"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/80829/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання незаконної бездіяльності,
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про перерахунок пенсії відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких осіб»з 01.01.2006 по 31.12.2008 року.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 19.02.2010 позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси у перерахунку учаснику бойових дій ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»з 01.01.2006. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси виконати перерахунок та виплату учаснику бойових дій ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 постанову Київського районного суду міста Одеси від 19.02.2010 скасовано та винесене нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 скасувати, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 19.02.2010 залишити в силі, як таку, що відповідає нормам чинного законодавства.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років як учасник бойових дій та з урахуванням підвищення на 150% мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакціях, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років учасникам бойових дій, підвищуються на 150 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою від 27.08.2003 № 1350 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенням зазначених статей Законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років виступає мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка набрала чинності 01 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
З рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що позовні вимоги охоплюють період з 01.01.2006 по 31.12.2008.
Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб»розміру, який складає 19, 91 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Редакція частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»набрала чинності лише у січні 2005 року, а тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу як учаснику бойових дій, починаючи з 2005 року застосуванню підлягають положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині перерахунку підвищення до пенсії як учаснику бойових дій по 30 червня 2006 року включно.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси неодноразово звертало увагу в судах першої та апеляційної інстанції на пропущення строку звернення до суду позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо відмови в задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 необхідно залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання незаконної бездіяльності залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман