Справа № 2603/9744/12
іменем України
26.11.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
при секретарі - Пархоменко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.10.2011 року між ними був укладений Договір позики, відповідно до умов якого відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в розмірі 15.400 грн. із строком повернення до 31.10.2011 року. Тривалий час відповідач грошові кошти не повертає, про причини неповернення коштів не повідомляє. З урахуванням встановленого індексу інфляції борг відповідача перед позивачем на даний час становить 15.430 грн. Крім того, діями відповідача позивачу завдана моральна шкода в розмірі 10.000 грн., що виразилась в тому, що в результаті неповернення боргу у нього порушився нормальний спосіб життя, погіршились стосунки в сімї, він вимушений був позичати грошові кошти у інших людей. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 15.430 грн., моральну шкоду в сумі 10.000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 6.000 грн. та судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг за Договором позики з урахуванням індексу інфляції в сумі 15.430 грн., моральну шкоду в сумі 10.000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 6.000 грн. та судові витрати по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.10.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір позики.
Відповідно до умов Договору позивач передав у безпроцентну позику відповідачу грошові кошти в розмірі 15.400 грн.
Умовами Договору було передбачено строк повернення грошових коштів до 31.10.2011 року.
На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем була написана розписка про отримання від позивача 15.400 грн.
В передбачений Договором строк відповідач грошові кошти не повернув, про причини неповернення коштів позивача не повідомляє.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суду відповідно до статті 625 цього Кодексу, за якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 добровільно не виконує прийняті на себе зобовязання за договором позики, в зазначений в ньому строк гроші не повернув, а тому сума боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 15.430 грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 діями відповідача було завдано моральну шкоду, що виразилася в тому, що у нього порушився нормальний спосіб життя, погіршились стосунки в сімї через неповернення боргу, він вимушений був позичати гроші, він опинився у важкому фінансовому стані, але разом з тим суд вважає, що розмір шкоди є значно завищеним і становить 1.000 грн., які і підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Як встановлено при розгляді справи позивачем було сплачено грошові кошти в сумі 6.000 грн. за отриману правову допомогу, що підтверджується квитанцією.
Але на підтвердження проведених робіт з надання правової допомоги адвокатом не було складено Акт здачі-прийняття виконаних робіт і такий Акт суду надано не було.
Як встановлено діючим законодавством, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.
При визначенні обгрунтованого розміру гонорару беруть до уваги такі фактори:
1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання дорученням; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;
3) необхідність виїзду у відрядження;
4) важливість доручення для клієнта;
5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;
8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;
9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жоден з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв"язку щодо обставин кожного конкретного випадку.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а адміністративних справах - суб"єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З урахуванням вищенаведених вимог діючого законодавства, суд вважає розмір витрат на правову допомогу адвоката, зазначений позивачем, значно завищеним, а тому зменшує його до 2.000 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 320 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215, 224, 233 ЦПК України, ст. 23, 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 борг за Договором позики від 01.10.2011 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 15.430 грн., моральну шкоду в сумі 1.000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2.000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 320 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: