"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/26458/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 та Військової частини А4515 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А4515 про визнання неправомірними дій та стягнення заборгованості,
встановила:
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Військової частини А4515 про визнання неправомірними дій щодо відмови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2008 року та серпні 2009 року, визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови виплати в повному обсязі грошової винагороди за 20 років безперервної служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Військової частини А4515 про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2008 року, визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови виплати в повному обсязі грошової винагороди за 20 років залишено без розгляду.
У касаційній скарзі позивач просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до наказу №189 був звільнений з публічної служби 05 жовтня 2009 року.
Адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Севастополь про визнання неправомірними дій щодо відмови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2008 року та серпні 2009 року, визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови виплати в повному обсязі грошової винагороди за 20 років. було подано позивачем 08 листопада 2010 року, з клопотанням про поновлення строку.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що ОСОБА_2 було відомо про порушення його прав відносно невиплати матеріальної допомоги за 2008 рік - 31 грудня 2008 року, а про порушення його прав відносно виплати грошової винагороди за 20 років безперервної служби -у серпні 2008 року, проте до суду він звернувся лише 08 листопада 2010 року, тобто за межами строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення в частині позовних вимогам щодо відмови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у жовтні 2008 року та визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови виплати в повному обсязі грошової винагороди за 20 років безперервної служби, а причини пропуску судами попередніх інстанцій не були визнані поважними, то позовна заява ОСОБА_2 в цій частині позовних вимог правомірно залишена без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року необхідно залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10 січня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А4515 про визнання неправомірними дій та стягнення заборгованості -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман