28 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3991/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі судового засідання Шаблій Т.П.,
за участю представника позивача Лояніч О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
Управління Пенсійного фонду України у Луцькому районі Волинської області (УПФУ в Луцькому районі) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 486,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в порушення пункту 6 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, чинній на час виникнення правовідносин) не сплачувала в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. За відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 3 486,14 грн. Вимога про сплату боргу в сумі 3 486,14 грн., вручена відповідачу, залишена без задоволення. З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3 486,14 грн.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнала. В обґрунтування заперечення вказала, що перебувала на обліку в УПФУ у м. Луцьку до 01 вересня 2011 року. Після зміни реєстрації перебуває на обліку в УПФУ Луцького району. До УПФУ в м. Луцьку подала звіт про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, у якому помилково визначено суму внесків, що підлягає до сплати, 3 538,80 грн. Звіт на суму внесків 172,70 грн., що становить 33,2% від суми прибутку за рік (520,19 грн.), інспектор не прийняла. А тому виправлений звіт до УПФУ в м. Луцьку надіслано рекомендованим порядком. За 2010 рік до Пенсійного фонду сплачено внески у сумі 212,88 грн. (переплата становить 40,18 грн.).
Відповідач вказує, що повідомлення про заборгованість від УПФУ в м. Луцьку не отримувала. Про наявність заборгованості стало відомо лише після переведення на облік до УПФУ Луцького району. У зв'язку із цим неодноразово зверталася із заявами про перегляд заборгованості, однак відповідь від органів Пенсійного фонду не надходила. Відповідач вважає, що заборгованість перед Пенсійним фондом за 2010 рік у сумі 3 486,14 грн. у неї відсутня.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач не прибула, у письмовому клопотанні від 20 грудня 2012 року розгляд справи просила здійснювати за її відсутності (а.с.45).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 05 квітня 1995 року (а.с.12). З 01 вересня 2011 року вона перебуває на обліку в УПФУ в Луцькому районі як платник єдиного внеску, до цього часу перебувала на обліку в УПФУ в м. Луцьку (а.с.11). Згідно з актом прийому-передачі залишків по особовому рахунку страхувальника ОСОБА_2 зі сплати страхових внесків (а.с.7-9) за відповідачем рахується заборгованість за 2010 рік у сумі 3 486,14 грн.
Відносини між органами Пенсійного фонду та відповідачем у 2010 році щодо порядку обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування були врегульовані Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01 січня 2011 року).
Згідно із пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 даного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частин першої, шостої, дванадцятої статті 20 цього ж Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною другою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. При цьому, згідно із частиною п'ятнадцятою статті 106 цього ж Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, тобто запроваджено інший порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійного.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
З аналізу наведених нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що до правовідносин щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній до 01 січня 2011 року, а за органами Пенсійного фонду України зберігається право звернення до суду з позовними вимогами про її стягнення.
Судом встановлено, що 29 березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала до УПФУ в м. Луцьку звіт (додаток 5) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік (а.с.21-22). У таблиці 1 «Нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності» ОСОБА_2 вказала суму чистого доходу (прибутку), заявлену у податковій декларації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності та суму доходу, на яку нараховуються внески з урахуванням максимальної величини за 2010 рік, 10 659,00 грн. (графи 2, 4). Позивачем як страхувальником розраховано суму внесків, яка підлягає до сплати, шляхом добутку суми доходу, на яку нараховуються внески з урахуванням максимальної величини, на 33,2 %, що становить 3 538,80 грн.
12 травня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ в м. Луцьку із заявою, у якій просила анулювати звіт за 2010 рік, поданий 29 березня 2011 року помилково, а прийняти інший звіт за 2010 рік (а.с.39). 28 липня 2011 року УПФУ в м. Луцьку зареєстровано ще одну заяву ОСОБА_2, у якій вона просила звіт за 2010 рік, завізований інспектором, не брати до уваги, а враховувати звіт, надісланий 18 березня 2011 року поштою (а.с.26). Відповідачем надано суду копію фіскального чека від 18 березня 2011 року про надіслання ОДПІ рекомендованого відправлення (а.с.25) та звіт (додаток 5) про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік від 18 березня 2011 року, у якому зазначено суму чистого доходу, заявлену в податковій декларації, 520,19 грн., та суму нарахованого внеску (33,2 %) - 172,70 грн. (а.с.19-20). У податковій декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року (річній), що була зареєстровано в Луцькій об'єднаній державній податковій службі (далі - Луцька ОДПІ) 11 січня 2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 також вказала суму чистого доходу 520,19 грн. (а.с.23).
Порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб і суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, набутий страховий стаж (далі - звіт) до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду) та його форму визначено в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України Постанова правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.2, 2.8, 2.12 Порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливу систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які нараховують страхові внески на суми доходу (прибутку) від підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до цього Порядку за себе та членів сім'ї і таблицею 4 додатка 5 до цього Порядку за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності.
За правилами пункту 3.3 Порядку відповідальна особа органу Пенсійного фонду, яка приймає звіт від страхувальника, реєструє його та проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати реєстрації та обов'язково засвідчує власним підписом із зазначенням прізвища та ініціалів. Розписка про одержання звіту заповнюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання звіту завіряється печаткою для довідок відповідальною особою органу Пенсійного фонду та повертається страхувальнику.
Згідно з пунктами 2.15, 2.18 Порядку у разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до кінцевого терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу Пенсійного фонду за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком. Звіт до органів Пенсійного фонду формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про можливість страхувальнику - фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності у разі виявлення помилки у звіті повторно сформувати та подати звіт до органу Пенсійного фонду за місцем взяття на облік, однак таке право обмежене строком - до кінцевого терміну подання цього звіту, тобто, до 01 квітня року, наступного за звітним періодом.
Надані відповідачем докази свідчать, що відповідач не дотрималася встановленого порядку подання звіту до органів Пенсійного фонду у зв'язку із виявленням помилки. Так заяву про надіслання нового звіту за 2010 рік подано лише 12 травня 2011 року, тобто, не до 01 квітня 2011 року - граничного строку подання звіту, а вже після цієї дати. Разом з тим, суд зауважує, що копія фіскального чека від 18 березня 2011 року не є доказом надіслання рекомендованим порядком паперової форми звіту за 2010 рік УПФУ в м. Луцьку, оскільки вказує про направлення рекомендованої кореспонденції Луцькій ОДПІ (а.с.25).
Відповідач також не надала доказів сплати внесків у сумі 212,88 грн., як про це вона стверджує у письмовому запереченні проти позову (а.с.18). З облікової картки особового рахунку фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (за платежем 32% від чистого доходу) слідує, що ОСОБА_2 було сплачено 52,65 грн.; недоїмка становить 3 486,14 грн. за звітом, зареєстрованим в УПФУ в м. Луцьку 29 березня 2010 року (додаток 5, таблиця 1) із сумою страхових внесків 3 538,79 грн. (а.с.36-37).
Оскільки відповідач як страхувальник страхові внески, нараховані за 2010 рік, до 21 квітня 2011 року відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не сплатила в обсязі, визначеному нею у звіті, що поданий у встановлений строк - 29 березня 2011 року, то своєчасно несплачена сума страхових внесків (3 486,14 грн.) за правилами частини другої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважається простроченою заборгованістю.
Згідно з частиною третьою статті 106 вказаного вище Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Судом встановлено, що у зв'язку із наявністю простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків за 2010 рік у сумі 3 486,14 грн. 06 травня 2011 року УПФУ в м. Луцьку сформовано вимогу № 554-У про сплату недоїмки (а.с.10). Вимога одержана ОСОБА_2 26 липня 2011 року, отже, протягом десяти робочих днів - до 09 серпня 2011 року включно - відповідач була зобов'язана сплатити суму недоїмки, зазначену у вимозі, або у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі, узгодити її з УПФУ в м. Луцьку в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із УПФУ у м. Луцьку - мала право оскаржити вимогу в судовому порядку.
Відповідач доказів узгодження вимоги від 06 травня 2011 року № 554-У не надала, як і оскарження її в судовому порядку. Разом з тим, листом від 04 травня 2012 року № 3325/03-26 (а.с.35) УПФУ в м. Луцьку на запит УПФУ Луцького району від 24 квітня 2012 року № 2102/02-16 (а.с.34) повідомлено, що заяви про узгодження, повідомлення про оскарження вимоги від ОСОБА_2 не надходили.
06 березня 2012 року УПФУ в Луцькому районі сформовано нову вимогу № Ф-141 про загальну суму боргу станом на 01 березня 2012 року у сумі 3 468,14 грн.; вимогу відповідач отримала 27 березня 2012 року (а.с.38-39). 03 квітня 2012 року до УПФУ Луцького району надійшла заява ОСОБА_2 від 27 березня 2012 року, в якій повідомлено про подання до УПФУ в м. Луцьку коригуючого звіту за 2010 рік на суму платежу 212,88 грн. внесків (а.с.31). 08 травня 2012 року № 2278/06-10-36 УПФУ в Луцькому районі за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 підтверджено наявність у неї заборгованості у сумі 3 486,14 грн., яку запропоновано погасити (а.с.28). Доказів оскарження чи скасування вимоги від 06 березня 2012 року № Ф-141 у судовому порядку відповідач не надала.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 486,14 грн., яка вважається узгодженою, однак не сплаченою, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у вказаному розмірі підлягають задоволенню.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3 486,14 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят шість грн. 14 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк