Справа № 2-201/12
іменем України
01.10.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
при секретарі - Пархоменко Л.О.
за участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна в натурі між власниками, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про поділ майна в натурі між власниками, мотивуючи свої вимоги тим, що вона та відповідачка є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Між нею та відповідачкою постійно виникають непорозуміння щодо порядку користування квартирою, відповідачка на даний час зайняла найкращу кімнату без урахування того, що у неї є маленькі діти. Враховуючи те, що відповідачка не бажає мирним шляхом врегулювати спірне питання, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд поділити квартиру АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, поділити квартиру АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що вона користується однією маленькою кімнатною та 1\2 частиною великої кімнати, а також місцями загального користування. Зазначила, що поділити їх квартиру в натурі не є можливим, а тому вона заперечує проти поділу. Але також вказала, що позивачка може проживати в квартирі разом з нею, оскільки у неї іншого житла немає. На підставі викладеного просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Позивачці ОСОБА_2 належить на праві власності 1\2 частина вказаної квартири, що підтверджується Договором довічного утримання від 30.03.2004 року (а.с.40). Відповідачці ОСОБА_3 також належить 1\2 частина квартири, що підтверджується Договором дарування частини квартири від 12.03.2010 року (а.с.34).
Спірним жилим приміщенням є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 42, 50 кв.м., житловою площею 28, 40 кв.м.
В своїх позовних вимогах ОСОБА_2 просить поділити спірну квартири в натурі між співвласниками, мотивуючи це тим, що відповідачка зайняла всю квартиру, у зв"язку з чим вона не може нею користуватися, бажає, щоб їй була виділена окрема частка квартири в натурі.
Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ частки із спільного майна не допускається, згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, що є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.
При розгляді справи встановлено, що на даний час відповідачка ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі, користується кімнатою, розміром 7, 68 кв.м., частиною великої кімнати, розміром 15, 9 кв.м., а також місцями загального користування.
Даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і був доведений належними доказами.
Для вирішення питання щодо можливості поділу спірної квартири в натурі судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза.
Так, відповідно до Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.08.2012 року (а.с.70-75) встановлено, що в результаті реконструкції неможливо влаштувати ізольовану однокімнатну квартиру; виділ в натурі 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 також не вбачається можливим.
Таким чином, вимоги позивачки щодо поділу спірної квартири в натурі є необгрунтованими та безпідставними, а також такими, що можуть призвести до порушення прав відповідачки, як співвласника спірної квартири, а тому суд вважає, що в їх задоволенні повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 358, 364 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: