Справа № 204/9/13-К
1-кс/204/9/13
03 січня 2013 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Руснак А.І.,
при секретарі: Шаботинець С.В.,
за участю прокурора: Гірявенко О.П.,
обвинуваченого: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 щодо незаконного тримання під вартою, -
02 січня 2013 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 щодо його незаконного тримання під вартою. В заяві ОСОБА_1 зазначив, що 22 листопада 2011 року він був затриманий в порядку ст.115 КПК України постановою слідчого СВ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, а 24 листопада 2011 року постановою Синельниківського міськрайонного суду відносно нього було обрано запобіжний захід-взяття під варту. Після цього, строк утримання його під вартою у встановленому законом порядку не продовжувався. Згідно ч.1 ст.156 КПК України (1960 року) тримання під вартою особи на час досудового слідства не повинно перевищувати двох місяців, згідно ч.5 ст.156 КПК України (1960 року), строк тримання під вартою на час досудового слідства закінчується в день надходження справи до суду. Тобто, справа повинна була надійти до суду не пізніше 22 січня 2012 року. Однак, з 20 січня 2012 року по 06 лютого 2012 року справа разом із обвинувальним висновком перебувала у прокурора Синельниківської міськрайонної прокуратури і надійшла до суду 06 лютого 2012 року, про що він отримав письмове повідомлення від Синельниківського міськрайсуду від 19 березня 2012 року. Вважає, що з 23 січня 2012 року по теперішній час він тримається під вартою незаконно і просить суд звільнити його з-під варти у зв'язку із відсутністю на теперішній час судового рішення, яке набрало чинності, та інших правових підстав для позбавлення його свободи. При цьому посилався на ч. 1 ст. 203, ч.2,5 ст. 206 КПК України (2012 року).
Відповідно до ст.203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно п.2 ч.5 ст.206 КПК України, незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе не перевищення граничного строку тримання під вартою.
Вивчивши матеріали заяви, вислухавши обвинуваченого, думку прокурора, вважаю, що заяву слід залишити без задоволення, оскільки згідно повідомлення Дніпропетровського слідчого ізолятора від 03 січня 2013 року за № 3/5-72, на який поширюється територіальна юрисдикція Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 був затриманий 22 листопада 2011 року СВ Синельниківського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за ст..190 ч.2 КК України, постановою Синельниківського міськрайсуду від 24 листопада 2011 року йому було обрано запобіжний захід-тримання під вартою, з 21 січня 2012 року рахувався за Синельниківським міськрайсудом, з 13 лютого 2012 року рахувався за Синельниківським міжрайпрокурором, з 14 лютого 2012 року рахувався за СВ Синельниківського МВ у зв'язку з поверненням справи на додаткове розслідування, з 18 березня 2012 року рахувався за Синельниківським міськрайсудом, з 09 квітня 2012 року рахувався за Апеляційним судом Дніпропетровської області для визначення підсудності, з 12 квітня 2012 року рахується за Павлоградським міськрайсудом, тому ОСОБА_1 тримається під вартою в ДСІЗО м. Дніпропетровська на законних підставах.
Згідно п.9 перехідних положень чинного кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності новим КПК України, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Враховуючи викладене, встановлено, що відомості, зазначені ОСОБА_1 в заяві щодо його незаконного тримання під вартою не обґрунтовані і не знайшли свого підтвердження.
На підставі викладеного і керуючись ст. 206 КПК України, -
Заяву ОСОБА_1 щодо незаконного тримання під вартою -залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: А.І. Руснак