Справа № 1618/3473/2012
21 грудня 2012 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.
при секретарі Мирна Т.Ф.,
з участю : позивача - ОСОБА_1А,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що 25.09.2011 р. уклала із відповідачем кредитний договір , згідно якого отримала кошти в сумі 2110 грн. 20 коп. з процентною ставкою 0,01 % річних строком до 26.09.2011 р. , вартість товару, придбаного в кредит становила 1779 грн. 90 коп. Згідно даного кредитного договору 14.10.2011 р. сплатила 300 грн., 18.11.2011 р. - 500 грн., 12.12.2011 р. - 500 грн., 18.01.2012 р. - 500 грн., після чого зателефонувала до відповідача для того, щоб дізнатися скільки необхідно сплатити, щоб повністю закрити кредит та їй було повідомлено, що сплативши 564 грн. вона більше нічого не буде винна банку. 14.02.2012 р. сплатила 564 грн. Після цього, їй неодноразово приходили повідомлення від відповідача, у яких вказувалися різні суми, які вона до цього часу нібито винна за кредитним договором від 25.09.2011 р. Спроби виявити скільки ж саме вона є винною за кредитним договором та з чого складається нарахована заборгованість виявилися марними , оскільки представники банку кожного разу повідомляли різні цифри. «Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» , які є невід»ємною частиною договору, до договору не приєднані, її підпису на них не має. Також укладений між нею та відповідачем договір не містить виду та предмету кожної супутньої послуги, зокрема комісії. Вид та розмір комісії по різному визначений у самому договорі та графіку погашення кредиту . П. 2.8. п.п. (б) Договору визначено, що комісійна винагорода Банку за надання (інформації) виписок за рахунком становить 3% від суми кредиту , зазначеної в п. 2.1. Договору. П. 2.1. містить розмір кредиту 2110,2 грн. , тобто розмір щомісячної комісії за надання виписок та інформації має складати 63,30 грн. (2110,2 : 100 х 3). В графіку погашення визначено комісію за управління кредитом , розмір якої складає 3% на місяць від суми платежу, тобто розмір комісії у цьому випадку має складати 5,28 грн. (175,85 /100 х 3). Однак у графі 5.1. графіку розмір щомісячної комісії за управління кредитом визначений в розмірі 63,31 грн. Позивач вважала, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам законодавства та містить суперечності сам у собі в істотних умовах, а тому відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України має бути визнаний недійсним. Також позивач ОСОБА_1 вважала, що з відповідача на її користь відповідно до ст.. 216 ЦК України підлягає стягненню 254 грн. - сплачені нею кошти понад суму кредиту - 2110,20 грн. У позовній заяві ОСОБА_1 також вказувала, що незаконними діями відповідача, які виразилися у незаконному не наданні своєчасної, повної та достовірної інформації про отриману нею, як споживачем, банківську послугу, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона постійно переживає , нервується, змушена звертатися за юридичною допомогою та з позовом до суду для захисту своїх прав. Розмір моральної шкоди оцінювала в 1000 грн.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 прохала суд визнати недійсним кредитний договір №401023934, укладений 25.09.2011 р. між нею та ПАТ «ОСОБА_2 - Банк»; стягнути з ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» на її користь 254 грн. на підставі ст.. 216 ЦК України як наслідок застосування реституції; стягнути з ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» на її користь 1000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та прохали його задовольнити, обґрунтовували позовні вимоги обставинами, викладеними у позовній заяві.
Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» в судове засідання не з»явився, відповідач про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання 21.12.2012 р. відповідач суд не повідомляв.
Суд, враховуючи згоду позивача та його представника, вважав за необхідне проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача.
З”ясувавши обставини справи на підставі доказів, поданих особами, які беруть участь у справі та в межах заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, враховуючи наступне.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
На підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, судом встановлено, що 25.09.2011 р. між ОСОБА_1 (позичальником) та ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» (Банком) було укладено кредитний договір №401023934, за умовами якого Банком надано позичальнику кредитні кошти в сумі 2110,20 грн. Умовами даного кредитного договору визначено, що договір складається із двох розділів : Розділ 1 «Базові умови кредитування» та Розділ 2 «Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «ОСОБА_2 - Банк». У розділі 1 «Базові умови кредитування» Договору вказано, що процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % річних (п. 2.2.); дата остаточного повернення кредиту , яка є датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком становить 26.09.2012 р. (п. 2.3.). Даний кредит надано позичальнику для оплати товару, а саме мобільного телефону Нокіа вартістю 1779,90 грн. (п. 2.5.). П. 2.8. даного Договору від 25.09.2011 р. визначено, що комісійна винагорода Банку за надання кредиту становить 3% та сплачується одноразово при наданні кредиту (п. п. а); за надання (інформації) виписок за рахунком комісійна винагорода Банку становить 3% від суми кредиту, вказаної у п. 2.1. Розділу 1. Комісійна винагорода, вказана в цьому підпункті сплачується позичальником щомісячно за кожний місяць користування кредитом, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту (п.п. б); за перерахування готівкових коштів в касах банку комісійна винагорода Банку становить 35 грн. (п.п. в).
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до п. п. 2.1 , 3.1, 3.2, 3.3 , 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України 10.05.2007 N 168 , зареєєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за N 541/13808 Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством. Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним,
вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги.
Також у п. 5 кредитного договору від 25.09.2011 р. вказано, що підписанням цього договору Позичальник (ОСОБА_1А.) підтверджує, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки , вартості, видів та предметів супутніх послуг , в тому числі інформацією , надання якої передбачено ЗУ «Про захист прав споживачів» , нормативними документами НБУ, а також із «Загальними умовами споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «ОСОБА_2 - Банк», затвердженими розпорядженням ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» №643 від 28.02.2011 р. , які йому роз»яснені, зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення і з якими він згодний та що він отримав свій примірник договору, що складається з першого та другого розділів та додатків до нього в дату укладення.
Вищевказаний договір підписано сторонами та скріплено печаткою ПАТ «ОСОБА_2 - Банк».
Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання позивача, як на підставу для задоволення вимог про визнання договору недійсним , на те, що всупереч вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» її не повідомлено про кредитні умови та їй не надана інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. ч. 1,3 ст. 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,
але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідачем надано до суду «Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ «ОСОБА_2 - Банк», затверджені розпорядженням ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» №643 від 28.02.2011 р.
Таким чином, враховуючи, що зміст правочину - спірного кредитного договору від 25.09.2011 р. не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з урахуванням фактичних та правових підстав позову, підстав для задоволення позову про визнання договору не дійсним немає.
Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог про визнання договору не дійсним, не підлягають до задоволення і похідні вимоги позивача щодо застосування наслідків недійсного правочину - повернення на підставі ст. 216 ЦК України коштів в сумі 254 грн. та вимоги про відшкодування моральної шкоди , оскільки відповідач не порушував вимоги Закону, про які вказано в позовній заяві та не вчиняв неправомірних дій щодо спричинення позивачу моральної шкоди.
При вирішенні спору суд також враховує, що у графіку платежів вказано, що комісія за управління кредитом становить 3% на місяць від суми платежу та в таблиці метод нарахування відсотків вказано дану суму у розмірі 63,31 грн., відповідно до п. 2.8. кредитного договору за надання (інформації) виписок за рахунком комісійна винагорода Банку становить 3% від суми кредиту, вказаної у п. 2.1. Розділу (2110,20 грн.).
Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Посилання позивача на те, що окремі частини правочину суперечать одна одній є наслідком його тлумачення змісту правочину у такий спосіб та можуть бути підставою для звернення з відповідною вимогою до суду про тлумачення змісту правочину, а не про визнання правочину недійсним.
Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем проводилася оплата за кредитним договором, а відповідачем на адресу позивача надсилалися листи , у яких зазначалося про необхідність погашення заборгованості за кредитом та вказувалися різні суми боргу.
Разом із тим, суд вважає, що відсутність чи наявність боргу у зобов»язанні, щодо чого сторони вважають, що у них виник спір, як і різне тлумачення сторонами умов договору само по собі не є підставою для визнання даного договору не дійсним, а стосується спору між ними щодо виконання умов договору, у зв»язку з чим заінтересована сторона у зобов»язанні може звернутися із відповідними вимогами до суду щодо належного виконання іншою стороною умов договору.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 218, 225-226 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» про визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Лубенського
суду ОСОБА_3