Справа № 2609/27986/12
2-а-1186/12
21 грудня 2012 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Прокопчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС взводу № 5 роти ДПС Державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарних постів при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області Саманя Бориса Володимировича про визнання дій неправомірними, визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення неправомірною та її скасування, закриття провадження в справі,
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до старшого інспектора ДПС взводу № 5 роти ДПС Державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарних постів при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області Саманя Б.В. про визнання дій неправомірними, визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення неправомірною та її скасування, закриття провадження в справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 07 листопада 2012 року щодо нього інспектором ДПС Саманєм Б.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення його до відповідальності за перевищення швидкості руху, яка вимірювалась вимірювачем швидкості «Візир»№ 0812483. У постанові зазначено, що він рухався зі швидкістю 132 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 42 км/год. Зазначеною постановою на нього накладено адміністративний штраф у розмірі 340 гривень.
Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.
Просить суд визнати дії інспектора ДПС неправомірними, визнати постанову в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення ним правил дорожнього руху -перевищення швидкості неправомірною та скасувати її, а справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилвся, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 10).
Інспектор ДПС взводу № 5 роти ДПС Державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарних постів при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області Самань Б.В. направив до суду заперечення на позов (а.с. 12-14). Зазначає, що швидкість автомобіля позивача вимірювалась приладом «Візир»№ 0812483, який згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 17 листопада 2011 року відповідає вимогам експлуатаційної документації і при діапазоні вимірювання швидкості від 20 до 250 км/год. границі абсолютної похибки в стаціонарному режимі становлять 1 км/год., а в патрульному режимі -2 км/год.
Згідно довідки дорожньо-ремонтного пункту № 5, який обслуговує автодорогу Бориспіль-Дніпропетровськ, ці дорога відноситься до категорії доріг, де згідно з п. 12.6 ПДР України максимальна швидкість встановлена не більше 90 км/год.
Вказує, що 07 листопада 2012 року зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1, який рухався на автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ з перевищенням швидкості на 42 км/год., чим порушив п. 12.6 ПДР України. На підставі статей 254, 255 КпАП України він склав відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним ч. 1 ст. 122 КпАП України. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, він виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за перевищення швидкості руху у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Просить суд відмовити у задоволенні позову. Також, просить у зв'язку із завантаженістю по службі розглядати справу у його відсутність.
Суд за згодою позивача ухвалив проводити судове засідання без участі відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 07 листопада 2012 року інспектором ДПС Саманєм Б.В. складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 6) та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та накладено штраф у розмірі 340 гривень (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 рухався на 57 км а/д Бориспіль-Дніпропетровськ зі швидкістю 132 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 42 км/год.
Позивач як на підставу для задоволення позову посилається лише на свої пояснення, будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог він суду не надав.
Викладені позивачем обставини, що не підтверджені належними доказами, не свідчать про відсутність в його діях порушень Правил дорожнього руху України.
Відповідач на спростування вимог позивача направив до суду свої заперечення та письмові докази, які спростовують доводи позивача.
Так, згідно з свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/2529756 чинного до 17 листопада 2012 року вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписуючий «ВИЗИР»№ 082483 визнано придатним до застосування (а.с. 17).
Також, з письмових пояснень відповідача вбачається, що він 07 листопада 2012 року зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1, який рухався на автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ з перевищенням швидкості на 42 км/год., чим порушив п. 12.6 ПДР України. На підставі статей 254-256 КпАП України він склав відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за порушення ним ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Інспектор, виконуючи свої службові повноваження, здійснював патрулювання зазначеної ділянки дороги.
Зупинка автомобіля відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.
З огляду на наведене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.
Керуючись статтями 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: