Справа № 2-5162/12
2609/18454/12
17 грудня 2012 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко,
за участю секретаря - Ю.О. Базюнь
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування, -
Позивач звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2, де третьою особою зазначила -ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування та просила суд постановити рішення, яким визнати за позивачем право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, 1944 року народження, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В обґрунтування позову зазначила, що будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було збудовано батьками позивача під час перебування у зареєстрованому шлюбі сумісно з сестрою батька позивача -ОСОБА_5. В 1972 році зазначений будинок прийнятий в експлуатацію. Рішенням виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Києва № 1153 від 02.02.1973 були видані свідоцтва про право власності на зазначений будинок -батьку позивача - ОСОБА_7 та його сестрі -ОСОБА_5 -по Ѕ частині кожному. Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 26.12.1989 вищезазначений будинок був поділений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в натурі. Наразі домоволодіння поділено на дві окремі частини з окремими виходами та розділеними подвір'ями і має дві окремі поштові адреси. Частина домоволодіння, яке належало батькам позивача має поштову адресу -АДРЕСА_1, а частина домоволодіння, належала ОСОБА_5 -АДРЕСА_1 14 травня 1998 року ОСОБА_5 подарувала належну їй частину домоволодіння своєму синові -ОСОБА_3, який наразі є співвласником спірного домоволодіння і фактично проживає в ньому. Позивач стверджує, що проживала в будинку, який належав батькам позивача до 2000 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року матір позивача -ОСОБА_4 померла. Оскільки право власності на будинок було набуто батьком позивача під час шлюбу з її матір'ю, вона мала право на половину набутого майна. Отже, після смерті матері відкрилась спадщина на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 Спадкоємцями майна померлої за законом були позивач та її батько -по 1/8 частині кожний. Позивач не зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак, на час відкриття спадщини позивач проживала однією сім'єю зі спадкодавцем, постійно проживала у спірному будинку та була в ньому зареєстрована. Позивач стверджує, що навіть після того, як вийшла заміж, вона продовжувала користуватись спірним домоволодінням, обробляти присадибну ділянку, обслуговувати будинок та надвірні будівлі, допомагала батькові у веденні домашнього господарства. Влітку 2011 року батько позивача видав ОСОБА_5 довіреність на вчинення всіх необхідних дій для дарування своєї частини будинку позивачу.
13 січня 2007 року батько позивача зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 і вони стали проживати разом в належному йому будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті позивач звернулась до Державної нотаріальної контори № 5 м. Києва з заявою про прийняття спадщини, однак, державний нотаріус повідомив позивача, що ОСОБА_7 склав заповіт на все своє майно на ім'я відповідача. Позивач вважає, що саме з цього моменту, вона дізналась про те, що право власності на спадщину після смерті матері порушено, оскільки відповідач не визнає права на спадщину позивача ні після смерті матері, ні після смерті батька. Зазначена обставина й змусила позивача звернутись з позовом до суду.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, при цьому посилалися на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, про що надали до суду відповідні письмові заперечення та просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини викладені у запереченнях, згідно яких позивач у своїй позовній заяві зазначає, нібито, на час відкриття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, вона прийняла залишену після неї спадщину, шляхом вступу у володіння спадковим майном, однак не надала жодних доказів свого вступу у володіння спадковим майном. Крім того, не можна успадкувати майно, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_8. Позивач вказала, що спірна Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1 належала її покійному чоловіку одноосібно. Твердження позивача про те, що дана Ѕ частина домоволодіння була спільної сумісною власністю подружжя спростовується тим, що за життя її матері ОСОБА_4 не було поділено майно між подружжям, а після її смерті минув трирічний строк позовної давності для вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя і дана вимога не була заявлена вчасно, тобто до 31 серпня 1993 року.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
27 березня 1965 року відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.35).
Згідно копії свідоцтва про народження позивача, її батьком є -ОСОБА_7, а матір'ю -ОСОБА_4 (а.с.42).
Позивачем, на підтвердження зміни дівочого прізвища позивача та її матері, надано копію відповіді Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві вих.№ 50/И-1379 від 06.06.2012 (а.с.32), копії заяв про видачу паспорта громадянина України на позивача та матір позивача (а.с.33-34), копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.35), копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.39), копію свідоцтва про шлюб (а.с.41), копію свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.38), копію свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.40).
Згідно копії акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 25.04.1972, затвердженого рішенням Виконавчого Комітету Ради депутатів трудящих Жовтневого району м. Києва №113 від 08.01.1973, будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію (а.с.45-46).
1/2 частина вищезазначеного будинку належала на підставі приватної власності батьку позивача -ОСОБА_7, що підтверджується копією дубліката свідоцтва про право власності на домоволодіння від 02.02.1973, виданого на підставі рішення виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів трудящих № 1153 від 26.04.1971 (а.с.47), а також копією витягу про державну реєстрацію прав № 32928265 від 20.01.2012 (а.с.48).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року матір позивача -ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Радянським РАГС в м. Київ, актовий запис № 3380 (а.с.36).
ОСОБА_7 звертався до Солом'янського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами про виселення останньої з Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2006, в контексті ст.391 ЦК України даний позов було задоволено (а.с.92). Зазначене рішення станом на 04.05.2006 набрало законної сили.
13 січня 2007 року батько позивача -ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 30 (а.с.49).
13 січня 2012 року батько позивача -ОСОБА_7 склав заповіт, в якому заповів все своє рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2, що підтверджується копією заповіту, посвідченого державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 5-60 (а.с.103).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року батько позивача -ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві 02.02.2012, актовий запис № 2119 (а.с.37).
Згідно інформації, що міститься в довідці № 3324 від 12.11.2012, виданої КП "Дирекцією з управління та обслуговування житлового фонду" ВСП "Відрадненський", гр. ОСОБА_1 ніколи не була зареєстрована за адресою -АДРЕСА_1 (а.с.180).
Відповідно до копій виписок з ЖБК (а.с.98-99), довідки ЖБК № 1 № 15 від 26.09.2012, встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 03.03.1988 по 21.09.2000, а за адресою: АДРЕСА_3 з 21.09.2000 по 12.04.2005 (а.с.100).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначений Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст.524 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ч.1,5 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Позовні вимоги стосуються визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. При цьому позивачем не надано доказів прийняття спадщини спадкоємцями першої черги, ще за час життя батька позивача, скільки саме вони були спадкоємцями першої черги.
Як з'ясовано в судовому засіданні, за життя ОСОБА_7 на користь відповідача був складений заповіт, на даний час заповіт ніким не оспорений.
Частина 1 ст.548 ЦК Української РСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК Української РСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
За положеннями ст. 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до виконавчого листа по кримінальній справі Солом'янського районного суду м. Києва від 07.12.2001, присуджено стягнути із засудженого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 -3795 грн. матеріальних збитків, які завдав останній внаслідок крадіжки її майна за адресою - АДРЕСА_1. (а.с.96-97). Зазначений документ суд вважає неналежним доказом, оскільки крадіжка відбулася у 2001 році, а часом відкриття спадщини є -ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Копії наказів Науково-дослідного інституту "Сатурн" за 1985-1990 р.р. про надання відпусток та відгулів позивачу на підтвердження того, що на момент смерті матері позивач проживала разом із свою матір'ю (а.с.135-159), не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки вони не вказують на фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном.
Посилання позивача на 22 КПШС України, щодо спільної власності (1/2 частини будинку по АДРЕСА_1) майна нажитого подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_4 під час шлюбу, слід зазначити що ця обставина також не доведена позивачем, оскільки за свідченнями свідка ОСОБА_5, яка є сестрою померлого ОСОБА_7, та була допитана в судовому засіданні, зазначила, що фундамент і початкові роботи по забудові будинку починав їх батько.
Також згідно акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 25.04.1972, затвердженого рішенням Виконавчого Комітету Ради депутатів трудящих Жовтневого району м. Києва №113 від 08.01.1973, будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, станом на 1954 рік у будинку було проведено електроосвітлення та водопровід, у 1959 році будинок газифіковано. При цьому шлюб між батьками позивача було укладено 27.03.1965.
Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, що вказали про факт періодичного проживання позивача ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 в м. Київ, так як вони є сусідами позивача, які не є кордонними з житловим будинком по АДРЕСА_1, а тому не могли достеменно знати де саме проживала позивач ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_13, яка є родичем позивачу, в судовому засіданні не надала достеменних даних про обставини справи, вказавши, що мешкає в іншому місті та бачиться з ОСОБА_14 рідко, у зв'язку з чим суд не приймає як належний доказ вказані пояснення. До показань свідка ОСОБА_15, який є її колишнім чоловіком, суд також ставиться критично, так як по суті справи
Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, які знаходяться в родинних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 в частині пояснень у підтвердження факту перебування у шлюбі та проживання відповідача з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, зазначена обставина не спростовується та не заперечується позивачем
Виходячи із принципу змагальності сторін закріпленому у ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а тому суд вважає, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до відповідача, оскільки допитані в судовому засіданні свідки, які були заявлені позивачем є її родичами, сусідами та можуть мати певну заінтересованість з приводу вказаних правовідносин, тому суд критично ставиться до пояснень наданих свідками.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільно-процесуального кодексу України.
На основі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ст.88 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 57- 60, 88, 212-215, 223, 294, 296ЦПК України, ст.548, 549 Української РСР, ст.22 КПШС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні в судовому засіданні -протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя - Г.О. Козленко