04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" грудня 2012 р. Справа№ 18/5026/1169/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Коваленко В.С.
за участю представників:
від позивача - Повалій К.В.
від відповідача - Дугіль О.Ю., Костін А.М., Юрченко В.А.
від третьої особи на стороні відповідача 1 - Юхименко С.В.
від третьої особи на стороні відповідача 2 - не з'явилися
від розпорядника майна - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року (суддя Васянович А.В.)
за позовом Одеської залізниці
до Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Вторая грузовая компанія»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс транспорт» Розпорядника майна відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» Звєздічева Максима Олександровича
про стягнення 768 168,18 грн.
Одеська залізниця (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» (далі - відповідач) про стягнення 772 299,37 грн. заборгованості за договором.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2012 року справу передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.08.2012 року справу прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.09.2012 року залучено до розгляду у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Вторая грузовая компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділекс транспорт», Розпорядник майна відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» Звєздічева Максима Олександровича.
Справа розглядалась Господарським судом Черкаської області з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 768 168,18 грн. плати за користування вагонами та збір за зберігання вагонів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Вторая грузовая компанія» на користь Одеської залізниці 768 168,18 грн. заборгованості та 15 363,36 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Первомайський кар'єр «Граніт» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Одеській залізниці у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2012 року.
У судовому засіданні 18.12.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 25.12.2012 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій листів від 20.04.2012 року № 1523 та від 14.05.2012 року № 1775 з доказами направлення зазначених листів на адресу відповідача, вказані листи долучені судом до матеріалів справи.
У судове засідання 25.12.2012 року з'явилися представники позивача, відповідача, третьої особи 1.
Представники третьої особи 2 та розпорядник майна відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» Звєздічев Максим Олександрович у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представників третіх осіб про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників третіх осіб обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 1, встановив наступне.
Правовідносини між Одеською залізницею, Знамянська дирекція залізничних перевезень (залізниця) та Відкритим акціонерним товариством «Первомайський кар'єр «Граніт» (власник колії) на підставі укладеного договору № 3/89 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт».
За умовами укладеного договору експлуатується під'їзна колія, яка належить частково власнику та частково залізниці, що примикає до ділянки колії між стрілками № 11 та № 3 станції Болеславчик Одеської залізниці через стрілку № 3 і яка обслуговується власним локомотивом (п. 1 договору).
Договір укладено терміном на 5 років з 20 вересня 2009 року до 20 вересня 2014 року.
Пунктом 7 договору сторони погодили, що максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 40 вагонів.
17.04.2012 року (60 вагонів) та 27.04.2012 року (59 вагонів) на адресу відповідача надходили порожні на піввагони під навантаження щебеневої продукції на станцію призначення Болеславчик, що підтверджується копіями накладних.
Як зазначено судом першої інстанції з копій наданих накладених вбачається, що власником вагонів є ВАТ «Вторая грузовая компанія», відправником - ТОВ «Ділекс транспорт», одержувачем - ВАТ «Первомайський кар'єр «Граніт».
Предметом позовних вимог по справі є стягнення плати за затримку вагонів та стягнення плати за зберігання вагонів.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав взяті за договором зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року, № 113.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних з огляду на наступне.
За змістом ст. 75 Статуту залізниць України, затвердженою Постановою КМ України, від 06.04.1998 року, № 457 у договорах про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під'їзних колій для потреб залізниці. Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів. Фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається залежно від кількості механізмів.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Правил обслуговування під'їзних колій розмір вантажного немеханізованого фронту визначається кількістю вагонів, які можна поставити уздовж складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або вивантаження. Розміри фронтів та спеціалізація складських площ для однорідних вантажів на під'їзних коліях, які обслуговуються локомотивом залізниці. вказуються в договорі.
Отже, між сторонами по справі існують правовідносини з експлуатації під'їзної колії, врегульовані умовами договору, за яким відповідач прийняв на себе зобов'язання навантажувати та вивантажувати вагони, що подаються позивачем у обсягах не більше 40 вагонів на добу.
Однак, 18.04.2012 року відповідачу із поштового відправлення стало відомо про те, що на станції Бандурка затримано 60 порожніх вагонів, одержувачем яких був відповідач.
Як вбачається із Заявки від 17.04.2012 року про затримку вагонів начальника Знамянівської дирекції залізничних перевезень, підставою для затримки вагонів на станції Бандурка стала зайнятість фронтів та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення Болеславчик.
Далі того ж дня позивачем було складено Акт №1 про затримку вагонів в якому вже зазначено також серед причин затримки вагонів відмову від їх прийняття відповідачем, а також зайнятість фронтів та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення Болеславчик.
17.04.2012 року та 18.04.2012 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення, в якому зазначалося, що вагони було затримано на станції Бандурка, оскільки їх кількість перевищує технічні можливості станції Болеславчик.
Пунктом 18.2. договору сторони погодили, що при затримці власних або орендованих вагонів на станції призначення чи на підходах до неї, що залежить від вантажовласника, нараховується плата в розмірі 50 відсотків від ставки плати за користування вагонами згідно правил перевезень вантажів частина 1 розділ 6 п 15.
Виходячи зі змісту п. 18.2 договору укладеного між позивачем та відповідачем єдиною причиною для нарахування плати за затримку вагонів є наявність вини відповідача, тобто причини затримки повинні залежати від відповідача.
Але рішення посадових осіб позивача, а також начальника Знамянівської дирекції залізничних перевезень ніяк не можна вважати залежними від волі відповідача.
За п.12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Таким чином наявність вини вантажовласника є обов'язковою умовою для нарахування плати.
Відповідно до ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
Проте, позивачем не надано доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийняття вагонів.
Що стосується затримки вагонів на станції Кропивницька 27.04.2012 року, де позивачем було затримано 59 порожніх вагонів колегія вважає зазначити наступне.
Для того, щоб перешкодити у подальшому затримці вагонів на ст. Болеславчик та на її під'їзних путях відповідач листом від 19.04.2012 року повідомив позивача, про те, що на під'їзний шлях ВАТ Первомайський кар'єр «Граніт» неможливо прийняти більше 60 вагонів, на підставі чого підприємство відмовляється від подачі вагонів Російської Федерації з 19.04.2012 року по 30.04.2012 року.
Не зважаючи на зазначене повідомлення відповідача позивачем в подальшому, а саме 27.04.2012 року, здійснювалось скерування йому порожніх вагонів.
Тож 27.04.2012 року за проханням В.О. Зіньковської Л.П. (лист від 27.04.2012 року №14) та за Заявкою від 27.04.2012 року про затримку вагонів начальника Знам'янівської дирекції залізничних перевезень на підставі зайнятості фронтів та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення Болеславчик було затримано 59 порожніх вагонів на ст. Кропивницька.
У внутрішніх документах позивача (телеграмах, заявках та листах між станціями; зазначається єдина причина затримки вагонів - технічна спроможність станції та накопичення вагонів на станції призначення Болеславчик.
За п.12 Правил користування вагонами і контейнерами причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Така ж сама причина зазначена і у акті про затримку вагонів №2 від 27.04.2012 року вагони затримано через зайнятість фронтів та відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення Болеславчик.
І тільки у Наказі № 8 про затримку вагонів у шаблоні тексту, який явно не демонструє суті кожної конкретної ситуації, вказано про відмову від вагонів.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи що призвело до неправильного висновку про наявність вини відповідача.
Не може на думку колегії суддів вважатись належним доказом та підставою для, нарахування плати надані позивачем акти про затримку вагонів. Оскільки у розумінні п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниці України, п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 3 Правила складання актів підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути лише акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.
Закінчення нарахування позивачем плати відповідно до п. 18.2 договору - подачі вагонів відповідачу - через наявність вільних колій на ст. Болеславчик» (акт№10 від 15.05.2012 року.)
У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції прийняв як час закінчення затримки вагонів на станції Бандурка - 14.05.2012 року на підставі Наказу № 246 та на станції Кропивницька - 16.05.2012 року на підставі Наказу № 276.
Тобто знову як і початок нарахування зазначеної плати так і її кінець цілком залежать від волі позивача і ніяк не пов'язані із волевиявленням відповідача. Тому що якщо б відповідач дійсно відмовився від прийняття вагонів то дією яка б скасовувала таку відмову могло бути тільки прийняття таких вагонів, але ніякого документа підтверджуючого волю відповідача на відмову або на прийняття вагонів не надано а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції також не було надано оцінку строку протягом якого вагони простояли та причинам його тривалості. Адже протягом квітня та травня 2012 року відповідач безперервно подавав заявки на вагони та отримував їх від позивача, що безперечно свідчить про наявність вільних під'їзних колій.
Згідно п.2.2. Правил перевезень вантажів з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тонах.
Згідно п.2.3. Правил перевезень вантажів планування перевезень вантажів у власних або орендованих вагонах здійснюється відправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно від того, належать ці вагони відправникові, одержувачу чи оператору. Замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах, що не належать відправнику, погоджуються з власником вагонів.
Відповідачем в квітні місяці здійснювалось замовлення на перевезення вантажів вагонами, що належать Укрзалізниці, а також орендованими вагонами, шляхом подачі заявки через електронні носії.
Окремих замовлень на перевезення вантажів орендованими вагонами відповідачем не здійснювалось. Внаслідок чого, позивачем в квітні 2012 року щоденно надавались відповідачу вагони Укрзалізниці, з максимальною кількістю вагонів у кожній партії, яку мав можливість відповідач відповідно до положень договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, навантажити та повернути позивачу для подальшого скерування одержувачу вантажу.
Судовою колегією встановлено, існування будь - яких замовлень на подачу у зазначену кількість вагонів третіми особам, що не заявляли самостійних вимог відповідачу.
Також суд першої інстанції не врахував, що між відповідачем та третіми особами взагалі не існує договірних відносин.
Зокрема, суд першої інстанції посилається на неможливість відповідача переадресувати затримані вагони відправнику.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким твердженням, оскільки відповідно до п. 14 правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 512 якщо залізниця не має можливості видати вантаж, то за вказівкою відправника (безпосередньо або через експедитора) вона переадресовує його на іншу станцію призначення, іншому одержувачу або повертає його відправнику.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не міг видати відповідачу порожні вагони (вантаж) по причині не прийняття його станцією Болеславчик.
Крім того, відповідач без вказівки відправника ТОВ «ДІлекс транспорт» не міг здійснити його пере адресацію.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 року підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з її задоволенням покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при поданні апеляційної скарги платіжним дорученням № 5371 від 30.10.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 7 723,00 грн.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до підпунктів 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року складає 1073 грн.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду, предмет позову якого є вимоги майнового характеру - стягнення 772 299,37 грн.
З наведеного вище, вбачається, що Кабінет Міністрів України та Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Промислово - фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» мали сплатити судовий збір за подання апеляційних скарг у розмірі 32 190,00 грн.
Проте, відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 7 723,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.
Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, зайво сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 41,32 грн. підлягає поверненню Відкритому акціонерному товариству «Первомайський кар'єр «Граніт».
Керуючись ст. ст. ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» задовольнити.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2012 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Одеської залізниці (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ідентифікаційний код 01071315, р/р 26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес-банк», МФО 328801) на користь Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» (м. Черкаси, вул. М. Красовського, 8, ідентифікаційний код 00292356) 7 681,68 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят одну гривню 68 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
Повернути Відкритому акціонерному товариству «Первомайський кар'єр «Граніт» (м. Черкаси, вул. М. Красовського, 8, ідентифікаційний код 00292356) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 41,32 грн. (сорок одну гривню 32 коп.), що перерахований платіжним дорученням № 5371 від 30.10.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 5371 від 30.10.2012 року залишити в матеріалах справи №18/5026/1169/2012.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
Матеріали справи № 18/5026/1169/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.