Справа № 2-9711/11
Провадження №2/2610/1717/2012
іменем України
18 грудня 2012 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Гайдук С.В.
при секретарі Назаренко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»про визнання кредитного договору недійсним,
та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»про визнання кредитного договору та додаткової угоди недійсним,
В червні 2011 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі ПАТ «АКБ «Київ») про визнання кредитного договору № 15 від 07.02.2008 року укладеного між ОСОБА_4 та АКБ «Київ»недійсним. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1974 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 В жовтні 2010 року його дружина померла. Про існування кредитного договору укладеного його дружиною йому стало відомо лише з моменту звернення до нотаріальної контори при прийнятті спадщини. Йому як чоловіку нічого не було відомо про укладення кредитного договору та про отримання коштів, а також погашення суми кредитного договору, а тому вважає що є всі підстави стверджувати, що його покійною дружиною кошти по кредитному договору не отримувались. Зазначив, що оспорюваний договір є недійсним, оскільки укладений без його згоди та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним були обумовлені. Просив позовні вимоги задовольнити.
До участі у справі було залучено третю особу ОСОБА_3, який у листопаді 2011 року пред'явив самостійні позовні вимоги до ПАТ «АКБ «Київ»про визнання договору про надання кредиту № 15 від 7 лютого 2008 року та додаткової угоди № 1 від 6 серпня 2008 року недійсними. Свої позовні вимоги третя особа ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем померлої ОСОБА_4, яка була його матір'ю. З моменту укладення спірного договору та додаткової угоди до нього і до часу смерті його покійна мати жодного разу не повідомляла про укладення спірного договору. Фінансовий стан родини не змінювався, жодних придбань, що відповідали б сумі отриманого кредиту родиною здійснено не було. За таких обставин, вважає, що його матір'ю спірний кредитний договір не підписував, а він як правонаступник заперечує факт укладення його покійною матір'ю спірного кредитного договору та додаткової угоди до нього, заперечує і факт отримання нею грошових коштів. З цих підстав просив визнати недійсним Договір про надання кредиту № 15 від 07.02.2008 року, додаткової угоди № 1 від 06.08.2008 року до нього.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, він же представник третьої особи ОСОБА_3, який заявив самостійні вимоги позовні вимоги заявлені позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених позивачем та третьою особою у заявлених ними позовних вимогах. Просив позов позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 задовольнити.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»у судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 не визнав, вважає вимоги надуманими та необґрунтованими. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.
За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 12.10.1974 року.
Також судом встановлено, що 7 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та АКБ «Київ», правонаступником прав та обов'язків, якого є відповідач ПАТ «АКБ «Київ», було укладено Договір про надання кредиту № 15 (а.с.10). Згідно п.1.1. Кредитного договору банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 2031000,00 грн. для споживчих потреб до 6 серпня 2008 року.
Згідно свідоцтва про смерть виданого відділом реєстрації смерті в м. Києві ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1, просив визнати спірний договір недійсним з підстав, що такий був укладений без його згоди та не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Між тим суд не може погодитись з таким обґрунтуванням вимог позивача, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону зважаючи на таке.
Статтею 65 Сімейного Кодексу України передбачено право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями ст. 60 СК України визначені підстави набуття права спільної сумісної власності, а саме - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із вимогами ч. 1,2 ст. 65 ЦК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Таким чином норма ст. 65 СК України регулює правовідносини подружжя стосовно майна, яке є об'єктом спільної сумісної власністю і відносно якого відбувається угода і не розповсюджуються на право будь-кого з подружжя на укладання угод щодо набуття майна, зокрема, отримання кредиту і не створює обов'язків для другого із подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що отриманий позичальником кредит не є в розумінні положень СК України угодою на яку необхідна згода іншого з подружжя суд приходить до висновку про можливість відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору про надання кредиту № 15 від 07.02.2008 року.
Стосовно позовних вимог третьої особи ОСОБА_3 слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України може бути визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а ч.5 ст. 203 ЦК України - що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що відповідно до висновку № 6499/6500/12-32 судово-почеркознавчої експертизи від 28.09.2012 р. підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позичальник»в договорі про надання кредиту № 15 від 07.02.2008 року, додатковій угоді № 1 від 06.08.2008 року до Договору про надання кредиту № 15 від 07.02.2008р., що укладені від імені АКБ «Київ»та ОСОБА_4 виконані ОСОБА_4 (а.с. 112-115).
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з спірного Договору, то такий вчинений з додержанням всіх вимог, його зміст не суперечить чинному законодавству, підписаний особисто стороною договору, на момент його укладення волевиявлення ОСОБА_4 було вільним, правочин був спрямований на настання певних наслідків. Сам по собі факт отримання грошей не впливає на недійсність договору кредиту при його укладенні.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені третьою особою позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача та третю особу.
Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 179, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»про визнання кредитного договору недійсним -відмовити повністю.
У позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»про визнання кредитного договору та додаткової угоди недійсним відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: