Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/12119/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Івановій К.Б.
за участю представника позивача - Кузнецової О.М. - згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам у розмірі 3 211,40 грн.,
14.09.2012 року управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області звернулося до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області в якості платника страхових внесків. Загальна сума витрат управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, яка складається з виплаченої наукової пенсії особам, які працюють на підприємстві за період з 01 травня 2012 року по 01 вересня 2012 року становить 3 211,40 грн. Вказана заборгованість підтверджується розрахунками суми витрат пенсій науковим працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», призначеної відповідно із Законом України «Про науку і науково-технічну діяльність». На підставі зазначеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» є правонаступником «Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» відповідно до установчого договору про створення і діяльність ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат», перереєстрованого в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 02.04.2002 року.
Відповідно до статуту «Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат», створеного у 1992 році та рішення виконкому Ялтинської міської ради народних депутатів від 13.11.1992р. № 799(3) зареєстровано Лікувально-оздоровчий комплекс «Марат», реєстраційний номер 75, основним видом діяльності якого є забезпечення санаторно-курортного лікування органів дихання не туберкульозного характеру та відпочинок працюючих, згідно із законодавством.
Як вбачається із статуту Лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» та заяви директора про реєстрацію юридичної особи ЛОК «Марат», останній створений шляхом перетворення на базі основних та оборотних засобів колишнього санаторію «Марат».
ОСОБА_2, згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат», як працівнику підприємства, з 23 квітня 1970 року по 02 січня 1984 року займав посаду головного лікаря санаторія «Марат», що відповідно галузі науки, за якою присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.
ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» як правонаступник санаторію «Марат», в якому працював ОСОБА_2 з 1970 року до 1984 року, визначений платником різниці між пенсією, призначеної ОСОБА_2, відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та пенсією за віком, визначеної Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області зроблено розрахунок заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про науково і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів по ТОВ «Лікувальний заклад «Марат» за період з 01 травня 2012 року по 01 вересня 2012 року, яка складає 3 211,40 грн.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
Позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Науковим працівникам пенсії призначаються, згідно статті 24 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність» (надалі - Закон).
В абзаці дев'ятому статті 1 зазначеного Закону визначено, що науковий працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.
Дія статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно акредитації, що діють відповідно до Закону України «Про вищу освіту», міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР. Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою статті 24 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність».
У відповідності до статті 24 вказаного Закону, різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.
Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.
Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.
Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.
Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
На адресу відповідача управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області були надіслані повідомлення про суму витрат, що становлять різницю між сумою, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, які були отриманні відповідачем (а.с. 40,41).
З урахуванням норм статті 24 Закону різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.
Крім того як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2012 року у справі № 2а-2123/12/0170/11 у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний заклад «Марат» до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Ар Крим про скасування розпорядження відмовлено у повному обсязі, тобто встановлено правомірність розпорядження № 118611 від 26.07.2007 року управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Ар Крим щодо призначення пенсії ОСОБА_2 згідно із Законом України «Про науково і науково-технічну діяльність». Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2012 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2012 залишено без змін, вказане судове рішення набрало законної сили.
За приписами частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41- 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам у розмірі 3 211,40 грн., - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» (ЄДРПОУ 02650794) на користь управління пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (ЄДРПОУ 21970814 розрахунковий рахунок 256043012016, в ДОД «ДОБУ» МФО 335106) суму витрат на виплату пенсій за період з 01 травня 2012 року по 01 вересня 2012 року у розмірі 3 211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24 грудня 2012 року у присутності представника позивача.
Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Скріпнік А.І.