Справа № 2а/1770/3600/2012
29 листопада 2012 року 16год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Олійник Т.А.
відповідача: представник Троянчук Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ТОВ "Грандмайстер"
до Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДМАЙСТЕР» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби податкові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001332342, № 0001342342 від 20.03.2012 року.
Позивач вказує на ту обставину, що Відповідач на підставі акту від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.09.2011 року виніс податкове повідомлення-рішення № 0001332342 від 20.03.2012 року яким Позивачу збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «Податок на прибуток» на 622 274,00 грн., а саме 497 819,00 грн. за основним платежем та 124 455,00 грн. штрафна санкція.
При винесенні даного повідомлення-рішення Відповідач посилається на ту обставину, що перевіркою було встановлено порушення п.5.1, п.5,2, п. 5.3, п. п. 5.2.1, абз. 4 п. п. 5.3.9, ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334\94-ВР (ред. від 22.05.97 р. № 287\96-ВР зі змінами та доповненнями ).
На підставі вищезгаданого акту Відповідачем також було винесене ще одне податкове повідомлення-рішення № 0001342342 від 20.03.2012 року яким Позивачу збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на 497 813,00 грн., а саме 398 250,00 грн. за основним платежем та 99 563,00 грн. штрафна санкція.
При винесенні даного повідомлення-рішення Відповідач посилається на ту обставину, що перевіркою було встановлено порушення п. п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168\97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).
З висновками даного акту Позивач не погодився, про що вказав в запереченні до акту.
Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій Позивача та ТОВ «Прайм-Дівелопмент», ФОП ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 56 ПКУ Позивач оскаржував в адміністративному порядку дані податкові повідомлення-рішення, але скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
В позові ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» зазначає, що Відповідач безпідставно зазначив в акті перевірки від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872, а в подальшому й взяв за основу при винесені податкового повідомлення-рішення № 0001332342 від 20.03.2012 ту обставину, що ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» віднесло до складу валових витрат нібито витрати по безтоварних операціях з ТОВ «Прайм-Дівелопмент» на суму 487 036, 00 грн., у тому числі в 3 кварталі 2009 р. на суму 305 883,00 грн., в 4 кварталі 2009 р. на суму 181 653,00 грн. Свої висновки, щодо операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів (переходу права власності на товари) від ТОВ «Прайм-Дівелопмент» до ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» відповідач ґрунтує на тому, що вищезгадані операції не здійснювалися у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних при проведені виїмки оригіналів первинних документів працівниками УБОЗ УМВС України в Рівненській області.
Відсутність у Позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальникам відповідних товарів відповідно до господарських операцій які відбулись, реальність характеру яких, підтверджено видатковими, податковими накладними.
Також як зазначив Відповідач в акті перевірки й взяв за основу при винесені податкового повідомлення-рішення № 0001332342 від 20.03.2012 ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» віднесло до складу валових витрат нібито витрати по не проведених операціях між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» й таким чином завищено валові витрати за 2009 рік на суму 1 504 239, 00 грн. у тому числі в 1 кварталі 2009 р. на суму 13 822,00 грн., в 2 кварталі 2009 р. на суму 416 667,00 грн., в 3 кварталі 2009 р. на суму 1 073 750,00 грн.
Свої висновки стосовно фінансово-господарських взаємин між ФОП ОСОБА_3 та Позивачем Відповідач обґрунтовує тим, що Договір №01\15 влаштування мереж водопостачання та каналізації від 01.01.2009 року укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» здійсненний без мети настання реальних наслідків і є нікчемним й на тому, що ФОП ОСОБА_3 не відобразив у податковому обліку та не включив до податкових зобов'язань по операціях з ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», хоча розрахунки з ФОП ОСОБА_3 пройшли у безготівковій формі й Позивачем для перевірки на підтвердження всіх операцій були надані всі необхідні документи.
Роботи по Договору №01\15 від 01.01.2009 року, що укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з влаштування мереж водопостачання та каналізації, вентиляції, кондиціювання, опалення в ТЦ «NOVUS» по вул. Гагаріна, 26 в м. Рівне виконано, що підтверджується Актами приймання-передачі робіт.
