"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/78747/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про стягнення доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю,
встановила:
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про стягнення доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 17.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області в частині відмови позивачу ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати пенсії у відповідності до ст.ст. 39, 51 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі мінімальної заробітної плати за період з 03.08.2010 по 28.01.2011, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, віднесеній до четвертої категорії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 03.08.2010 по 31.01.2011, з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області просить постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 17.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, як непрацюючий пенсіонер, та постійно проживає у с. Валява Черкаської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, що працюють на території радіоактивного забруднення, проводиться доплата в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат у зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України у 2009 та у 2010 році таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягали застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу управлінням Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щомісяця виплачувалася передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
В судах першої та апеляційної інстанцій відповідач звертав увагу судів щодо пропущення строку звернення до суду позивачем.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, стосовно вимог щодо проведення перерахунку пенсії передбаченою статтею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також правильно встановив дату з якої потрібно провести даний перерахунок.
Також, суди попередніх інстанцій вірно обмежили дану виплату кінцевою датою так, як відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачка має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи з розміру установленого чинною на той час Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії, передбачених статтею 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченою частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
В судах першої та апеляційної інстанцій відповідач звертав увагу судів щодо пропущення строку звернення до суду позивачем.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, стосовно вимог щодо проведення перерахунку пенсії передбаченою статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також правильно встановив дату з якої потрібно провести даний перерахунок.
Також, суди попередніх інстанцій вірно обмежили дану виплату кінцевою датою так, як відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про стягнення доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман