"13" грудня 2012 р. м. Київ К-28801/10
К-28801/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010
у справі № 16/6 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг»Оболонського району у м. Києві
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010, позов задоволено частково: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000782306/0 від 13.10.2008
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (ДПІ) просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права .
Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги , вважаючи її безпідставною.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02.10.2008 № 581-23-6-05757498, про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 (Закон № 168/98-ВР), а саме: позивач включив до податкового кредиту в податковому обліку за травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень, січень 2007 та березень 2008 суми податку на додану вартість в розмірі 518420,84 грн. за податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Торг Лайн Сервіс»(ТОВ), при відсутності поставки цим підприємством позивачу послуг по водопостачанню та водовідведенню.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2008 № 0000782306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 518420,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції -259210,42 грн.
У судовому процесі встановлено, що між позивачем (Абонент) та Відкритим акціонерним товариством «АК «Київводоканал»(Постачальник) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6717/2-12, згідно умов якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплати за зазначені послуги.
Внаслідок тримання зазначених послуг та невиконання позивачем свої зобов'язань перед ВАТ «АК «Київводоканал»за договором № 6717/2-12 станом на 01.03.2007 виникла заборгованість на загальну суму 44903300,00 грн.
З метою стягнення заборгованості за надані послуги 20.04.2007 між ВАТ «АК «Київводоканал»та ТОВ «Торг Лайн Сервіс»укладено договір доручення, згідно умов якого останньому доручено вчиняти будь-які дії, передбаченні чинним законодавством України, направлені на отримання від позивача суми заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення.
В той же час, між ТОВ «Торг Лайн Сервіс»та позивачем 10.05.2007 укладено договір про впорядкування платежів , яким встановлювався порядок розрахунків, вказаних у графіку погашення заборгованості. За умовами договору кошти в межах зазначеного договору сплачуються боржником на рахунок повіреного і не є його власністю, а у подальшому перераховуються на банківський рахунок ВАТ «АТ «Київводоканал».
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного період визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.
Пунктом 4.7 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів , отриманих у межах договорів комісії, поруки, доручення, довічного утримання, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку встановленому цим Законом.
Судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що наслідком сплати позивачем коштів за послуги, фактично надані ВАТ «АТ «Київводоканал»і їх первісне зарахування на рахунок ТОВ «Торг Лайн Сервіс», є збільшення податкового зобов'язання останнього; при цьому податкове зобов'язання ВАТ «АТ «Київводоканал»збільшується за фактом отримання коштів від ТОВ «Торг Лайн Сервіс».
Нормами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надавати покупцю податкову накладну.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Доводи відповідача про те, що в податкових накладних умовою поставки визначено договір про впорядкування платежів від 10,05.2007, обґрунтовано не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки зазначений договір не є самостійним, так як укладений на виконання договору доручення від 20.04.2007, який в свою чергу покликаний на виконання договору від 12.05.1999.
Суд першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку , що недоліки, допущені позивачем при заповненні податкових накладних ( в податкових накладних вказано не договір від 12.05.1999 № 6717/1-12 на поставку послуг з водовідведення та водопостачання, а договір від 10.05.2007 про впорядкування платежів), не є підставою для виключення сум ПДВ, нарахованих в ціні зазначених послуг, з податкового кредиту при фактичній поставці послуг та підтвердження сум ПДВ податковими накладними.
За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
судді: М.І. Костенко
А.О. Рибченко