Норми чинного законодавства встановлюють презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Зважаючи на це, лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину.
Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Відповідач безпідставно зазначив в акті перевірки 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872, а в подальшому й взяв за основу при винесені податкового повідомлення-рішення № 0001342342 від 20.03.2012 ту обставину, що ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаєминах з ТОВ «Прайм-Дівелопмент» на загальну суму 97 407,00 грн. та ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 300 842,00 грн.
Позивач зазначає в позові, що Відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування суб'єктом господарювання - платником ПДВ податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних, складених у відповідності до вимог законодавства.
Як вбачається з самого акта перевірки 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не було встановлено, а наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з наведених у ньому підстав, просила задовольнити повністю. Додатково пояснила, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Прайм-Дівелопмент» та ФОП ОСОБА_3 підтверджені первинними бухгалтерськими документами, податковий кредит сформований відповідно до приписів податкового законодавства, а доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів та безтоварності операцій не відповідають нормам матеріального закону.
Відповідач позов не визнав, письмових заперечень не подав.
Представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 р. по 31.09.2011 якою встановлено порушення пп. п.5.1, п.5,2, п. 5.3, п. п. 5.2.1, абз. 4 п. п. 5.3.9, ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки складено акт від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 в якому зазначено, що Товариство віднесло до складу валових витрат витрати операціях з ТОВ «Прайм-Дівелопмент» на суму 487 036, 00 грн., у тому числі в 3 кварталі 2009 р. на суму 305 883,00 грн., в 4 кварталі 2009 р. на суму 181 653,00 грн. та між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» й таким чином завищено валові витрати за 2009 рік на суму 1 504 239, 00 грн. у тому числі в 1 кварталі 2009 р. на суму 13 822,00 грн., в 2 кварталі 2009 р. на суму 416 667,00 грн., в 3 кварталі 2009 р. на суму 1 073 750,00 грн.
Державною податковою інспекцією у м. Рівне на підставі акта перевірки від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001332342 від 20.03.2012 року яким, ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «Податок на прибуток» на 622 274,00 грн., що складається з 497 819,00 грн. за основним платежем та 124 455,00 грн. розмір штрафної санкції та повідомлення-рішення № 0001342342 від 20.03.2012 року яким Товариству збільшено суму податкових зобов'язань за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на 497 813,00 грн., що складається з 398 250,00 грн. за основним платежем та 99 563,00 грн. розмір штрафної санкції.
З акта перевірки та пояснень представника відповідача в ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень становили висновки ДПІ у м. Рівне, викладені в акті перевірки від 03.03.2012 року за № 2\22-100\35658872 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 р. по 31.09.2011 р.".
Відповідач вказує, що висновки про безтоварність операцій, щодо операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів (переходу права власності на товари) від ТОВ «Прайм-Дівелопмент» до ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» відповідач обґрунтовує тим, що вищезгадані операції не здійснювалися у зв'язку з відсутністю всіх оригіналів первинних документів які були вилучені працівниками УБОЗ УМВС України в Рівненській області при проведенні виїмки, а у контрагента Позивача ФОП ОСОБА_3 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно частини 1,5 ст.203, п.1,2 т.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», є нікчемними.
Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали встановленню фактичні обставини щодо реальності руху активів, достовірності бухгалтерського обліку позивача, підставності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Прайм-Дівелопмент» .
Судом встановлено, що позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір №01\15 про влаштування мереж водопостачання та каналізації від 01.01.2009 року.
Реальність виконання робіт по договору підтверджується як необхідними первинними бухгалтерськими документами, актами виконаних робіт так і документами, Роботи по Договору №01\15 від 01.01.2009 року укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з влаштування мереж водопостачання та каналізації, вентиляції, кондиціювання, опалення в ТЦ «NOVUS» по вул. Гагаріна, 26 в м. Рівне виконано, що підтверджується Актами приймання-передачі робіт та введенням в експлуатацію об'єкту на якому проводилися роботи. Оплата підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку по руху коштів на рахунку Позивача та прибутково-касовими ордерами. Позивачем при проведенні перевірки на підтвердження всіх операцій були надані всі необхідні документи, що підтверджується й самим актом перевірки.
Судом встановлено, що позивачем придбано у ТОВ «Прайм-Дівелопмент» ТМЦ на загальну суму 487 036, 00 грн.. Оплата товару підтверджується виписками банку про рух коштів на рахунку ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР», а рух товару - видатковими, податковими накладними, використання товару підтверджено актом вводу в експлуатацію об'єктів при спорудженні яких використані отримані від контрагентів товари. Суд зауважує, що специфіка та складові характеристики споруджених об'єктів (інженерні системи комунікацій водопостачання, вентиляції, тощо) системи узгоджуються з номенклатурою ТМЦ отриманих позивачем товарами ( насоси, вентиляційні системи тощо). У позивача наявні відповідні ліцензії на проведення будівельних та монтажних робіт, експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки. Вказані ліцензії досліджені судом в ході судового розгляду справи.
Отримані ТОВ «Грандмайстер» від контрагента ТОВ «Прайм-Дівелопмент» ТМЦ оприбутковані, що підтверджується картками рахунків бухгалтерського обліку та використано в господарській діяльності з метою отримання позивачем прибутку, що підтверджується податковими деклараціями, які позивачем податні до ДПІ у м.Рівне.
Вартість оплачених товарів та робіт включено позивачем до складу валових витрат, та до податкового кредиту.
Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, у їх відповідності приписам закону, суд враховує наступне.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо твердження відповідача про те, що товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН відповідно до чинного законодавства є обов'язковою до застосування для обліку транспортної роботи, проте не є документом суворої звітності, і не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а тому відповідачем безпідставно вказано на безтоварність операцій в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.
Так, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а отже, відсутність ТТН не є порушенням Закону про прибуток при формуванні валових витрат.
Як випливає з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.
Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягати до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів.
ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Крім того, слід мати на увазі, що наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким затверджена форма ТТН і встановлена обов'язковість її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, а отже, його можна рахувати таким, що не набув чинності.
Крім того, центральним податковим органом не видавалися обов'язкові для виконання платниками податків акти щодо підтвердження в податковому обліку факту отримання автотранспортних послуг ТТН. З урахуванням цього, вимоги податкового органу щодо обов'язковості наявності ТТН є необґрунтованими.
Пунктом 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4. ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Пунктом 198.1 ст.198 ПК вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п.198.2 ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).
Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.
Судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Прайм-Дівелопмент», використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується податковими та видатковими накладними оплата проводилась в безготівковій формі.
Таким чином, з досліджених судом документів підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також використання придбаних у ТОВ «Прайм-Дівелопмент» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача та отримання від такого використання доходу.
Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з ФОП ОСОБА_3 без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3, визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.
На момент вчинення господарських операцій, контрагентів позивача - ТОВ «Прайм-Дівелопмент» та ФОП ОСОБА_3, було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.
За таких обставин покупець - ТОВ "ГРАНДМАЙСТЕР" не може нести відповідальність ні за несплату будь-яких податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Посилання відповідача на матеріали досудового слідства відносно посадових осіб ТОВ «Прайм-Дівелопмент» , судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 58.4. ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.
Встановлено, що кримінальна справа № 51/323-11 за ст. 205, 209 КК України в порядку ст. 232 КПК України скерована до Рівненського міського суду і по справі триває судовий розгляд. Дана справа порушена відносно посадових осіб ТОВ «Прайм-Дівелопмент». Крім того, станом на час винесення акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем, у даній справі вирок суду відсутній, обставини, які б підтверджували незаконну діяльність між ТОВ «Прайм-Дівелопмент» та позивачем судом не встановлені. Крім того, зі змісту постанови про притягнення як обвинуваченого посадової особи ТОВ «Прайм-Дівелопмент» вбачається що операції ТОВ «Прайм-Дівелопмент» з позивачем не були предметом перевірки та доказування в кримінальній справі, тому, відповідно, і не входили в обсяг обвинувачення.
Доводи та висновки відповідача, викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Прайм-Дівелопмент», на думку суду, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами постановою слідчих органів чи вироком суду, що набрав законної сили. Таких вироків чи постанов відповідачем суду не надано.
