Справа № 2603/1919/12
іменем України
28.08.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Галась І.А.,
при секретарі Зизі Л., Маковецькій О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа: Деснянське РУГУ МВС України в місті Києві про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зняття осіб з реєстрації,
В уточненій позовній заяві позивачі просять суд усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтувати тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 11.12.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 На підставі договору оренди ОСОБА_3 є наймачем в квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до договору дарування ? частки квартири від 01.11.2011 року ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності ? частку квартири АДРЕСА_1. Однак в квартирі залишились зареєстрованими колишні власники - відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_3, який одночасно є позивачем по справі, позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнень та просив їх задовольнити, пояснивши, що реєстрація відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 перешкоджає власникам в реалізації їх права власності.
Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вони зазначають, що підтримують позовні вимоги та просять розглядати справу за їх відсутності з урахуванням наданих у попередніх судових засіданнях пояснень.
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з»являвся, в поданих суду запереченнях наголосив, що на час розгляду справи він відбуває покарання у Житомирській виправній колонії № 4, проти задоволення позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та наголосив, що його не може бути позбавлено права проживання та реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Від представника Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 11.12.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі № 7660 (Том 1 а.с.6).
Намагаючись оспорити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 позивач ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання правочинів недійсними.
За результатами судового розгляду позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання правочинів недійсними було ухвалено рішення від 02.12.2010 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 (том 1 а.с. 48-49).
Зазначеним судовим рішенням, ухваленим Деснянським районним судом м. Києва від 02.12.2010 року було встановлено, що укладення договору від 11.12.2009 року відбувалося в порядку, визначеному законом, що підтверджується письмовими поясненнями приватного нотаріуса, який посвідчував договір, в яких вказано, що порушень закону при його посвідченні не було.
При укладенні договору від 11.12.2009 року спірна квартира належала відчужувану - ОСОБА_8 на праві приватної власності згідно договору купівлі - продажу квартири від 27.05.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9
Судом в судовому засіданні було встановлено, що всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, сторонами при укладенні між ними договорів купівлі - продажу квартири від 27.05.2009 року та від 11.12.2009 року були дотримані, в зв'язку з чим підстав визнавати ці договори недійсними немає.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судових рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до умов договору оренди у приватної особи від 12.12.2007 року частина квартири АДРЕСА_1 була передана в оренду ОСОБА_3 (Том 1 а.с.10,11).
Згідно договору дарування ? частки квартири від 01.11.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за №1368 ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності ? частку квартири АДРЕСА_1 (Том 1 а.с.190, 191).
Відповідно до довідки № 534/1 від 02.06.2010 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст..391 ЦК України позивач, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст.6, 10, 208, 209, 213, 218 ЦПК України, ст..ст.319, 321, 325, 328, 379, 382, 386, 391 ЦК України -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстрації за даною адресою ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: /підпис/
Копія вірна : Суддя