"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/32632/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Ритова В.В.,
за участю:
представника позивача -Граніша В.Я., Дерученка С.В.,
представника відповідача - Литвин Г.В., Молодого І.М., Ярошинського І.М.,
представника Генеральної прокуратури України -Турлової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року
у справі № 2а-7159/10/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»
до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
за участю третьої особи: Головного управління Державного казначейства України у Київській області
за участю Прокуратури Київської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення від 06 травня 2008 року № 0000112300/0.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Яготинської МДПІ Київської області (Згурівське відділення) від 06 травня 2008 року за № 0000112300/0.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ «Українська молочна компанія», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року.
У запереченні на касаційну скаргу Яготинська МДПІ Київської області, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Яготинська МДПІ Київської області провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Українська молочна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий місяць 2008 року, за результатами якої був складений акт від 24 квітня 2008 року № 266/2301/34099131.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзацу «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті порушень, викладених в пункті 3.1 даного акта, в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 1591005,00 грн.
Зокрема, в пункті 3.1 «Перевірка показників податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року»акта перевірки вказано, що ТОВ «Українська молочна компанія»в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та в порушення пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 596) завищено податковий кредит загальної декларації за січень місяць 2008 року на суму 1618146,95 грн. Платником віднесено до податкового кредиту загальної декларації суми податку на додану вартість по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляється сільськогосподарським підприємством переробним підприємствам. Згідно з порядком заповнення та подання декларації з податку на додану вартість передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 596 операції з поставки молока та м'яса в живій вазі сільгоспвиробниками на переробні підприємства за нульовою ставкою та податковий кредит, пов'язаний з придбанням товарно-матеріальних цінностей для виробництва зазначених товарів, підлягає відображенню в спецдекларації № 1.
06 травня 2008 року Яготинська МДПІ Київської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0000112300/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «Українська молочна компанія»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2008 року на 1591005,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що пункти 11.21., 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»носять спеціальний характер застосування стосовно операцій із реалізації сільськогосподарської продукції і не встановлюють порядок регулювання операцій з придбання основних фондів та, як наслідок, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за такими операціями.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки позивач, реалізовуючи продукцію згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», податок на додану вартість не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805, то і податковий кредит з податку на додану вартість, сформований за операціями з придбання позивачем основних фондів, робіт (послуг) та товарно-матеріальних цінностей, які пов'язані з розведенням великої рогатої худоби, має включати до тієї самої спеціальної декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.
Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року на 1591005,00 грн. (сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)) слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту січня 2008 року суму податку на додану вартість 1618488,00 грн., сплачену у складі придбаних для вирощування великої рогатої худоби основних фондів та інших товарів (робіт, послуг), а також у складі витрат, понесених у зв'язку з реконструкцією існуючих корівників, оскільки такі основні фонди та інші товари (роботи, послуги) є невід'ємною вирощування великої рогатої худоби і входить у відповідній частині до собівартості продукції.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Українська молочна компанія», здійснюючи реконструкцію існуючих корівників для створення молочної ферми, придбавав основні засоби та інші товари (роботи, послуги), суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості яких, включав до податкового кредиту загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року. Фактичне здійснення вказаних операцій на підставі цивільно-правових угод та первинних бухгалтерських та платіжних документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 39-268), податковим органом не заперечувалось.
Правове регулювання оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності продукції тваринництва (птахівництва) в Законі України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено нормами підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 та пункту 11.21 статті 11 і було направлено на створення пільгового режиму оподаткування з метою державної підтримки розвитку цієї галузі виробництва.
Зокрема, згідно з підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до 01 січня 2009 року за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності і господарювання.
Ця норма кореспондувала з нормою абзацу 1 пункту 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якою було встановлено, що до 01 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Зв'язок цих норм обумовлюється тим, що, придбаваючи у сільськогосподарських товаровиробників молоко та м'ясо живою вагою за нульовою ставкою, переробні підприємства не несуть витрат по сплаті податку на додану вартість, не включають його до податкового кредиту, а в подальшому, реалізуючи молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, нараховують податок за ставкою 20 відсотків в ціні продажу, отримують ці суми від покупців та спрямовують їх на окремі рахунки, відкриті для них в обслуговуючих установах банків, для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.
Наряду з таким регулюванням оподаткування операцій з поставки сільськогосподарськими товаровиробниками переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою, нормою абзацу 2 пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлений пільговий режим оподаткування щодо операцій з поставки сільськогосподарськими підприємствами молока, худоби, птиці, вовни, молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Згідно з цією нормою сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
З аналізу положень підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 та пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що остання також регулює продаж молока і м'яса в живій вазі (худоби), але іншим, ніж переробні підприємства, покупцям. Ці операції здійснюються з нарахуванням сум податку на додану вартість в ціні реалізації, які сплачуються покупцями сільськогосподарським підприємствам та спрямовуються ними не до бюджету, а на розвиток тваринництва і птахівництва. Такі операції з поставки сільськогосподарськими підприємствами відображаються у спеціальній декларації (код 0132). В цій же декларації у складі податкового кредиту відображаються суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) сільськогосподарським підприємством у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використовуються у виробництві молока, молочної продукції та м'ясопродуктів, вирощуванні худоби, птиці, обсяги з реалізації яких включаються до спеціальної декларації.
Та обставина, що позивач здійснював й іншу діяльність, не пов'язану зі спеціальним режимом оподаткування, дала йому право на включення до загальної декларації сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з будівництвом та реконструкцією корівників.
Посилання відповідача на те, що з моменту внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 596 від 28 березня 2007 року до Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12 травня 1999 року, операції з поставки молока та м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками на переробні підприємства за нульовою ставкою та суми податкового кредиту, пов'язані з придбанням основних засобів та товарно-матеріальних цінностей для виробництва зазначених товарів, підлягають відображенню в спеціальній (скороченій) декларації є безпідставними, оскільки зі змісту пункту 2 вищезазначеної постанови такий порядок декларування не передбачений.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Українська молочна компанія»у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, правомірно включений позивачем до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року спірним податковим повідомленням-рішенням.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна