"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/5738/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача повернути документи і печатку товариства «Бервиця-2»колективу.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, відмовлено у відкритті провадження.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача повернути документи і печатку товариства «Бервиця-2»колективу
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що спірні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем носять цивільно-правовий характер, то такі правовідносини потребують застосування цивільно-правових засобів захисту і підлягають розгляду цивільним судом, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що відповідач, ОСОБА_3, не відноситься до суб'єкту владних повноважень, оскільки відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії-без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман