Іменем України
04 січня 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2926/12
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Спіжавка Г.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Заставнівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В поданому до суду адміністративному позові Заставнівський районний центр зайнятості (позивач) просить суд стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1126,74 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 25.11.2011 року відповідач звернулася до центру зайнятості для пошуку роботи. 02.12.2011 року відповідачу було надано статус безробітної та виплачувалась допомога по безробіттю, проте встановлено, що відповідач отримала дохід за четвертий квартал 2011 року в Головному управлінні статистики у Чернівецькій області..
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.11.2011 року відповідач звернулася до Звставнівського районного центру зайнятості із заявою в якій просила, в сприянні по працевлаштуванні, також надати йому статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві відповідач зазначила, що вона не зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримувала, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не являється членом особистого селянського господарства. Протягом періоду перебування на обліку в службі зайнятості відповідач зобов'язалася повідомляти в письмовій формі про перетин державного кордону для самостійного пошуку роботи.
На підставі наданих відповідачем документів та відомостей, 02.12.2011 р. їй надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.
В результаті обміну даних між Державною службою зайнятості України та Державною податковою адміністрацією України, встановлено, що ОСОБА_1 отримала дохід за четвертий квартал 2011 р. в Головному управлінні статистики у Чернівецькій області.
13.09.2012 р. надіслано лист до Головного управлінні статистики у Чернівецькій області. 19.09.2012 р. надійшла відповідь, в якій зазначено, що дійсно ОСОБА_1, виконувала роботу реєстратора квартальних списків будинків у міських поселеннях та великих сільських населених пунктах по Договору про виконання робіт з підготовки до Всеукраїнського перепису населення з 29 листопада по 30 грудня 2011 року, (копії додаються).
Як видно із вище згаданих документів ОСОБА_1 з 29.11.2011 р. по 30.12.2011р. займалась трудовою діяльністю, при цьому перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю.
Таким чином, сума матеріального забезпечення в розмірі 1126 грн.74 коп.
виплаченого відповідачці з 02.12.2011р. по 04.03.2012р., отримана нею незаконно та підлягає поверненню.
04.10.2012 р. відповідачці надіслана претензії (копія додається) про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1126 грн. 74 коп. у добровільному порядку, станом на дату подання позову заборгованість останньою не сплачена.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000року № 1533-ІІІ (далі -Закон № 1533).
Частини 2 та 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ передбачають, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до абзацу 1 п.п. 5.5. наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" від 20 листопада 2000 року № 307 (далі-Порядок) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно п.п. 6.14 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
З врахуванням встановлених обставин та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є правомірним, оскільки під час перебування відповідачем на обліку в центрі зайнятості, як безробітній та отримуючи допомогу по безробіттю він був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що прямо заборонено Законом.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч.3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003року №755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності, а тому є необґрунтованими твердження відповідача щодо подачі ним до Державного реєстратора Новодністровської міської ради заявами про припинення державної реєстрації фізичної особи -підприємця, як на факт такого припинення, за відсутності запису в ЄДР.
Згідно п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд дійшов висновку - позов задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1) на користь Заставнівського районного центру зайнятості Чернівецької області незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1126,74 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Г.Г. Спіжавка