"13" грудня 2012 р. м. Київ К-36919/10
К-36919/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2009
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010
у справі № 2а-11994/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапіда-плюс»
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
про зобов'язання відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов задоволено: зобов'язано Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість № 100039182 від 04.05.2007, виданого ТОВ «Рапіда-плюс», та внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації цього товариства платником податку на додану вартість, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби.
У касаційній скарзі ДПІ у Деснянському районі м. Києва просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Рапіда-плюс»актом від 20.07.2009 № 161/15 стало встановлення податковим органом факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI). Як на правову підставу відповідач послався на пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 № 757-р (далі -Розпорядження № 757) та підпункт «в»пункту 9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР.
Пунктом 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР передбачений вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту «в»пункту 9.8 ст. 9 вказаного Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
При цьому, абзацом 2 пункту 2 Розпорядження № 757 встановлено, що у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.
У наведеній нормі підпункту «в»пункту 9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Такими причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Буквальне тлумачення наведеної законодавчої норми не дає підстави для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що встановлені нормами пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР.
Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість, як це передбачено пунктом 2 Розпорядження № 757, може бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягне за собою анулювання свідоцтва про реєстрацію особи платником податку на додану вартість.
Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: М.І. Костенко
А.О. Рибченко