під час судового слідства.
Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, тяжкість вчиненого, характеризуючі дані про його особу, стан здоров'я, сімейний стан, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
ОСОБА_12 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив тяжкий злочин, на момент вчинення злочину навчався, не працював, виховувався в багатодітній сім'ї, характеризується позитивно .
Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання підсудного, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Однак, враховуючи особу підсудного ОСОБА_12, характеризуючі дані та обставини викладені вище, те що він має постійне місце проживання та реєстрації, злочин вчинив вперше, утримувався під вартою близько трьох років, з моменту заміни запобіжного заходу на підписку про невиїзд нових злочинів не вчиняв, отже суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому звільняє його від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України.
Речові докази по справі (т.1 а.с.33-34; 35) слід передати у власність потерпілої ОСОБА_13
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2 (два) роки.
Зобов'язати ОСОБА_12 на підставі п.п. 2, 3, 4 ст.76 КК України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтись на реєстрацію.
Запобіжний захід ОСОБА_15 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази передати у власність потерпілої ОСОБА_13( т.1 а.с. 33-34, 35).
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.
Суддя