Справа № 2603/2205/12
іменем України
12.11.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом з вимогою до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що з 22 липня 2011 року він працював у КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» на посаді директора. 21 листопада 2011 р. він звільнився за угодою сторін, на підставі п. 1 ст 36 КЗпП України, Наказ №186-к від 21.11.2011 р. На день його звільнення, відповідачем було нараховано заробітню плату за листопад 2011 р. у сумі 773 грн. 98 коп. Однак, розрахунок в день звільнення не було здійснено, лише 28 грудня 2011 року йому виплачена заробітна плата, а тому він змушений звернутись до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 21.11.2011 р.- 8 робочих днів по 28.12.2011 р.- 20 робочих днів. Крім того, з 24.10.2011 р. по 09.11.2011 р. він перебував на лікарняному. Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 21605 грн. 64 коп., які він просить стягнути з відповідача. Неправомірні дії відповідача спонукало його до додаткових пошуків коштів для існування, оскільки було порушено стабільний, звичайний ритм життя, що призвело до моральних самопереживань. Розмір відшкодування за завдану йому моральну шкоду він оцінює в 5000 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в частині невиплачених коштів по заробітній платі. Вважає, що позивач не навів доказів понесення йому моральних та душевних страждань, також не наведені міркування, з яких він виходив при визначення розміру шкоди та зазначає, що звільнення позивача відбулося за угодою сторін. Вважає позов частково безпідставним та просить відмовити в частині моральної шкоди.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював з 22 липня 2011 р. по 21 листопада 2011 р. на посаді директора в КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 за № НОМЕР_1, про що сторони не заперечують та визнають зазначений факт. (а.с.6-9)
21 листопада 2011 р. ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.
Але в день звільнення з ним не був проведений розрахунок, а лише 28 грудня 2011 р. він отримав нараховані грошові кошти.
Представник відповідача в своїх поясненнях не заперечував, що підприємство провело розрахунок з позивачем лише 28.12.2011 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначені строки, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку на дату звернення до суду, як просить позивач.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим представником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи про спричинення моральної шкоди позивач пов"язує з душевними та моральними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача, обмеженні у реалізації своїх уподобань і бажань, порушенні нормальних життєвих зв'язків, спричинених зазначеною подією, порушенні стосунків з оточуючими людьми.
Моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, шкоди, протиправності діяння, наявності зв'язку між шкодою і протиправним діянням (ст. 1167 ЦК України), а також положення ч. 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що при визначенні розміру морального відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Суд враховує вище викладене, ступінь вини відповідача та, керуючись роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) при з"ясуванні доказів на підтвердження факту заподіяння моральних страждань дійшов висновку, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 1000 грн.
Як роз'яснено у Методичних рекомендаціях «Відшкодування моральної шкоди» (Лист Міністерства юстиції України № 35-13/797 від 13.05.2004 р.) моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи; будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 179, 212, 214, 224 - 233 ЦПК, ст.ст. 21, 36, 47, 237-1 КЗпП України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 21605 грн. 64 коп.
Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за час затримки виплати заробітної плати в сумі 1000 грн.
В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва шляхом подання протягом 10 днів апеляційної скарги.
Суддя: