"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/68431/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У січні 2010 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.09.2011 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2009. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2009. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом війни ІІ групи та отримує пенсію за вислугу років з урахуванням підвищення на 350% мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії у період з 2000 року по 2006 року, проводилось виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України "Про підвищення окремим категоріям пенсіонерів соціальних виплат" від 23.01.2001 № 36, "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" від 27.08.2003 № 1350 з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підвищення до пенсії як інваліду війни у спірний період позивачу виплачувалось без порушенням норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(в редакціях, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років інвалідам війни ІІ групи, підвищуються на 350 % мінімальної пенсії за віком.
Постановами від 23.01.2001 № 36 та від 27.08.2003 № 1350 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок підвищення до пенсії за вислугу років, усупереч положенням зазначених статей Законів, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії за вислугу років виступає мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка набрала чинності у січні 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановами Кабінету Міністрів України від 23.01.2001 № 36 та від 27.08.2003 № 1350 розміру, який складає 19, 91 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Редакція частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрала чинності лише у січні 2005 року, а тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу як інваліду війни ІІ групи, починаючи з січня 2005 року застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 2939-IV від 5 жовтня 2005 року, частину четверту статті 13 викладено в такій редакції: "Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема інвалідам війни II групи на 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність"(дана норма набрала чинності з 01.01.2006).
Таким чином з 01 січня 2006 року підвищення до пенсії позивачу як інваліду війни ІІ групи підлягає виплаті відповідно до зазначеної норми, тобто у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області неодноразово звертало увагу в судах першої та апеляційної інстанції на пропущення строку звернення до суду позивача.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відмови в задоволені позову в цій частині.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Визначаючи період, за який Головне управління Пенсійного фонду України повинно перерахувати позивачу розмір пенсії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач зобов'язаний проводити виплату пенсій у спосіб та в розмірах, які встановлені законодавством, чинним на момент здійснення таких виплат.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області неодноразово звертало увагу в судах першої та апеляційної інстанції на пропущення строку звернення до суду позивача.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, стосовно вимог щодо проведення перерахунку пенсії передбаченого статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також правильно встановив дату з якої потрібно провести даний перерахунок.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2011 року необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман