Справа № 2-74/12
іменем України
07.12.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
при секретарі - Пархоменко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", про розірвання договорів, припинення зобов"язань з кредитного договору, припинення дій, що порушують право, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до відповідача ПАТ "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору, договору поруки, припинення зобов"язань з кредитного договору частково, припинення дій, що порушують право, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачкою та АКІБ "УкрСиббанк" 17.07.2008 року був укладений Договір про надання споживчого кредиту та Договір про заставу транспортного засобу. Відповідно до умов Договору кредиту позивачка отримала від Банку грошові кошти в розмірі 63988, 00 доларів США, що на момент отримання кредиту дорівнювало еквіваленту 309573, 11 грн. за курсом Національного Банку України зі сплатою відсотків в розмірі 13, 5 % річних та строком повернення до 17.07.2015 року. В заставу був переданий автомобіль НОМЕР_1. На виконання умов Договору страхування позивачкою був застрахований вказаний автомобіль в Страховій компанії "АХА Україна" за Договором від 20.05.2010 року, вигодонабувачем за яким є відповідач.
18.06.2010 року на вул. Саксаганського, 53\80 в м. Києві сталося викрадення транспортного засобу Лексус, у зв"язку з чим Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано заяву про злочин від 18.06.2010 року. Постановою слідчого від 02.08.2010 року порушено кримінальну справу по факту незаконного заволодіння транспортним засобом. Після цього позивачем було подано відповідну заяву до Страхової компанії.
Відповідно до довідки, виданої Банком, відповідач нараховує позивачці підвищену в односторонньому порядку відсоткову ставку за споживчий кредит, від суми заборгованості розмір страхового відшкодування не віднімає, а також застосовує до позивача неустойку. Ніяких повідомлень про підвищення відсоткової ставки позивач від Банку не отримував.
Позивачі вважають, що є підстави для розірвання кредитного договору і договору поруки, оскільки після їх укладення відбулася істотна зміна обставин. Так, сума кредитного договору визначена в доларах США з еквівалентом у гривні. На момент укладення договору курс долару США по відношенню до гривні становив 4, 84 грн. за один долар США. На момент, коли позивачка вимушена була припинити сплату платежів по кредиту курс долару становив 7, 99 грн. за один долар США. Тобто, загальна сума кредиту збільшилася з 309753, 11 грн. до 511264, 12 грн., що суттєво вплинуло на виконання позивачкою своїх зобов"язань за Договором. На момент укладення Договору позивачка не знала і не могла знати, що курс національної валюти гривні по відношенню до долара США може збільшитися і виходив з того, що Національний банк України забезпечить стабільність грошової одиниці України протягом всього строку дії Договору. Позивачі вважають, що обставини, що змінили фінансову схему розрахунків за спірним кредитним договором є істотними настільки, що при їх існуванні на момент укладення Договору, на існуючих умовах, позивачі не змогли би погодитися на отримання кредитних коштів, а відповідач, як банківська установа, не зміг би прийняти рішення про оптимальний рівень кредитного ризику - гарантованість повернення, та винести рішення про надання кредиту з огляду на окупність і безпечність кредитної лінії, у зв"язку з чим позивачі вважають, що укладені Договір кредиту та Договір поруки повинні бути розірвані.
В обгрунтування позовних вимог про припинення зобов"язання з кредитного договору частково позивачі вказують на те, що відповідно до п. 3.4.5 Кредитного договору метою договору страхування транспортного засобу ж забезпечення виконання зобов"язань позичальника за кредитним договором, а вигодонабувачем за договором страхування позичальник має призначити банк (відповідача). З цього слідує, що сторони кредитного договору дійшли згоди про те, що в майбутньому виконання обов"язку з повернення кредиту буде покладено на третю особу - Страхову компанію "АХА Україна" - шляхом виплати страхового відшкодування під відкладальною умовою (такою умовою є страховий випадок). В п. 3.4.5 Договору сторони визначили умови, які має передбачати договір страхування, зокрема, порядок визначення третьої особи, на яку покладається виконання, розмір страхового відшкодування, характер відкладальної умови, за якої третя особа зобов"язуватиметься виконати зобов"язання з повернення кредиту шляхом виплати страхового відшкодування. Страхова компанія "АХА Україна" взяла на себе такі зобов"язання відповідно до Договору страхування наземного транспортного засобу від 20.05.2010 року. Таким чином, право вимоги до страховика не є незалежним по відношенню до кредитного договору і призначене для погашення боргу за кредитом, оскільки саме в цьому полягають зобов"язання Позичальника. У разі настання страхового випадку повернення кредиту має здійснюватись саме страховиком, оскільки вигодонабувачем за договором страхування, як про це домовились сторони, став Банк. За таких умов вимога до страховика, яку Банк набуває в разі настання страхового випадку, забезпечує погашення кредиту. Змістом цього забезпечення є покладення на страхову компанію виконання обов"язку з повернення коштів шляхом виплати страхового відшкодування у межах страхової суми. Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору позивачка зобов"язувалася повертати суму кредиту та проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1185 доларів США. При цьому розмір останнього платежу може відрізнятись від зазначеного вище розміру, оскільки складатиметься із суми фактичної заборгованості за кредитом, що залишилась після сплати всіх попередніх ануїтетних платежів. З наведеного випливає, що в складі суми 1185 доларів США, що має сплачуватися на повернення суми кредиту, враховано відсотки за користування кредитом, які нараховані на неповернуту частину кредиту на відповідну дату, і частка суми кредиту, що визначається як різниця між зазначеними відсотками і граничним розміром ануїтетного платежу в 1185 доларів США. Згідно умов Договору страхування, укладеного на виконання п. 3.4.5 Кредитного договору, страхове відшкодування виплачується в термін 06.11.2010 року в сумі 297254, 22 грн., що на дату платежу становило б 37557, 23 доларів США за офіційним курсом НБУ. Згідно наданої Банком довідки про прогноз заборгованості від 08.12.2010 року відповідач нараховував ануїтетні платежі, не зменшуючи суму кредиту, яка підлягає поверненню позивачкою, що порушує її права. Оскільки з настанням відкладальної умови, а також із спливом обумовленого для цього страхового випадку відкладального строку в 2 місяці (п. 20.4 Договору страхування) частковим боржником в розмірі суми страхового відшкодування 297254, 22 грн. стала Страхова компанія "АХА Україна", а тому позивач не був зобов"язаний повертати позику в цій сумі з 06.11.2010 року. Отже, сума кредиту, яку зобов"язана повернути позивачка, з цього моменту становить 13981, 18 доларів США.
В обгрунтування вимог про припинення дій, які порушують право, позивачі вказують на те, що відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України встановлений розмір процентів не може бути збільшений Банком в односторонньому порядку. Але як вбачається з Довідки Банку, останній нараховує відсоток за користування кредитом за ставкою 27 % річних з 18.05.2010 року, що відрізняється від відсоткової ставки, передбаченої Договором. Відповідач ані до 22.12.2008 року, ані пізніше не повідомляв позивача по зміну процентної ставки, що порушує права позивачів. З наведеного слідує, що нарахування процентів за підвищеною ставкою є незаконним.
На підставі викладеного позивачі вимушені звернутися до суду з даним позовом, в якому просять суд:
1) Розірвати Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 17.07.2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачкою ОСОБА_1
2) Розірвати Договір поруки від 17.07.2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем ОСОБА_2
3) Визнати зобов"язання позивачки ОСОБА_1 з повернення суми кредиту, згідно Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 17.07.2008 року, укладені між Банком та ОСОБА_1, припиненим частково - в розмірі 37557, 23 доларів США, а в сумі 13981, 18 доларів США - таким, що є для відповідача обов"язковим.
4) Зобов"язати відповідача припинити дії, що порушують права позивачки, з нарахування процентів і неустойки на частину суми кредиту в розмірі 37557, 23 доларів США, за повернення якої позивачка не відповідає.
5) Зобов"язати відповідача припинити дії, що порушують права позивачки, з нарахування відсотків за кредит за ставкою 27 % річних, розмір якої збільшено в односторонньому порядку.
6) Визначити наслідки розірвання Договору про надання споживчого кредиту та Договору про заставу транспортного засобу від 17.07.2008 року, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв"язку з виконанням договору.
В судовому засіданні представник позивачів уточнив позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, змінивши відповідача з ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта Банк", а саме:
1) Розірвати Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 17.07.2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачкою ОСОБА_1
2) Розірвати Договір поруки від 17.07.2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем ОСОБА_2
3) Визнати зобов"язання позивачки ОСОБА_1 з повернення суми кредиту, згідно Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 17.07.2008 року, укладені між Банком та ОСОБА_1, припиненим частково - в розмірі 39701, 09 доларів США, а в сумі 15704, 76 доларів США - таким, що є для відповідача обов"язковим з 06.11.2010 року.
4) Зобов"язати відповідача припинити дії, що порушують права позивачки, з нарахування процентів і неустойки на частину суми кредиту в розмірі 39701, 09 доларів США, за повернення якої позивачка не відповідає.
5) Визнати припиненими зобов"язання позивачки ОСОБА_1 зі сплати процентів з 06.11.2010 року до дня набрання рішенням суду законної сили перед Банком.
6) Зобов"язати відповідача припинити дії, що порушують права позивачки, з нарахування відсотків за кредит за ставкою 27 % річних, розмір якої збільшено в односторонньому порядку, з моменту видачі кредиту.
7) Визначити наслідки розірвання Договору про надання споживчого кредиту та Договору про заставу транспортного засобу від 17.07.2008 року, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв"язку з виконанням договору.
Представник відповідача - ПАТ "Дельта Банк" - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що ПАТ "Дельта Банк" викупив у ПАТ "УкрСиббанк" право вимоги до позивачів за Договором кредиту від 17.07.2008 року. Вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки жодних підстав для розірвання укладений Договорів немає, так як укладені вони в передбаченому законом порядку, ніяких істотних змін обставин немає. Інші позовні вимоги також не підлягають задоволенню з підстав, зазначених представником в письмових запереченнях щодо позову. На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник третьої особи - ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" - в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду телеграму, в якій просить розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 17.07.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", з однієї сторони, та позивачкою ОСОБА_1, з другої сторони, був укладений Договір про надання споживчого кредиту та Договір застави транспортного засобу (а.с.10-18).
Відповідно до умов Кредитного договору, сума кредиту склала 63988, 00 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 309753, 11 грн. за курсом НБУ, із сплатою процентів в розмірі 13, 5 % річних та строком повернення кредитних коштів до 17.07.2015 року шляхом сплати щомісячно ануїтетних платежів в розмірі 1185, 00 доларів США, що складаються з строкових процентів та строкової суми основного боргу.
Відповідно до п. 2.1 Договору в забезпечення виконання своїх зобов"язань в повному обсязі позичальник передає в заставу рухоме майно, а саме транспортний засіб Lexus RX 350, дн НОМЕР_1, який сторони оцінили за домовленістю в розмірі 324918, 00 грн.
В забезпечення виконання зобов"язань за Кредитним договором між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем ОСОБА_1 був укладений Договір поруки (а.с.36-38), відповідно до умов якого поручитель зобов"язався перед Банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов"язань, що виникли з договору споживчого кредиту від 17.07.2008 року.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, в грудні 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений Договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги до позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло до ПАТ "Дельта Банк" (а.с.93-94).
На виконання п. 3.4.5 Кредитного договору позивачкою ОСОБА_1 було застраховано предмет застави в ПАТ "СК "АХА Україна" (на даний час ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", що підтверджується Договором від 20.05.2010 року, вигодонабувачем за яким визначено Банк.
18.06.2010 року на вул. Саксаганського, 53\80 в м. Києві сталося викрадення транспортного засобу Лексус, у зв"язку з чим Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві було зареєстровано заяву про злочин від 18.06.2010 року. Постановою слідчого від 02.08.2010 року порушено кримінальну справу по факту незаконного заволодіння транспортним засобом.
Після настання страхового випадку позивачкою було подано відповідну заяву до Страхової компанії про виплату грошових коштів, але до цього часу гроші позивачка не отримала, оскільки Страховою компанією було відмовлено в цьому. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2012 року (а.с.77-80) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", визнано страховим випадком подію, що сталася 18.06.2010 року по вул. Саксаганського, 53\8 в м. Києві в період часу з 14.30 до 14.56 годин із транспортним засобом Лексус дн НОМЕР_1, що належав ОСОБА_1 В частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування судом було відмовлено.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання Кредитного договору та Договору поруки, то судом встановлено наступне.
Предметом Кредитного договору є надання Банком позивачці в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти з оплатою процентів та встановленим терміном погашення.
Згідно положень Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов"язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов"язується повернути їх разом із нарахованими відсотками. Отже сторонами даного правочину є кредитодавець (банк або інша фінансова установа) та позичальник (споживач) (п. 1. ст. 1054 ЦК України).
Банківський кредит - це будь-яке зобов"язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов"язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов"язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов"язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність. Відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини Банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов"язковим для неї.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, а саме згідно умов Кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту першої видачі Кредитних ресурсів і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов"язань.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1056 ЦК України Позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або у повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договору строку його надання.
Також відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Слід звернути увагу на той факт, що позивачі не відмовилися від виконання умов Кредитного договору та Договору поруки, а Банк, в свою чергу свої зобов"язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, здійснивши видачу Кредитних коштів на підставі письмової заяви Позичальника.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим до виконання сторонами. Будучи пов"язаними саме взаємними правами та обов"язками (зобов"язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов"язання або змінювати його умови.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов"язань не допускається. Боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 527 ЦК України).
Оскільки Договір є обов"язковим для виконання сторонами, ОСОБА_1 зобов"язана виконувати взяті на себе зобов"язання за всіма існуючими умовами Кредитного договору від 17.07.2008 року та виконувати їх належним чином у встановлений строк.
В своїх позовних вимогах позивачка посилається на норми вимог закону щодо проведення операцій з валютою.
Але слід зазначити, що законодавством України при проведенні операцій з валютою передбачено певний порядок її використання.
Так, згідно із вимогами ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, отримання відсотків від позичальників за такими кредитами на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Стаття 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов"язання має бути виконано у гривнях. Але якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
За змістом Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджених Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року за № 496, а також Додатку № 1 до нього, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США, євро та швейцарського франку, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Таким чином, укладаючи Кредитний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Те ж саме стосується і Договору поруки, укладеного між позивачем і Банком. При укладенні Договору поруки позивач ОСОБА_2 ознайомився з усіма умовами Кредитного договору, про основні умови Кредитного договору зазначається у Договорі поруки (п.1.2). У даному випадку також відсутня сукупність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов"язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на умови заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всіх турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно із п. 15, 16 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК України і виходити з того, що закон пов"язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 цієї статті, при істотній зміні обставин.
Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості між виходячи з динаміки зміни курсів валюти із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
При цьому суди повинні з"ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов"язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладання кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов"язань за цим договором несе споживач.
З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, суд вважає, що підстав для розірвання договорів кредиту та поруки немає, а тому в задоволенні даних позовних вимог повинно бути відмовлено.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення зобов"язань з Кредитного договору частково, то судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 3.4.5 Кредитного договору метою договору страхування транспортного засобу є забезпечення виконання зобов"язань Позичальника за кредитним договором, а вигодонабувачем за Договором страхування Позичальник має призначити Банк (відповідача).
Даним пунктом визначили умови, які має передбачати договір страхування, зокрема, порядок визначення третьої особи, на яку покладається виконання, розмір страхового відшкодування, характер відкладальної умови, за якої третя особа зобов"язуватиметься виконати зобов"язання з повернення кредиту шляхом виплати страхового відшкодування.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про заставу" передбачено, що якщо предмет застави не підлягає обов"язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму, але не більшу за його ринкову вартість.
Статтею 45 Закону передбачено, що Заставодержатель, якщо інше не передбачено договором, зобов"язаний страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця.
Таким чином, предмет застави підлягає обов"язковому страхуванню. У даному випадку обов"язок страхування покладено на позичальника (заставодавця).
Положення про страхування захищають права заставодержателя - у разі настання певних (страхових) випадків, які зменшують вартість або знищують предмет застави, заставодавець за рахунок страхового відшкодування відновлює предмет застави до належного стану.
Згідно із ст. 540 ЦК України якщо у зобов"язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов"язок, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
В даному випадку посилання позивачів на зазначену норму є безпідставним, оскільки Банк не можна вважати кредитором по відношенню до страхової компанії, тому що у разі настання страхового випадку кошти страхового відшкодування перераховуються на відновлення предмета застави (власником якого є позивачка), або можуть бути надані Позичальнику (наприклад, у випадку, передбаченому п. 20.14 Договору страхування, на якій посилалися позивачі), тобто, у будь-якому випадку кошти страхового відшкодування використовуються на користь заставодавця (позичальника), а не на користь Банку.
Договір страхування - це самостійний, окремий ( і від кредитного договору в тому числі) правочин, який укладається в інтересах заставодавця з метою забезпечення предмета застави, власником якого є заставодавець (а не Банк).
Банк має право задовольнити своє право вимоги не тільки за рахунок предмета застави, а й за рахунок іншого майна боржника, якщо предмета застави буде недостатньо для погашення всіх зобов"язань.
Кредитний договір - окремий правочин, який містить інші, окремі зобов"язання, ніж ті, що зазначені у договорі страхування, страховик не є його стороною і не несе по ньому зобов"язань.
Ані чинним законодавством України, ані договором не передбачено підстав для покладення Банком виконання зобов"язань по кредитному договору, укладеному з позичальником, на страхову компанію, що застрахувала предмет застави, тим більше не передбачено такого обов"язку Банку.
З урахуванням викладеного та вимог діючого законодавства суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
Стосовно посилання позивачів на ст. 1056-1 ЦК України слід зазначити, що цією статтею ЦК було доповнено відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та Кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 року. Цей Закон набрав законної сили 10.01.2009 року, тобто після укладення Кредитного договору.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 5 ЦК України, відповідно до якої акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
З огляду на викладене вказана норма закону не може бути застосована до положень даного Договору.
Що стосується посилання позивачів на Довідку, відповідно до якої нараховуються відсотки 27 % річних, то слід зазначити наступне.
Пунктом 28 вищевказаної Постанови Пленуму № 5 при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови Кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст. 641-642 ЦК або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави (іпотеки) тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
Можливість встановлення змінюваної відсоткової ставки (а відповідно і нарахування відсотків по зміненій, більшій ставці) передбачено і у ч. 1 ст. 1056-1 ЦК (в останній редакції), відповідно до якої процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із п. 5.1 Кредитного договору процентна ставка за договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених Договором.
Кредитним договором передбачено за певних обставин зміни кредитного ризику можливість автоматичної зміни відсоткової ставки (п. 5.3), а також передбачено можливість нарахування штрафних санкцій (п. 4.1).
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не можуть бути задоволені.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними та необгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню з підстав, наведених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Конституцією України, ст. 5, 14, 526, 527, 533, 540, 629, 641, 642, 1054, 1056, 1056-1 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про Національний банк України", Декретом "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року за № 496, Постановою Пленуму № 5 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Головуючий: