27.12.2012 Справа № 2605/13665/12
Порядковий № 1/2605/960/12
Унікальний № 2605/13665/12
іменем України
19 грудня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -Короткової О.С.,
з участю секретаря -Герасименка Б.П.,
прокурора -Олійника В.С.,
захисника -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- вироком Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2012 року за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільнений 10.05.2012 року по закінченню строку відбуття покарання,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
22.06.2012 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_2, який мав не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість за вчинення корисливого злочину, перебуваючи в парку за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 22, попередньо домовившись з невстановленою слідством особою, про повторне відкрите викрадення чужого майна за наступних обставин. У зазначений час, проходячи повз лавки, на якій знаходилася сумка неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_2 бажаючи збагатитися за рахунок чужого майна, підбіг до лавки, схопив сумку та втікаючи з місця злочину передав сумку невстановленій слідством особі, яка з місця злочину з викраденим майном втекла. Внаслідок викрадення майна неповнолітньої ОСОБА_3 її батьку -потерпілому ОСОБА_4, завдана матеріальна шкода в розмірі 1 375 гривень, що складається з вартості сумки -150 гривень, в якій знаходилися мобільний телефон «Нокіа 5228»вартістю 1 000 гривень, із сім-карткою оператора «Київстар»вартістю 10 гривень з грошима на рахунку в сумі 10 гривень, чохол до мобільного телефону вартістю 65 гривень, навушниками до мобільного телефону, вартістю 60 гривень, грошима в сумі 80 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину не визнав. Пояснив, що 22.06.2012 року біля 22 години повертався з роботи. По дорозі до дому зустрів знайомих, з яким домовився разом випити пива в парку на вулиці Бережанській. Проходячи повз лавки він побачив на ній сумку, вирішивши, що сумка була кимось загублена, він підійшов та взяв її з метою повернути власникові. Підсудний наполягає на тому, що на лавці, де знаходилася сумка, нікого не було, до нього з вимогою про повернення сумки ніхто не звертався, а люди які знаходилися на найближчій лавці, були повернути до нього спиною. Відходячи від лавки, ОСОБА_2 почав перевіряти вміст сумки з метою встановити її власника, але приблизно на відстані 10 метрів від лавки був зупинений незнайомим чоловіком, який схопив його за сумку та вдарив у вухо. Під час того, як незнайомий чоловік продовжував його бити, один із знайомих ОСОБА_2 підбіг до них, вихопив в підсудного сумку та втік. Мотиви такої поведінки свого знайомого ОСОБА_5 пояснити не може. Наголошує на тому, що умислу на викрадення чужого майна в нього не було, своїм знайомим, з якими він разом перебував у парку, він не повідомляв про намір взяти сумку та повернути її власникові. Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підсудний спростовує, зазначає про те, що вони його оговорюють, але пояснити з яких підстав він не може.
Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним, суд дослідивши показання останнього, вислухавши показання свідків, дослідивши інші докази у справі, вважає вину підсудного у вчинені інкримінованого злочину доведеною.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що не був присутнім під час вчинення злочину. 22.06.2012 року його донька, ОСОБА_3, разом з його сестрою, ОСОБА_6, відпочивали в парку в Оболонському районі м. Києва. Про викрадення сумки доньки його повідомили наступного ранку. В судовому засіданні потерпілий відмовився від позовних вимог до підсудного пояснивши це тим, що матеріальна шкода була його відшкодована в повному обсязі матір'ю підсудного.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 22.06.2012 року, близько 22 години, він повертався додому по вулиці Бережанській в м. Києві. Назустріч йому йшли три молодих чоловіка, одним з яких, як з'ясувалося потім, був ОСОБА_2 Підсудний з компанією прошов повз лавки, де знаходилася жіноча сумка, після чого він різко повернувся, взяв сумку та разом із своїми супутниками пішов в напрямку вулиці П. Панча. Свідок ОСОБА_7 вирішив зупинити підсудного. Він (ОСОБА_7.) підбіг до нього та схопив однією рукою за шию підсудного, а другою -за сумку. Після чого до них підбігли хлопці, які були разом з ОСОБА_2, вихопили в них сумку та втекли у невідомому напрямку. Свідок пояснив суду, що він повідомив жінку, яка була біля лавки про те, що була викрадена сумка, коли біг затримувати ОСОБА_2
Аналогічні показання свідок ОСОБА_7 давав під час досудового слідства по даній кримінальній справі. При цьому він також повідомляв, що біля лавки, з якої була викрадена сумка, стояла жінка, але вона стояла таким чином, що сумка не потрапляла до поля її зору. Крім того, під час затримання ним підсудного, останній чинив опір та намагався втекти з місця вчинення злочину (а.с. 26).
Такі ж за змістом показання свідок ОСОБА_7 дав під час очної ставки проведеної 23.06.2012 року між ним та ОСОБА_2, заперечуючи лише те, що ОСОБА_2 передав сумку своїм знайомим, вказав про те, що сумка була вирвана з його рук та рук підсудного його знайомими (а.с. 29).
Крім іншого свідок ОСОБА_7 повідомив суд, що з ОСОБА_2 раніше він не був знайомий, підстав його оговорювати в нього не має.
Неповнолітній свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила про те, що 22.06.2012 року вона гуляла в парку на вулиці Бережанській в м. Києві зі своєю тіткою ОСОБА_6 та її подругою. Свою сумку бежевого кольору ОСОБА_3 залишила на лавці біля тітки, а саме гуляла неподалік. Через деякий час її покликала ОСОБА_6 та повідомила про те, що викрали сумку з лавки. В сумці знаходилися : мобільний телефон «Нокіа», ключі, гроші, навушники від телефону. Сам момент викрадення сумки ОСОБА_3 не бачила.
Аналогічні за змістом показання свідок ОСОБА_3 давала під час досудового слідства. Крім іншого вона зазначила про те, що коли почула крик тітки про викрадення її сумки, вона повернулася та побачила трьох хлопців, які тікали, в руках одного з них була її сумка. Цих хлопців наздоганяв незнайомий чоловік, який затримав хлопця, в руках якого була її сумка, після чого останній передав сумку іншому хлопцю, якій втік (а.с. 25).
Свідок ОСОБА_6 судовому засіданні повідомила про те, що 22.06.2012 року близько 22 години вона разом з племінницею ОСОБА_9 гуляла в парку в Оболонському районі м. Києва. Вона сиділа на лавці, на якій ОСОБА_9 залишила свою сумку. Свідок бачила, як повз неї пройшли три чоловіки, які через 10 метрів розвернулися та пішли в зворотному напрямку. Після чого один з чоловіків взяв з лавки сумку її племінниці, в цей час ОСОБА_6 звернулася до нього з вимогою про повернення сумки, але він почав тікати. В цей же час раніше невідомий їй чоловік побіг за ним та його затримав. Свідок вказує на те, що вона бачила, як чоловік який викрав сумку вчиняв опір іншому чоловікові, якій якого затримував, при цьому підсудний передав сумку своєму знайомому, який знаходився з ним, після чого останній втік з місця вчинення злочину разом із сумкою. Свідок ОСОБА_6 наголошує на тому, що вона бачила як ОСОБА_2 викрав сумку з лавки. Крім іншого свідок повідомила суд, що з ОСОБА_2 раніше вона не була знайома, підстав його оговорювати в неї не має.
На досудовому слідстві свідок ОСОБА_6 давала аналогічні показання. Під час допиту свідок повідомила про те, що вона особисто бачила як ОСОБА_2 правою рукою з лавки взяв сумку ОСОБА_3 та пішов в сторону алеї (а.с. 27).
Такі ж за змістом показання були дані свідком ОСОБА_6 під час проведення очної ставки 23.06.2012 року між нею та ОСОБА_2
З огляду на викладені докази суд вважає, що вина підсудного в інкримінованому йому злочині доведена.
Показання ОСОБА_2 про заперечення його вини суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності та уникнути покарання, оскільки вони спростовуються дослідженими вищезазначеними доказами.
Суд вважає достовірними показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, щодо відкритого викрадення сумки саме ОСОБА_2, оскільки вони узгоджуються між собою.
Під час розгляду справи судом не було встановлено наявність підстав у свідків оговорювати підсудного. Про такі підстави не зміг повідомити і підсудний, який стверджував суду про те, що свідки його оговорюють.
При кваліфікації дій підсудного суд враховує, що він не приховуючи свого наміру заволодів чужим майном, тобто діяв відкрито для сторонніх осіб. Оскільки сумка знаходилася на лавці, біля якої стояла свідок ОСОБА_6, суд вважає, що викрадення майна ОСОБА_4 відбулося відкрито, тобто ОСОБА_2 вчинив злочин проти власності ігноруючи присутність іншої особи.
Також суд вважає в даному випадку має місце кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 186 КК України вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. До такого висновку суд приходить з урахуванням того, що згідно наданих показань свідків, невстановлена слідством особа, яка перебувала разом з ОСОБА_2, діяла спільно та узгоджено за попередньою домовленістю, про що свідчить та обставина, що побачивши затримання ОСОБА_2, невстановлена слідством особа продовжила дії направлені на відкрите викрадення чужого майна.
За встановлених обставин дії ОСОБА_2 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразилися у повторному відкритому викрадені чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає відшкодування потерпілому матеріальної шкоди матір'ю підсудного.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, при обранні ОСОБА_2 міри покарання суд враховує, що підсудний не працює, не одружений, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується з місця проживання формально позитивно, вчинив тяжкий злочин через місяць після звільнення з місць позбавлення волі.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, тому, що його перевиховання та виправлення неможливі без ізоляції від суспільства.
Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного ст.ст. 69, 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2, у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання -23 червня 2012 року.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання його копії.
Суддя