Справа № 1618/4720/2012
17 грудня 2012 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.
при секретарі Мирна Т.Ф.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 роти ДПС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 роти ДПС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому прохав суд скасувати постанову від 12.11.2012 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 12.11.2012 р. він, керував автомобілем НОМЕР_1 на а/д Дніпропетровськ - Решетилівка, коли був зупинений ІДПС ОСОБА_2 роти ДПС, який склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.. 122 ч. 1 КпАП України за те, що він нібито керував автомобілем в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ПДР України «Обмеження максимальної швидкості 50» зі швидкістю 75 кмгод та виніс постанову, згідно якої притягнув його до адміністративної відповідальності до штрафу в розмірі 255 грн. Насправді він бачив даний дорожній знак, що обмежував швидкість руху та знизив швидкість руху згідно показань спідометра автомобіля до 70 кмгод. У позові також зазначав, що при притягненні його до відповідальності не враховано, що він притягується до адміністративної відповідальності вперше та має великий стаж керування транспортними засобами, є інвалідом 3 групи, тяжко хворів, в результаті чого напередодні вчинення правопорушення перебував на стаціонарному лікуванні та витратив всі свої кошти на лікування, в результаті чого не має навіть фактичної можливості сплатити штраф.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, прохав їх задовольнити, пояснив, що він фактично визнає свою вину у вчиненому перевищенні швидкості руху, оскільки спідометр автомобіля не є точним засобом вимірювання швидкості, однак він вжив заходів щодо зниження швидкості руху у зоні дії дорожнього знаку, ніякої потенційної небезпеки для інших учасників дорожнього руху цим спричинено не було, він є інвалідом , нещодавно проходив стаціонарне лікування , всі наявні кошти витратив на лікування, а тому фактично вимушений буде сплатити штраф у подвійному розмірі 510 грн., раніше ніколи до адміністративної відповідальності не притягувався, хоча є професійним водієм та має великий досвід керування різними транспортними засобами.
Представник відповідача ОСОБА_2 роти ДПС в судове засідання не з»явився, від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, у якому відповідач прохає справу розглянути без участі їх представника та відмовити в задоволенні позову.
З»ясувавши обставини справи, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення позивача, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково.
У відповідності до ст. ст. 287, 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено; постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України; рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України ; постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КпАП України.
Судом встановлено, що 12.11.2012 року ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2 на 108 км. а/д Дніпропетровськ - Решетилівка в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ПДР України «Обмеження максимальної швидкості 50» зі швидкістю 75 кмгод, про що 12.11.2012 р. складено протокол серія АГ2 №943985.
Ст. 222 КпАП України передбачає, що органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 КпАП України.
На підставі вказаного ІДПС ОСОБА_3 12.11.2012 р. винесено постанову серія ВА №243961, якою притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КпАП України, як такого, що 12.11.2012 року керував автомобілем НОМЕР_2 на 108 км. а/д Дніпропетровськ - Решетилівка в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ПДР України «Обмеження максимальної швидкості 50» зі швидкістю 75 кмгод. у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Суд вважає, що факт допущення позивачем ОСОБА_1 порушень ПДР України, а саме перевищення ним, як водієм транспортного засобу, встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину є встановленим, оскільки він підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями самого позивача та фотоматеріалами до протоколу, з яких вбачається, що фіксація адміністративного правопорушення відбувалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості «ТруКам» №ТС000557.
Суд вважає, що відповідачем не допущено порушення порядку виявлення та фіксації правопорушення, та правильно встановлено, що позивач є винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Разом з тим, суд вважає, що при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідачем в повній мірі не було враховано характер вчиненого правопорушення, дані щодо особи порушника, конкретні обставини вчиненого правопорушення.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами справи, позивач є інвалідом 3 групи, напередодні вчинення правопорушення з 26.10.2012 р. по 2.11.2012 р. перебував на стаціонарному лікуванні у Лубенській ЦМЛ , де йому було призначено відповідне лікування. (а.с. 4-5).
ОСОБА_1 керує транспортними засобами тривалий час з 1994 року та раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. (а.с. 6), не є власником автомобіля ВАЗ, оскільки керував ним згідно довіреності.
У судовому засіданні та як вбачається зі змісту самої позовної заяви щиро розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушенні, оскільки вину визнав та зобов»язувався більше ніколи не порушувати ПДР України, що згідно ст. п. 1 ч. 1 ст. 34 КпАП України є обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
З пояснень позивача та наявних фотоматеріалів також вбачається, що на ділянці дороги, де було допущено перевищення швидкості руху відсутні за межами проїзної частини жилі будинки, комунікаційні споруди, пішоходні переходи, зупинки, прохожі, дорожні знаки чи будь - які інші об»єкти, які б надавали водію транспортного засобу додаткові підстави для прояви пильності до дорожньої обстановки, обґрунтованої наявністю вказаного дорожнього знаку.
По справі достовірно встановлено перевищення позивачем швидкості руху на 5 км/год. (75 км/год. - 50 км/год. - 20 км/год.), яке надає підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України.
При винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності інспектором не було враховано викладене і призначено позивачу покарання в межах санкції ч.1 статті 122 КпАП України.
Відповідно до ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і може скасувати постанову і закрити справу.
Згідно ст. 284 КпАП України постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що хоча вчинене ОСОБА_1 діяння і є правопорушенням за формальними ознаками, однак враховуючи конкретні обставини його вчинення, особу винного, вчинене діяння не представляло тієї суспільної небезпеки, яка б надавала підстави для притягнення винної особи до адміністративної відповідності з призначенням адміністративного покарання, та за своєю суттю є малозначним.
У відповідності до вимог ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення порушник звільняється від адміністративної відповідальності і відносно нього виноситься усне зауваження.
Тому, суд вважає за необхідне постанову від 12 листопада 2012 року серія ВА №243961 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. скасувати, справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КпАП України на підставі ст. 22 КпАП України закрити, оголосивши ОСОБА_1 усне зауваження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 18, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 22, 122, 222, 258, 284, 293 КпАП України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 роти ДПС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.
Постанову від 12 листопада 2012 року серія ВА №243961 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. скасувати.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КпАП України на підставі ст. 22 КпАП України закрити, оголосивши ОСОБА_1 усне зауваження.
Відповідно до ст. 171-2 КАС України постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду ОСОБА_4