Натомість, судом досліджено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 5 квітня 2012 року, затвердженої першим заступником начальника ДПІ у м.Рівне - начальником відділу податкової міліції відповідно до якої в порушенні кримінальної справи відносно директора ТзОВ "ГРАНДМАЙСТЕР" та головного бухгалтера відмовлено згідно ст. 6 п. 2 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ст. 212 КК України.
Доводи та висновки відповідача стосовно розбіжності даних, що виникли внаслідок неподання податкової декларації з ПДВ контрагентами Позивача, не може свідчити про порушення податкового законодавства ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР»
Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних (ВАСУ в ухвалі у справі №К-8633/07).
Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Однією з підстав винесення податкових повідомлень-рішень в контексті формування податкового кредиту є відсутність контрагента за місцем знаходження та порушення щодо контрагентів позивача кримінальних справ.
У постанові ВАСУ у справі №К-8850/07 зазначається, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами та проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за дії порушника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом (як-то відсутність за місцезнаходженням, порушення порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку) суд вважає неправомірним.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини». Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року в справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.
На вимогу суду подати додаткові докази, що могли б вказувати на обставини щодо безтоварності згадуваних операцій, представник відповідача жодним чином не відреагував, доказів суду не надав.
Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Главою 8 ПК України визначено порядок проведення перевірок та оформлення їх результатів.
Так, у п. 86.1 ст. 86 ПК України зазначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п. 86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.
Визначення суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів передбачено главою 4 ПК України, зокрема у п. 54.3 ст. 54 зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Таким чином, із аналізу норм ПК України вбачається, що при визначенні сум грошового зобов'язання або штрафу контролюючим органом на підставі акту перевірки виноситься податкове повідомлення-рішення, але із цього загального правила є виключення, передбачене п. 86.9 ст. 86 ПК України із якого вбачається, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили вироком суду в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.09.2011 року була призначена Рівненським міським судом постановою від 19 грудня 2011 року на підставі подання відділу податкової міліції ДПІ у м.Рівне про призначення позапланової виїзної документальної перевірки в рамках оперативно розшукових заходів по справі № 17-000-007/11 по факту умисного ухилення від сплати податків шляхом неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат.
Зазначена перевірка була проведена інспекторами відповідача, як вказано в акті перевірки, на підставі направлень виданих відповідно до постанови Рівненського міського суду, з 14 лютого по 27 лютого 2012 року. За результатами перевірки був складений акт від 03.03.2012 року. В подальшому на підставі вказаних актів позивачу були донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток та винесені податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що вказані перевірки дійсно були проведені на підприємстві позивача у зв'язку здійсненням оперативно розшукових заходів та дослідчої перевірки ланцюгів постачання товарі в і послуг контрагентів які мали взаємовідносини з ТОВ «ГРАНДМАЙСТЕР». За наслідками дослідчої перевірки ВПМ ДПІ у м.Рівне 5 квітня 2012 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, затвердженої першим заступником начальника ДПІ у м.Рівне - начальником відділу податкової міліції відповідно до якої в порушенні кримінальної справи відносно директора ТзОВ "ГРАНДМАЙСТЕР" та головного бухгалтера відмовлено згідно ст. 6 п. 2 КПК України в зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ст. 212 КК України. Таким чином на момент складання податкових повідомлень рішень ще не були завершені заходи в порядку кримінально процесуального законодавства та не було прийняте остаточне процесуальне рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Таким чином, проаналізувавши положення податкового законодавства та відповідні їм спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що оскільки перевірка була призначена та проведена відповідно до кримінально-процесуального законодавства, то з огляду на положення п. 86.9 ст. 86 ПК України відповідач не мав права складати податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням суду. У такому разі матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової інспекції повинні були бути спрямовані правоохоронному органу, що призначив перевірку. Доказів наявності рішення суду в справі № 17-000-007/11 в межах якої Рівненським міським судом був наданий дозвіл на проведення позапланової перевірки, відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень
Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.
Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі у вигляді судового збору згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001332342 та №0001342342 від 20.03.2012 року Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби.
Присудити на користь позивача ТОВ "Грандмайстер" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1748 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.