"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/15840/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Дніпровського району м.Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Дніпровського району м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 було закрито.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, позивач просить ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Дніпровського району м. Києва з позовом предметом оскарження якого було визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та просив провести перевірку по вказаним ним фактам і прийняти рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Таким чином, фактично заявник оскаржує дії прокурора в кримінальному процесі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розгляд даної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 97 Кримінального процесуального кодексу України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Статтею 236 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином повноваження прокурора при отриманні ним заяви про злочин регламентовані нормами Кримінального процесуального кодексу України, що з урахуванням предмету позову виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Дніпровського району м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман