Справа № 2а/2570/3961/2012
03 січня 2013 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бородавкіної С.В.
при секретарі - Андрушко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 19.12.2012 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові і просить визнати дії Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби по зменшенню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 229138 грн. за період з 25.05.2011 року по 30.09.2012 року на 13947073 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2267015 грн. за період з 25.05.2011 року по 30.09.2011 року на 13869646 грн. неправомірними та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Чернігові поновити зменшення сум податкового зобов'язання і кредиту.
Свої вимоги мотивує тим, що актами перевірок встановлено, що у позивача немає власного чи орендованого транспорту, складських приміщень, найманих працівників і тому всі проведені операції з придбання і продажу товарів є безтоварними і в силу ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Відповідачем податкове повідомлення - рішення про зменшення податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ не приймалося, як і будь яке інше передбачене законодавством рішення. У зв'язку з цим дії відповідача по зменшенню задекларованих ним податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в автоматизованій системі органів ДПС без прийняття відповідного податкового рішення-повідомлення є незаконними. Посилання в акті на ст.203, 215, 216 ЦК України є безпідставними, оскільки вказані норми можуть застосовуватися лише при визнанні угод недійсними в судовому порядку. Правочини вчинені позивачем у відповідності до чинного законодавства, їх умови (отримання товару на складі виробника, вивезення покупцями власним або найнятим транспортом) не вимагають наявності у позивача складських приміщень і транспорту.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що 09.11.2012 р. та 27.11.2012 р. було проведено перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, якими було встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників; порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, п. 1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з постачальниками та покупцями.
Проведеними перевірками було встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом серпня 2012 року, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2291538 грн. та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2267015 грн. та відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом грудня 2011 року - липня 2012 року та вересня 2012 року, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період 2012 року у сумі 13947073 грн. та податкового кредиту з ПДВ у сумі 13869646 грн. Тому вважає дії податкового органу по зменшенню податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту з ПДВ за зазначені періоди правомірними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами та оптова торгівля іншими продуктами харчування.
09.11.2012 р. працівниками ДПІ у м.Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації за серпень 2012 року, за результатами якої було складено акт №2358/17/НОМЕР_1 від 09.11.2012 р. (а.с.6-25).
Перевіркою були встановлені наступні порушення:
- ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні та продажу товарів (послуг).
- перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом серпня 2012 року, в розумінні п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2291538 грн. та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року у сумі 2267015 грн.
27.11.2012 р. працівниками ДПІ у м.Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 25.05.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої було складено акт №2500/17/НОМЕР_1 від 27.11.2012 р. (а.с.26-43).
Перевіркою були встановлені наступні порушення:
- ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 при придбанні та продажу товарів (послуг).
- перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям протягом грудня 2011 року - липня 2012 року та вересня 2012 року (за винятком взаємовідносин з ТОВ "Норіус Компані", відповідно до акту перевірки від 10.10.2012 р. №2002/17/31719139763), в розумінні п.п14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період 2012 року у сумі 13947073 грн. та податкового кредиту з ПДВ у сумі 13869646 грн.
В ході проведення перевірок встановлено: неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників; порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, п. 1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з постачальниками та покупцями.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6, ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 встановлено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 Цивільного Кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідачем не визначено, яким саме нормам Закону не відповідають правочини, укладені між позивачем та цілим рядом контрагентів за відсутності факту такої перевірки взагалі, що унеможливлює вважати їх нікчемними, або такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків.
Суд зазначає, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються за загальними правилами (ст.216 ЦК України).
Доказів, які б свідчили про наявність у позивача та його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.
Твердження відповідача про відсутність необхідних умов здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів є протиправним, оскільки, ні законодавство, ні договори не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі.
Тобто, відповідачем не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на завдання істотної шкоди інтересам держави.
Доказом здійснення господарської операції відповідно до норм діючого законодавства є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані, однак відображення в регістрах бухгалтерського обліку та документування відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" відповідачем взагалі не перевірялось.
Суд зауважує, що документи, в т.ч. податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення та інші первинні бухгалтерські документи надавались позивачем до перевірки, однак не були взяті відповідачем до уваги, не перевірялись та не складався їх перелік як додаток до акту перевірки.
Не був взятий до уваги і той факт, що вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними.
Під час дослідження позовних вимог судом також встановлено, що за результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Чернігові не прийнято жодного рішення (письмового повідомлення) про обов'язок платника податків ФОП ОСОБА_1 сплатити суми грошового зобов'язання, визначені у висновках актів перевірок.
При цьому в ході судового розгляду представник відповідача підтвердив факт неможливості прийняття податкового повідомлення-рішення за вказаними висновками акту перевірки у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань, а не збільшенням.
Однак, судом встановлено та представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що висновки актів перевірок, на підставі п. 2.21 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів ДПС при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні ДПС України", внесені в систему програмного забезпечення АС-АУДИТ, що вплинуло на результати системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Згідно п. 2.21 Методичних рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.
Також суд звертає увагу, що такі Методичні рекомендації на даний час не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому носять рекомендаційний характер.
Крім того, суд наголошує на тому, що оскільки внесені в систему програмного забезпечення АС-АУДИТ висновки акту перевірки вплинули на результати системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, суми, включені вищевказаними контрагентами позивача до податкового кредиту на підставі виданих ФОП ОСОБА_1 податкових накладних за 2011-2012 роки будуть виключені.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи листи контрагентів позивача, в яких, зокрема, ПСП ВКП «Поділля-Агро», ТОВ СП «Вибір», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Левра», МПП «ДЄМ» просять надати пояснення з приводу того, що ДПІ у м.Чернігові за результатами проведених перевірок ФОП ОСОБА_1 знято всі податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2011-2012 роки, а отже товари придбані останніми у позивача придбані без податку на додану вартість, у зв'язку з чим у випадку зняття з них податкового кредиту вимагають відшкодувати такі збитки (а.с. 44-49).
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав розгляду позовних вимог щодо висновків актів проведених перевірок, суд зазначає, що акт перевірки не є актом державного органу, що визнається недійсним, однак, оскільки податкове повідомлення-рішення за вищевказаними сумами не приймалось, суд розглянув вимоги про неправомірні дії суб'єкта владних повноважень при виконанні управлінських функцій, у зв'язку з порушеним правом позивача щодо управління належним йому (закріпленим за ним) майном, що потягло за собою негативні наслідки як для позивача-платника податків, так і для третіх осіб -контрагентів.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем протиправно внесено до програмного забезпечення (АС-АУДИТ) висновки актів перевірок, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2291538 грн., за період з 25.05.2011 року по 30.09.2012 року на 13947073 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2267015 грн., та за період з 25.05.2011 року по 30.09.2011 року на 13869646 грн. вплинуло на результати системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а ДПІ у м.Чернігові як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби по зменшенню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2291538 грн., за період з 25.05.2011 року по 30.09.2012 року на 13947073 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2267015 грн., та за період з 25.05.2011 року по 30.09.2011 року на 13869646 грн. та зобов'язання Державної податкової інспекції у м.Чернігові поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби по зменшенню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2291538 грн., за період з 25.05.2011 року по 30.09.2012 року на 13947073 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2267015 грн., та за період з 25.05.2011 року по 30.09.2011 року на 13869646 грн.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Чернігові поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2291538 грн., за період з 25.05.2011 року по 30.09.2012 року на 13947073 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 2267015 грн., та за період з 25.05.2011 року по 30.09.2011 року на 13869646 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: Державний бюджет м.Чернігова, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14037, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 32,19 грн.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Бородавкіна С.В.