Справа № 2/1713/715/11
24 грудня 2012 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
секретар - Лєщенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, яке є у спільній частковій власності
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, яке є у спільній частковій власності, зазначаючи про те, що рішенням суду за ним, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, а інша частина зазначеного будинку з надвірними будівлями, відповідно до відомостей Верхівської сільської ради рахується за його дядьком ОСОБА_2, з яким існують неприязні відносини та посилаючись на те, що співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, в рахунок своєї частки в житловому будинку з надвірними будівлями просить виділити собі кладову 1-2 площею 12,9 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 26,6 кв.м., коридор 1-4 площею 7,0 кв.м., веранду 1-5 площею 3,3 кв.м., погріб "ПГ/а1", сарай "Д", 1/2 огорожі №1, зазначаючи, що інші кімнати житлового будинку та інші надвірні будівлі використовує відповідач.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, тричі в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Письмових заперечень проти позову не подали.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подав до суду заяви, в яких позов підтримав та просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.
З рішення Острозького районного суду від 03.12.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Верхівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування по заповіту встановлено, що за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3, визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1.
З зазначеного рішення вбачається, що 04.12.1992 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині житлового будинку з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 і зазначеним договором передбачено дарування для ОСОБА_3 східної сторони зазначеного будинку, а ОСОБА_2 -західної сторони будинку.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що право власності на 1/2 частку спірного житлового будинку в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за ОСОБА_1 як спільна часткова власність.
Зазначене вбачається і з технічного паспорту на вказаний житловий будинок, з якого також встановлено, що будинковолодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку, який містить коридор 1-1 площею 12,8 кв.м., кладову 1-2 площею 12,9 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 26,6 кв.м., коридор 1-4 площею 7,0 кв.м., веранду 1-5 площею 3,3 кв.м., житлову кімнату 1-6 площею 14,4 кв.м., кухню 1-7 площею 14,6 кв.м., кладову 1-8 площею 3,6 кв.м. та також надвірні будівлі: погріб "Пг/а1", сарай "Б", сарай "б1", сарай "б2", погріб "В", сарай "Д", сарай "д", огорожу №1, вбиральню "Г".
З висновку будівельно-технічної експертизи встановлено, що розподіл спірного житлового будинку з надвірними будівлями можливий, в тому числі за варіантом, який пропонується позивачем.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що за рішенням суду за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3, визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 і право власності на зазначену частку зареєстровано за позивачем в КП "Рівненське ОБТІ" як спільна часткова власність.
З зазначеного рішення вбачається, що право на іншу частину зазначеного житлового будинку має ОСОБА_2, якому 04.12.1992 року цю частину подарував ОСОБА_5, фактично визначивши, що для нього має належати 1/2 частина будинку з західної сторони, а ОСОБА_3, яка є матір'ю ОСОБА_1 має належати 1/2 частина будинку зі східної сторони.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник майна має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Оскільки спірний житловий будинок фактично перебуває у спільній частковій власності, то позивач має право на виділ своєї частки в натурі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично користується коридором 1-1, житловою кімнатою 1-6, кухнею 1-7, кладовою 1-8 житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 а також надвірними будівлями: сарай "Б", сарай "б1", сарай "б2", погріб "В".
Оскільки варіантом для виділу частки, який найбільше підходить до порядку, який був визначений в договорі дарування від 04.12.1992 року та порядку, який фактично склався між сторонами по справі щодо користування житловим будинком з надвірними будівлями найбільше підходить варіант №2 розподілу по будівельно-технічній експертизі, то позивачу за вказаним варіантом слід виділити кладову 1-2 площею 12,9 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 26,6 кв.м., коридор 1-4 площею 7,0 кв.м., веранду 1-5 площею 3,3 кв.м., погріб "ПГ/а1", сарай "Д", 1/2 огорожі №1.
При цьому, суд враховує, що при такому варіанті виділу будуть дотримані Державні будівельні норми України і, зокрема п.2.22 будівельних норм щодо житлових будинків, яким передбачено, що у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо і при цьому не буде порушено нижня та верхня межа площі однокімнатних квартир, яка відповідно до будівельних норм становить 30-40 кв.м.
Одночасно судом враховується, що за вказаним варіантом позивачу виділяється 44,8 % від всього будинковолодіння, однак вирішуючи зазначений спір суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та враховує, що сарай "Д", на відміну від інших надвірних будівель, знаходиться саме з тієї сторони житлового будинку, яка виділяється позивачу, що необхідно враховувати при можливому поділі земельної ділянки та відсутності необхідності встановлення сервітуту при цьому.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З квитанції банку встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено 322 грн. судового збору, а з рахунку фактури №Е23/12-01 від 13.11.2012 року та чеку №17 від 20.11.2012 року встановлено, що за проведення будівельно-технічної експертизи позивачем було сплачено 1200 грн. Оскільки відповідно до ст. 79 ЦПК України зазначені витрати є судовими витратами, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 322 грн. витрат по сплаті судового збору та 1200 грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.
На підставі ст.. 364 ЦК України, ст. 3, 11, 57, 79, 88, 212 ЦПК України, суд
вирішив:
позов задоволити повністю.
Виділити в натурі частку з майна, що є у спільній частковій власності, а саме житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 кладову 1-2 площею 12,9 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 26,6 кв.м., коридор 1-4 площею 7,0 кв.м., веранду 1-5 площею 3,3 кв.м., погріб "Пг/а1", сарай "Д", 1/2 огорожі №1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 322 грн. витрат по сплаті судового збору та 1200 грн. витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.