Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0625/998/2012
Категорія 5
26 грудня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
при секретарі Трохимчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області про визнання рішення незаконним
за апеляційною скаргою Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 02.08.2012 року
встановила:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Малокозарської сільської ради Романівського району та просила визнати за нею право власності на приміщення дитячого садка загальною площею 206,9 кв.м., що знаходиться в с. Мала Козара Романівського району Житомирської області, зобов'язати сільську раду видати їй довідку для реєстрації зазначеного приміщення в МБТІ м. Бердичева. В обґрунтування вимог зазначала, що 20 липня 2000 року нею з СВК „Полісся" було укладено письмовий договір оренди з правом викупу приміщення дитячого садка загальною площею 206,9 кв.м. строком на 10 років. У відповідності до п.4 доповнення до даного договору вона зобов'язалася викупити дане приміщення за рахунок внесеної орендної плати. Виконуючи умови договору нею було внесено на протязі 2000-2008 років безпосередньо в касу підприємства та на розрахунковий рахунок орендодавця загальну суму вартості орендованого приміщення, що становить 24600 грн. 25.11.2008 року рішенням засновників СВК „Полісся" їй було передано у власність зазначене приміщення, про що складено акт прийому-передачі від 25.11.2008 року. Малокозарська сільська рада Романівського району дане приміщення з балансу сільської ради не знімає і вважає його своєю власністю. Враховуючи наведене, просила на підставі ст.392 ЦК України визнати за нею право власності на спірне приміщення.
У липні 2011 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про зміну позовних вимог та просила визнати незаконним рішення №38 від 26.05.2011 року 7 сесії Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області про передачу у комунальну власність колишнього приміщення дитячого садка, що знаходиться по АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог позивачка зазначала, що сільська рада не мала права розпоряджатися майном, яке їй не належить.
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 02.08.2012 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано винесене 7 сесією 6 скликання Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області рішення №38 від 26.5.2011 року про передачу у комунальну власність приміщення колишнього дитячого садка, розташованого по АДРЕСА_1.
Стягнуто з Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 148,10 грн. понесених нею судових витрат.
В апеляційній скарзі Малокозарська сільська рада Романівського району Житомирської області просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що суд помилково вважав ОСОБА_2 власником спірного приміщення. При цьому суд не звернув уваги на те, що договір оренди приміщення дитячого садка, укладений між ОСОБА_2 та СВК „Полісся", закінчився. Після закінчення строку оренди позивачка мала б укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаного приміщення, проте, цього не зробила. За таких обставин вважає, що ОСОБА_2 не мала права на звернення до суду з даним позовом.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, 20 липня 2000 року між СВК „Полісся" в особі директора Федорука Антолія Івановича та ОСОБА_2 укладено договір оренди приміщення, за умовами якого СВК „Полісся" передало в оренду ОСОБА_2 строком на 10 років приміщення дитячого садка, що знаходиться в с. Мала Козара Дзержинського (на даний час Романівського) району Житомирської області загальною площею 206,9 кв.м. балансовою вартістю 91886 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалася провести ремонтні роботи в приміщенні згідно з кошторисом на суму 11710 грн. з зарахуванням вказаної суми в рахунок оплати за оренду та щорічно сплачувати орендну плату в розмірі 1000 грн.
За п.4 цього договору „Орендатор" погоджується на послідуючий викуп вказаного приміщення за рахунок внесення орендної плати та з урахуванням собівартості вказаного приміщення на момент розірвання договору у зв'язку з купівлею-продажем (а.с.4).
Згідно з копією акту прийому-передачі від 25.11.2008 року засновники СВК „Полісся" ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у зв'язку зі сплатою ОСОБА_2 у повному обсязі орендної плати передали їй (позивачці) приміщення дитячого садка (а.с.6).
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За положеннями ч.1, ч.4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Оскільки, на момент прийняття Малокозарською сільською радою рішення №38 від 26.5.2011 року, договір оренди приміщення дитячого садка, укладений між СВК „Полісся" та ОСОБА_2 закінчився, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ОСОБА_2 та СВК „Полісся" не укладався, колегія суддів вважає, що права та інтереси позивачки при прийнятті оспорюваного рішення не порушені, а тому підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.
Акт прийому-передачі від 25.11.2008 року, на що посилається позивач, не свідчить про набуття ОСОБА_2 права власності на спірне приміщення, так як даний акт не є правочином та не є правовстановлюючим документом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на це уваги не звернув та помилково вважав, що ОСОБА_2 на підставі договору оренди набула право власності на вищевказане нерухоме майно.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню у ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Малокозарської сільської ради Романівського району Житомирської області -задовольнити.
Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 02.08.2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.