Справа № 2609/24326/12
№2-6502/12
18 грудня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Бурлаки О.В.,
за участю секретаря Сіроштан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Торгівельна фірма «Явір», третя особа: Голова правління ПрАТ «Торгівельна фірма «Явір»ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
Позивач -ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Відповідача -ПрАТ «Торгівельна фірма «Явір», третя особа - Голова правління ПрАТ «Торгівельна фірма «Явір»ОСОБА_2, про стягнення середньої заробітної плати у сумі 62 817,40 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн.
Свої вимоги Позивач мотивувала тим, що її було звільнено як завідуючу коморою № 4 згідно наказу Відповідача з особистого складу № 8 від 29 червня 2011 року по статті 41 ч. 1 п. 2 за втрату довір'я. Підставою такого кроку Відповідача була нестача матеріальних цінностей на суму 320 000,00 грн., які знаходилися на відповідальному збереженні.
Не погоджуючись з такою причиною звільнення, Позивач звернулася до суду із позовною заявою про зміну формулювання причин звільнення. В свою чергу Відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, за якою вимагав стягнути з Позивача нестачу товарно-матеріальних цінностей.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18.01.2012 р. позов щодо зміни формулювання причин звільнення було задоволено, у зустрічному позові було відмовлено. 19.04.2012 р. зазначене Рішення було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду міста Києва. Виконання рішення суду від 18.01.2012 р. відбулося 21.09.2012 року шляхом здійснення виконавчого провадження.
Посилаючись на ст.ст. 16, 22, 23, ЦК України, ст.ст. 235, 237, 237№ КЗпП України Позивач просила суд стягнути з Відповідача середню заробітну плату у сумі 62 817,40 грн. за час вимушеного прогулу через недійсний запис у трудовій книжці, за період з моменту незаконного звільнення 29.06.2011 року до моменту виправлення запису у трудовій книжці 21.09.2012 року, та моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн.
Позивач та представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що підстав для задоволення позову не вбачається, так як ст. 235 КЗпП не передбачає розгляд позову про стягнення середнього заробітку окремо від розгляду питання про виправлення запису в трудовій книжці, що питання про вимушений прогул може бути розглянуто лише у разі поновлення працівника на роботі, що Відповідач не перешкоджав працевлаштуванню Позивача, що для відповідного запису у трудовій книжці Позивача були підстави у вигляді нестачі, та що відсутні жодні підстави для виплати моральної шкоди Позивачу.
Третя особа у судові засідання не з'являлася, хоча про день, час та місце судових засідань була повідомлена належним чином.
Вислухавши пояснення Позивача та представників Сторін по справі, дослідивши матеріали справи і наявні у ній документи та докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
29.06.2011 р. Позивача було звільнено по статті 41 ч. 1 п. 2 КЗпП України за втрату довір'я. (а.с. 19)
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18.01.2012 року було задоволено позовну заяву Позивача щодо зміни формулювання причин звільнення, у зустрічному позові Відповідача про стягнення нестачі товарно-матеріальних цінностей було відмовлено. (а.с. 6-11)
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19.04.2012 р. дане Рішення було залишено в силі. (а.с. 12-15) У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виправлення запису у трудовій книжці Позивача на виконання Рішення суду від 18.01.2012 р. по справі № 2-5197/11 відбулося 21.09.2012 р., тобто через 14 місяців та 23 дні після звільнення 29.06.2011 року. (а.с. 20, 21)
У відповідності до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно п. 2, 4 Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
У відповідності до ст. 237№ КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Аналізуючи матеріали у справі та пояснення Сторін суд приходить до висновку про те, що, факт незаконності звільнення Позивача Відповідачем підтверджується рішенням суду, що набуло законної сили. Докази, надані Позивачем у судовому засіданні, та суть недійсного запису у трудовій книжці Позивача є достатніми підставами вважати, що саме даний недійсний запис був причиною, або однією з причин, неможливості працевлаштування Позивача.
Згідно ч. 3. ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до ч. 1. ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Зміст запису у трудовій книжці Позивача, що визнано судом недійсним, є за своєю суттю приниженням ділової репутації Позивача, внаслідок передання негативної інформації Відповідачем стосовно Позивача майбутнім роботодавцям Позивача.
Разом з тим, суд вбачає часткову необґрунтованість вимог Позивача в частині визначення суми стягнення середнього заробітку, та частини суми моральної шкоди.
Так, згідно довідки, наданої Відповідачем, з розрахунку середньої заробітної плати за останні два місяці роботи Позивача, згідно вимог Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», сума середнього заробітку до стягнення з Відповідача на користь Позивача складає 28 533,18 грн., виходячи із розрахунку 3725, 77 грн. (заробітна плата за два місяці) : 41 (кількість робочих днів за два місяці, що передують звільненню) = 90,87 грн. (середньоденна заробітна плата) Х 314 (кількість робочих днів за час вимушеного прогулу з 29.06.2011 року по 21.09.2012 року).
Сума моральної шкоди, як наслідок дій Відповідача, що підлягає стягненню на користь Позивача, за відсутності інших прямих доказів причино-наслідкового зв'язку, складає 1 000,00 грн.
Таким чином, суд вбачає можливим задовольнити позовні вимоги частково, в частині стягнення сум середнього заробітку та моральної шкоди.
Враховуючи викладене, суд, керуючись ст. ст. 13, 16, 22, 23, ЦК України, ст.ст. 235, 237, 237№ КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 30, 31, 38, 57-61, 88, 209, 212 -215, 218, 223, 294 ЦПК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Торгівельна фірма «Явір», третя особа: Голова правління ПрАТ «Торгівельна фірма «Явір»ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торгівельна фірма «Явір»(код ЄДРПОУ 13670110, адреса: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 533 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 18 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торгівельна фірма «Явір»(код ЄДРПОУ 13670110, адреса: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20) на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торгівельна фірма «Явір»(код ЄДРПОУ 13670110, адреса: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20) в дохід держави 295,33 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: