01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" грудня 2012 р. Справа № 2/116-12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово -фінансова група «Нафтахім», м. Київ,
до відповідача приватного акціонерного товариства «Росава», м. Біла Церква Київської області,
про стягнення 1 020 841,41 грн.
Суддя О.В. Конюх;
з участю представників сторін:
від позивача: Трохлюк Н.В., уповноважена, довіреність від 06.11.2012р.;
від відповідача: Колісниченко С.В., уповноважений, довіреність від 07.11.2012р. № 05-81
позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово - фінансова група «Нафтахім», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 22.10.2012р. №1361/10 до відповідача -приватного акціонерного товариства «Росава», м. Біла Церква Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 020 841,41 грн. заборгованості за Контрактом №53-32С/184 від 07.04.2010р., з яких: 1 000 000,00 грн. основної заборгованості, пеня в сумі 17 366,25 грн., 3% річних в сумі 3 473,24 грн., збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 1,92 грн., також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 20 416,83 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Контракту №53-32С/184 від 07.04.2010р. поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних, проте відповідач в порушення умов Контракту №53-32С/184 від 07.04.2010р. свої господарські зобов'язання належним чином не виконав та грошові кошти за поставлений товар належним чином та у повному обсязі позивачу не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1 000 000,00 грн. Також, як стверджує позивач, у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 17 366,25 грн., 3% річних в сумі 3 473,24 грн., збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 1,92 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №2/116-12 та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 21.11.2012р., на виконання вимог ухвали від 06.11.2012р., представниками позивача та відповідача подані витребувані судом документи.
В судовому засіданні 21.11.2012р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України суд оголошував перерву до 12.12.2012р. до 15 год. 00 хв., у зв'язку із наданням сторонам часу врегулювати спір, про що представниками сторін було оголошено особисто під розпис.
12.12.2012р. представником позивача подана заява б/н, б/д про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім», у зв'язку із сплатою відповідачем суми основної заборгованості, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 14 099,09 грн., 3% річних в сумі 2 819,80 грн., збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 0,56 грн., а також 20 416,83 грн. судового збору та витрати на адвокатські послуги в сумі 4 000,00 грн.
Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім»подано до господарського суду заяву від 12.12.2012р. №1735/12 про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 18 715,83 грн., у зв'язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Також, позивач подав до суду письмові пояснення від 12.12.2012р. №1734/12 щодо стягнення витрат на адвокатські послуги.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Як вбачається з поданої заяви ТОВ «ПФГ «Нафтахім»б/н, б/д про зменшення розміру позовних вимог, позивач не змінює предмету, або підстав позову, а зменшує суму позову, відповідно, зазначена заява приймається судом до розгляду.
Справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви б/н, б/д про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами, в сумі 0,56 грн., 3% річних в сумі 2 819,80 грн. та пені в сумі 14 099,09 грн.
В судовому засіданні 12.12.2012р. представник позивача подані заяви підтримав та просив суд їх задовольнити. Представником відповідача в судовому засіданні 12.12.2012р. подані додаткові документи та докази щодо сплати суми заборгованості.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово -фінансова група «Нафтахім», м. Київ (далі по тексту -ТОВ «ПФГ «Нафтахім»), до відповідача -приватного акціонерного товариства «Росава», м Біла Церква Київської області (далі по тексту -ПрАТ «Росава»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 07.04.2010р. між ТОВ «ПФГ «Нафтахім»(продавець) та закритим акціонерним товариством «Росава»(який змінив назву на ПрАТ «Росава») (покупець) Контракт №53-32С/184, згідно якого продавець передає, а покупець купує сировинні матеріали (товар) згідно доповнень до дійсного контракту, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до умов Контракту:
- кількість поставляємого товару вказується у доповненнях, які є невід'ємною частиною цього контракту (п.2.1. Контракту);
- загальна сума цього Контракту складається із загальних сум доповнень до цього Контракту (п.4.2. Контракту);
- форма розрахунків: по факту поставки товару протягом 2-х банківських днів (п.5.1. Контракту);
- партія товару повинна бути оплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.2. Контракту);
- у випадку невиконання або неналежного виконання взятих сторонами на себе зобов'язань винна на сторона виплачує пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки (п.9.2. Контракту).
В подальшому сторонами погоджено наступні Доповнення до Контракту:
ь Доповнення від 16.12.2010р. №4 до Контракту, відповідно до якого продавець продасть, а покупець купить білила цинкові марки БЦОМ в кількості 4,0 тон по ціні 19 083,33 грн. без ПДВ на загальну суму 76 333,32 грн. без ПДВ (91 599,98 грн. з ПДВ) (п.1 Доповнення №4 від 16.12.2010р.). Крім того, термін дії Контракту продовжено до 31.12.2011р.
ь Доповнення від 21.12.2011р. №30 до Контракту, відповідно до якого термін дії Контракту продовжено до 31.12.2012р.
ь Доповнення від 31.08.2012р. №31 до Контракту, відповідно до якого:
- продавець додатково продасть, а покупець купить: каучук синтетичний бутадієн - стирольний СКС-30 АРКМ-15 марки В (ТУ 38.403121-98) в кількості 22,11 тон по ціні 20 166,67 грн. без ПДВ на суму 445 885,00 грн. без ПДВ (535 062,00 грн. з ПДВ); каучук синтетичний цисізопреновий марки СКІ-3 (2 група) (ГОСТ 14925-79, змін. 1-8) в кількості 17,88 тон по ціні 25 250,00 грн. без ПДВ на суму 451 470,00 грн. без ПДВ (541 764,00 грн. з ПДВ) (п. 1 Доповнення від 31.08.2012р. №31);
- загальна сума Контракту збільшується на 897 355,00 грн. без ПДВ (1 076 826,00 грн. з ПДВ) та складає 26 913 733,33 грн. без ПДВ (32 296 480,00 грн. з ПДВ) (п. 2 Доповнення від 31.08.2012р. №31);
- форма розрахунку вищевказаної партії товару -по факту поставки товару згідно дати видаткової накладної протягом 13 (тринадцяти) календарних днів (п.3 Доповнення від 31.08.2012р. №31).
ь Доповнення від 31.08.2012р. №32 до Контракту, відповідно до якого:
- продавець додатково продасть, а покупець купить: каучук синтетичний бутадієн -стирольний СКС-30 АРКМ-15 марки В (ТУ 38.403121-98) в кількості 4,29 тон по ціні 20 166,67 грн. без ПДВ на суму 86 515,00 грн. без ПДВ (103 818,00 грн. з ПДВ); каучук синтетичний бутадієн - метилстирольний СКМС-30 АРКМ-15 (2 група) в кількості 3,30 тон по ціні 20 166,67 грн. без ПДВ на суму 66 550,00 грн. без ПДВ (79 860,00 грн. з ПДВ) (п.1 Доповнення від 31.08.2012р. №32);
- загальна сума контракту збільшується на 153 065,00 грн. без ПДВ (183 678,00 грн. з ПДВ) та складає 27 066 7+98,33 грн. без ПДВ (32 480 158,00 грн. з ПДВ) (п.2 Доповнення від 31.08.2012р. №32);
- форма розрахунку вищевказаної партії товару -по факту поставки товару згідно дати видаткової накладної протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів (п.3 Доповнення від 31.08.2012р. №32).
ь Доповнення від 11.09.2012р. №33 до Контракту, відповідно до якого:
- продавець додатково продасть, а покупець купить каучук синтетичний бутадієн-стирольний СКС-30 АРКМ-15 2 групи (ГОСТ 11138-78, змін. 1-6) в кількості 18,9 тон по ціні 20 241,67 грн. без ПДВ на суму 382 567,56 грн. без ПДВ (459 080,00 грн. з ПДВ) (п.1 Доповнення від 11.09.2012р. №33);
- загальна сума Контракту збільшується на 382 567,56 грн. без ПДВ (459 081,00 грн. з ПДВ) та складає 27 449 365,89 грн. без ПДВ (32 939 239,00 грн. з ПДВ) (п.2 Доповнення від 11.09.2012р. №33).
ь Доповнення від 12.09.2012р. №34 до Контракту, відповідно до якого:
- продавець додатково продасть, а покупець купить каучук синтетичний цисізопреновий СКІ-3 2 групи (ГОСТ 14925-79, змін. 1-8) в кількості 18,9 тон по ціні 25 250,00 грн. без ПДВ на суму 477 225,00 грн. без ПДВ (572 670,00 грн. з ПДВ); каучук синтетичний цисізопреновий СКІ-3 2 групи (ГОСТ 14925-79, змін. 1-8) в кількості 18,9 тон по ціні 25 325,00 грн. без ПДВ на суму 478 642,50 грн. без ПДВ (574 371,00 грн. з ПДВ) (п.1 Доповнення від 12.09.2012р. №34);
- загальна сума Контракту збільшується на 955 867,50 грн. без ПДВ (1 147 041,00 грн. з ПДВ) та складає 28 405 233,39 грн. без ПДВ (34 086 280,00 грн. з ПДВ) (п.2 Доповнення від 12.09.2012р. №34).
ь Доповнення від 18.09.2012р. №35 до Контракту, відповідно до якого:
- продавець додатково продасть, а покупець купить каучук синтетичний цисізопреновий СКІ-3 2 групи (ГОСТ 14925-79, змін. 1-8) в кількості 18,9 тон по ціні 25 325,00 грн. без ПДВ на суму 478 642,50 грн. без ПДВ (574 371,00 грн. з ПДВ) (п.1 Доповнення від 12.09.2012р. №34);
- загальна сума Контракту збільшується на 478 642,50 грн. без ПДВ (574 371,00 грн. з ПДВ) та складає 28 883 875,39 грн. без ПДВ (34 660 651,00 грн. з ПДВ) (п.2 Доповнення від 12.09.2012р. №34).
Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3 407 364,00 грн., про що свідчать підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств відповідні видаткові накладні, а саме:
- від 01.09.2012р. №РН-0001850 на суму 842 328,00 грн.,
- від 03.09.2012р. №РН-0001851 на суму 234 498,00 грн.,
- від 05.09.2012р. №РН-0001878 на суму 183 678,00 грн.,
- від 12.09.2012р. №РН-0001920 на суму 459 081,00 грн.,
- від 13.09.2012р. №РН-0001936 на суму 574 371,00 грн.,
- від 13.09.2012р. №РН-0001939 на суму 539 037,00 грн.,
- від 19.09.2012р. №РН-0001996 на суму 574 371,00 грн., а також товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .
Відповідно до умов Контракту та укладених до нього Доповнень розрахунок за поставку партії товару здійснюється по факту поставки товару згідно дати видаткової накладної протягом 13-ти та 14-ти календарних днів.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором не надав та доводи позивача не спростував. Відповідно станом на день порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 1000000,00 грн., що сторонами не заперечується.
Як вбачається з поданих позивачем та відповідачем копій банківських виписок та платіжних доручень, та сторонами не заперечується, після порушення провадження у справі відповідачем було повністю погашено суму основної заборгованості за Контрактом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення зобов'язання з боку відповідача -ПрАТ «Росава», щодо вчасної оплати за поставлений товар.
Отже, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за Контрактом та укладених за період з 16.12.2010р. по 18.09.2012р. до нього Доповнень щодо сплати коштів в строки, визначені Контрактом та Доповненнями до нього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 9.2 Контракту, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки, яка в сумі складає 14 099,09 грн.
Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2 Контракту сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання взятих сторонами на себе зобов'язань винна сторона виплачує пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки.
Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)
Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.
Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 819,80 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 0,56 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).
Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» №480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці. Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і розраховується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Отже, враховуючи:
- встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем;
- строк та порядок оплати вартості поставленого товару встановлений пунктом 4.2. Договору;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.6. Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 625 ЦК України;
- постанову правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постанову правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», відповідно до якої розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%;
- оприлюднені Держкомстатом індекси інфляції за відповідні періоди;
- враховуючи положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України, те, що після порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено суму штрафних санкцій та здійснивши розрахунок належних до сплати відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на день подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка була судом прийнята до розгляду (12.12.2012р.),
судом встановлено, що належні до стягнення з відповідача пеня становить в сумі 14 099,09 грн., 3% річних становлять в сумі 2 819,80 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 0,56грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14099,09грн пені, 2819,80 грн. 3% річних та 0,56 грн. інфляційних з обґрунтованими, матеріалами справи та дійсними обставинами підтверджуються та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових втрат суд зазначає наступне.
Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України, складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі N 30/63.
Позивач просить суд включити до складу судових витрат кошти, сплачені позивачем за адвокатські послуги в сумі 4 000,00 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на укладений між ТОВ «ПФГ «Нафтахім»(замовник) та ТОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі»(виконавець) договір про надання правової допомоги від 16.12.2012р., згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичну допомогу в обсязі та строки передбачені даним Договором, а замовник надавати виконавцю усю необхідну для виконання даного Договору матеріали, інформацію, документацію та т.п., прийняти та оплатити виконані роботи в розмірах, порядку та формах, передбачених даним Договором. Згідно Додаткової угоди від 18.10.2012р. до Договору про надання правової допомоги від 16.01.2012р. замовник -ТОВ «ПФГ «Нафтахім»доручає, а виконавець - ТОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі» надає юридичну допомогу щодо підготовки та подачі необхідних документів, а також представляє інтереси замовника у господарському суді Київської області по справі про стягнення заборгованості за Договором №53-32С/184 від 07.04.2010р. з ПрАТ «Росава», визначивши вартість послуг із розрахунку 400,00 грн. за кожне судове засідання та 4 000,00 грн. в цілому за супровід справи до винесення рішення господарським судом. Як вбачається з копії платіжного доручення від 11.12.2012р. №3081 позивачем -ТОВ «ПФГ «Нафтахім»перераховано ТОВ «ЮС «Машков та друзі»4 000,00 грн., призначення платежу -оплата юридичних послуг згідно Додаткової угоди від 18.10.2012р.
Як вбачається з наданої копії трудової книжки, адвокат Кваша Михайло Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1361/10) перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі», і згідно наказу № 121/к-1 від 18.10.2012р. (копія залучена до матеріалів справи), товариством «Юридичний синдикат «Машков та друзі» йому доручено підготувати та подати до господарського суду Київської області позов про стягнення з ПрАТ «Росава»заборгованості.
Однак, суду не подано жодних доказів того, що юридичне супроводження судового процесу у справі № 2/116-1 з боку позивача здійснювалось адвокатом Квашою М.М. Так, договір на надання юридичної допомоги від 16.01.2012р. був укладений позивачем з юридичною особою ТОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі». Всі процесуальні документи у справі, в тому числі і позовна заява, і заява про зменшення розміру позовних вимог, і розрахунки до вказаних заяв підписано директором позивача, а не адвокатом Квашою М.М. В судових засіданнях позивача представляла уповноважена Трохлюк Н.В., за довіреністю від 06.11.2012р., виданою директором позивача, в якій ТОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі»не згадується. Жоден документ у справі не містить ознак того, що він виконувався та подавався адвокатом Квашою М.М. Платіжне доручення від 11.12.2012р. № 3081, на яке посилається позивач як на доказ оплати послуг адвоката, свідчить про те, що кошти в сумі 4000,00 грн. позивачем було перераховано товариству «Юридичний синдикат «Машков та друзі», а не адвокату Кваші М.М.
Суд не вбачає достатніх підстав вважати, що перебування адвоката Кваші М.М. в трудових відносинах з ТОВ «Юридичний синдикат «Машков і друзі»є достатнім доказом того, що позивачем сплачено кошти адвокату, яким надавались позивачу відповідні послуги, і що зазначена сплата підтверджується належними фінансовими документами.
За таких обставин вимога позивача про включення до складу судових витрат та відшкодування відповідачем витрат позивача на оплату адвокатських послуг в розмірі 4 000,00 грн. задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що сплата відповідачем основного боргу та штрафних санкцій відбулась після порушення провадження у справі, відповідно неправильні дії відповідача призвели до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав, що призвело до додаткових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, суд, на підставі частини другої ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.
Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в пункті 4.6 якої зазначено, що зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово -фінансова група «Нафтахім» обґрунтованими, законними, позов задовольняє та приймає рішення про стягнення з відповідача -приватного акціонерного товариства «Росава»14 099,09 грн. пені, 3% річних в сумі 2 819,80 грн., 0,56 грн. збитків, завданих інфляційними процесами, та відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладає на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. 547, 610, ч.1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 1) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 22, 33, ч. 3 ст. 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово -фінансова група «Нафтахім»до приватного акціонерного товариства «Росава»задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Росава»(09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, код ЄДРПОУ 30253385)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово -фінансова група «Нафтахім»(04071, м Київ, вул. Набережно -Лугова, буд. 8, код ЄДРПОУ 36472721)
14 099,09 грн. (чотирнадцять тисяч дев'яносто дев'ять гривень дев'ять копійок) пені,
2 819,80 грн. (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень вісімдесят копійок) 3% річних,
0,56 грн. (нуль гривень п'ятдесят шість копійок) збитків, завданих інфляційними процесами,
20416,83 грн. (двадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень вісімдесят три копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя О.В. Конюх
Повний текст рішення підписано 26.12.2012р.