печерський районний суд міста києва
Справа № 2-а-477/12
25 грудня 2012 року cуддя Печерського районного суду Соколов О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова про визнання відмови протиправною та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплачувати пенсію за віком, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова щодо відмови у прийнятті рішення про поновлення виплати йому пенсії за віком довічно; зобов'язати відповідачів поновити виплату позивачу пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року. стягнути з Пенсійного фонду України 10000 доларів США 00 центів моральної шкоди, а також стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору. З посиланням на Рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 зазначив, що ним було направлено до відповідачів заяви про призначення та виплату пенсії за віком, на яки отримав відмову у призначенні та виплаті пенсії за віком, вважає таку відмову протиправною та просить задовольнити вищевказаний адміністративний позов у заявлений нею спосіб.
В письмових запереченнях Пенсійного фонду України, що надійшли на адресу суду, відповідач просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що Пенсійний Фонд України відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, як центральний орган виконавчої влади, лише організовує, координує та контролює роботу його органів щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії, а саме призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії управління Фонду в районі, місті і районах у містах, а не Пенсійний Фонд України. Окрім цього, зазначив, що на виконання Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року розроблено проекти Закону України «Про внесення змін до деяких законів України»та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон»та після прийняття таких нормативно-правових актів, органи Пенсійного фонду зможуть здійснювати пенсійні виплати таким особам. Також вказав, що дійсно позивачка зверталася до Пенсійного Фонду України із заявою про призначення та виплату їй пенсії за віком, на яку останній була надана відповідь у строки визначені Законом України «Про звернення громадян»але будь-якого рішення про відмову в призначені пенсії позивачці, відповідачем не приймалося.
В письмових запереченнях Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова, що надійшли на адресу суду, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його адміністративного позову, посилаючись на те, що остання не зверталась до нього безпосереднє з будь якими заявами, а тому з його сторони не було порушень її прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 10 червня 2000 року виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. В зв'язку із виїздом за межі України позивачу було сплачено аванс за 6 місяців після чого виплата пенсії було зупинено.
На письмові звернення до відповідачів отримав їх листи-відповіді, в яких відповідачі роз'яснили позивачу, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного Фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У статті 51 вказаного Закону передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України, конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).
Отже, безумовним правом позивача є його право на соціальний захист, а саме призначення та виплату їй пенсії за віком та відповідно обов'язком України є зокрема соціальний захист своїх громадян, які перебувають за її межами у тому числі на призначення та виплату пенсії.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В той же час, в своїй заяві з посиланням на ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка вказує на свій обов'язок подати заяву до територіального органу Пенсійного Фонду України за місцем постійного проживання в Україні, проте у встановленому Законом порядку за місцем свого постійного проживання до виїзду з Україні не зверталась, що підтверджено самою позивачкою в її адміністративному позові, а тому вимоги позивача до Пенсійного фонду України є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивачки до відповідача Пенсійного Фонду України з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр міністра України -Міністра соціальної політики України.
У своїй діяльності Пенсійний Фонд України керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра (п. 2 Положення).
Відповідно до п. 17 Положення Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Пенсійний Фонд України, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу його органів щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії.
При цьому, відповідно до п. 2.2. Положення про Управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії управління Фонду в районі, місті і районах у містах, а не Пенсійний фонд України.
Таким чином, Пенсійний фонд України не є належним відповідачем, який має призначити та виплатити позивачу пенсію за віком.
Позовні вимоги до відповідача Пенсійного Фонду України про визнання незаконним відмови в призначенні та виплаті пенсії є також безпідставними, оскільки як вбачається із відповіді, Пенсійний Фонд України розглянувши заяву позивача, у межах своєї компетенції надав роз'яснення з яких вбачається, що на момент надання позивачці відповіді триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення. При цьому, рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачу пенсії за віком, відповідачем Пенсійним фондом України не приймалося.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача до у Московському районні м. Харкова.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
П. 1.1 - громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, та інші особи, передбачені цим Законом;
П. 1.4 - іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 45 даного Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до Постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в п. 16 зазначено що особа, яка зверталася за пенсією повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Статтею 29 цього Порядку передбачено, що за документ, який засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації).
Відповідно до ст. 30 вищезазначеного Порядку, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Слід зазначити, що позивач не звертався до Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова у передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з заявою встановленого зразка для призначення йому пенсії та необхідним пакетом документів, що визначає право на даний вид пенсії.
Крім того, позивач не перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова, будь-якого рішення по суті з призначення та виплати пенсії даним відповідачем не приймалось.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Розглядаючи справу, у межах заявлених вимог, судом не встановлено протиправності рішень, дій чи бездіяльності Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова відносно до позивача.
Також не підлягає вимога ОСОБА_1 про стягнення з Пенсійного фонду України 10000 доларів США 00 центів моральної шкоди, оскільки в діях відповідачів не встановлено порушення прав позивача. Крім того слід звернути увагу позивача на те, що грошовою одиницею в Україні є гривня.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8, 22, 24, 25, 46 Конституції України, ст.ст. 8, 44, 45, 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, Положенням про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Положення про Управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, ст.ст. 2, 6, 9, 11, 71, 94, 99, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Московському районні м. Харкова про визнання відмови протиправною та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплачувати пенсію за віком -відмовити.
Відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України, постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя О.М. Соколов